ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 640/12763/20
адміністративне провадження № К/9901/29687/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження у касаційній інстанції справу №640/12763/20
за позовом Миролюбівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування розпорядження
за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року, ухвалене колегією суддів у складі головуючого Бояринцевої М.А., суддів: Аверкової В.В., Шевченко Н.М.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2020 року Миролюбівська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області (далі - позивач, Миролюбівська сільська рада) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМ України), у якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження КМ України від 29.04.2020 №474 р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Херсонської області" (далі - оскаржуване розпорядження).
2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що територіальна громада сіл Миролюбівка і Трудолюбівка не брала участі у процесі прийняття рішення щодо формування території об`єднаної громади, визначеної спірним розпорядженням, та не надавала згоди на визначене перспективним планом "об`єднання" з іншими територіальними громадами, у зв`язку з чим відповідачем порушено пункт 9 частини другої статті 2 КАС України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. А тому, реалізація оскаржуваного розпорядження призведе до непоправних наслідків для гарантованих Конституцією України прав і законних інтересів громадян - мешканців цієї територіальної громади, зокрема, скасування правосуб`єктності територіальних громад після проведення "перших" виборів депутатів та голів об`єднаних територіальних громад.
2.1. Позивач наголошує на тому, що оскаржуване розпорядження відповідача та затверджений ним перспективний план, на його думку, явно і грубо порушує приписи статей 5, 7, 140, 141 Конституції України та принцип добровільності, закріплений положеннями Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) та декларується у положеннях пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" від 05.02.2015 № 157-VIII (далі - Закон № 157-VIII). Процес прийняття і зміст спірного розпорядження КМ України, на переконання позивача, свідчить про примусовий характер так званого "добровільного об`єднання" територіальних громад всупереч приписам Конституції України та волі жителів територіальної громади.
2.2. Позивач доводить, що ніхто ніякої думки місцевих громад репрезентативним способом не запитував і таких доказів волевиявлення жителів територіальної громади не існує. Натомість стаття 5 Європейської хартії місцевого самоврядування вказує, зокрема, на спосіб з`ясування думки відповідних територіальних громад - шляхом місцевого референдуму, якщо це дозволяється національним законодавством. Проведення місцевого референдуму, підкреслює позивач, прямо передбачено чинним законодавством (частина перша статті 138, частина перша статті 143 Конституції України, статті 1, 7, 16, 26, 42, 78 Закону № 280/97-ВР, Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 03.07.1991), а тому наполягає, що його проведення було обов`язковим.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. КМ України на підставі частини третьої статті 11 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" прийняте розпорядження від 29.04.2020 № 474-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Херсонської області", яким затверджено перелік спроможних територіальних громад Херсонської області та перелік розпоряджень КМ України, що втратили чинність.
4. Згідно пояснювальної записки до проекту розпорядження КМ України "Про затвердження перспективного плану формування територіальних громад Херсонської області", проект акту розроблено відповідно до статті 11 Закону № 157-VIII та на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 22.02.2020 № 6536/3/1-20 до листів Херсонської обласної державної адміністрації від 14.02.2020 № 2201/0-20/16/344-1637 і від 18.02.2020 № 2201/0-20/16/344-1711.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021, позов задоволено частково: виключено Миролюбівську сільську раду із переліку територіальних громад, що увійдуть до складу спроможної територіальної громади - Нововоронцовської територіальної громади з пунктом адміністративного центру територіальної громади - смт Нововоронцовка, яка створена відповідно до розпорядження КМ України від 29.04.2020 № 474-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Херсонської області". В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
5.1. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, що відповідно до змін, внесених Законом України від 05.12.2019 № 348-IX до частини першої статті 4 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" шляхом доповнення її пунктом 6, перспективний план формування добровільного об`єднання територіальних громад є першоосновою для початку процедури такого добровільного об`єднання.
5.2. Ураховуючи правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 813/2441/18, щодо застосування статей розділу ІІ Закону №157-VIII, якими визначено умови та порядок добровільного об`єднання громадян, а також чітка послідовність дій, які тісно взаємопов`язані між собою, а тому кожен наступний етап добровільного об`єднання громадян може бути розпочато виключно після закінчення попереднього, суди наголосили, що саме дотримання послідовності всіх етапів є обов`язковою передумовою для добровільного об`єднання громадян на підставі чинного законодавства України з дотриманням Конституції України.
5.3. Тож, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження залучення представників органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості відповідних адміністративно-територіальних одиниць, проведення консультацій під час розроблення перспективного плану формування територій громад Херсонської області, суди обох інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджується дотримання відповідачем принципу добровільності, прозорості та відкритості об`єднання територіальних громад, а наведені обставини в своїй сукупності, за розсудом судів попередніх інстанцій, вказують на те, що прийняттям спірного рішення відповідачем порушені права та охоронювані законом інтереси Миролюбівської сільської ради, як територіальної громади, внаслідок чого порушені принципи місцевого самоврядування.
5.4. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що позовні вимоги про скасування спірного рішення в цілому не можуть бути задоволенні, оскільки останнє стосується не тільки позивача, а й інших суб`єктів. Тож, зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, ураховуючи положення статті 11 Європейської Хартії, статей 55, 140 Конституції України, статей 2, 5 КАС України, суди попередніх інстанцій уважали, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом виходу за їх межі, а саме: виключення Миролюбівської сільської ради із переліку територіальних громад, що увійдуть до складу спроможної територіальної громади, відповідно до оскаржуваного розпорядження КМ України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився КМ України, у зв`язку з чим звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 24.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
6.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права згідно пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
6.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 11 Закону №157-VIII, статей 18-1, 25, 26, 38, 43, пункту 6-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №280/97-ВР, а також статей 43, 52, 53, 160, 240 КАС України.
6.3. На переконання скаржника судами попередніх інстанцій неправильно витлумачені положення статті 11 Закону № 157-VIII, в частині висновків щодо неможливості затвердження Урядом перспективного плану формування територій громад Херсонської області за відсутності погодження органами місцевого самоврядування (зокрема, позивачем) запропонованої конфігурації спроможної територіальної громади.
6.4. КМ України звертає увагу Суду, що з огляду на положення пунктів 12-14 Методики, необхідні консультації проводяться уповноваженими особами обласних державних адміністрацій на етапі розроблення проекту перспективного плану. КМ України не є суб`єктом проведення відповідних консультацій, процедурою розробки та прийняття перспективного плану не передбачена участь КМ України у проведені зазначених консультацій.
6.5. Основні доводи касаційної скарги щодо неправильного тлумачення судами попередніх інстанцій зводяться до таких узагальнених тез:
(1) волевиявлення територіальної громади (тобто прийняття рішень, які створюють правові наслідки) щодо об`єднання/приєднання здійснюється на етапах реалізації встановленої законом процедури об`єднання/приєднання територіальних громад, а не в процесі підготовки проекту перспективного плану;
(2) положення статті 11 Закону № 157-VIII, що регулює питання розробки та затвердження перспективного плану не містить приписів щодо обов`язкового отримання згоди територіальних громад на визначення певної конфігурації спроможних територіальних громад;
(3) передбачене пунктом 13 Методики положення про те, що з метою врахування інтересів територіальних громад під час розроблення проекту перспективного плану уповноважені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією посадові особи проводять консультації з уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, а також суб`єктами господарювання та їх громадськими об`єднаннями, вказує на дорадчий характер участі представників територіальних громад в процесі розробки проекту перспективного плану;
(4) передбачені статтею 11 Закону № 157-VIII повноваження щодо підготовки перспективного плану покладаються саме на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації, які, відповідно до Методики формування спроможних територіальних громад здійснюють оцінку, зокрема, зауваженням та пропозиціям представників органів місцевого самоврядування щодо певної конфігурації територіальних громад;
(5) відсутність законодавчих приписів щодо обов`язкового погодження певної конфігурації територіальних громад, що визначена перспективним планом, з самими громадами, знімають з Уряду обов`язок перевіряти наявність погодження (чи відсутність заперечення) представників територіальних громад із запропонованою конфігурацією територіальних громад.
6.6. Наведене, на переконання скаржника, спростовує висновок судів попередніх інстанцій, що неврахування Урядом думки позивача щодо запропонованої конфігурації спроможної територіальної громади слід розглядати як порушення прав позивача і підставу для визнання оскаржуваного розпорядження протиправним.
6.7. Скаржник наполягає на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що виразилось у не застосуванні норм статей 18-1, 25, 26, 38, 43 Закону № 280/97-ВР, з яких слідує, що у Миронівської сільської ради відсутнє право на звернення до суду за захистом прав та інтересів територіальної громади чи органів місцевого самоврядування, про оскарження розпорядження Уряду, натомість таким правом наділений виконавчий комітет ради, у зв`язку з чим, відповідно, судами не застосовані наслідки, передбачені статтями 43, 53,160, 240 КАС України.
6.8. Поруч із цим, КМ України зазначає, що 25.10.2020 відбулися перші вибори депутатів у сільських, селищних та міських територіальних громадах та відповідних сільських, селищних та міських голів, територіальних громад Херсонської області (вибори Нововоронцовської селищної ради та Нововоронцовського селищного голови), у зв`язку з чим в силу пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 280/97-ВР реалізовано механізм припинення повноважень сільських, селищних, та міських рад (Миролюбівської сільської ради), території яких (село Миролюбівка) включені до території сформованої Урядом територіальної громади (Нововоронцовської спроможної територіальної громади), з дня набуття повноважень новообраною радою (Нововоронцовською селищною радою), яка є правонаступником прав та обов`язків Миролюбівської сільської ради. Проте, в порушення положень статті 52 КАС України відповідної заміни позивача правонаступником, судами попередніх інстанцій не було здійснено.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.08.2021 відкрито касаційне провадження № К/9901/29687/21 за вищевказаною касаційною скаргою.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28.07.2023 закінчено підготовчі дії за касаційним провадженням №К/9901/29687/21 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
9. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
10. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
11. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
12. Спір у цій справі виник у зв`язку із затвердженням Урядом перспективного плану формування територій громад Херсонської області, згідно з яким Миролюбівську територіальну громаду передбачено у складі Нововоронцовської територіальної громади Херсонської області з адміністративним центром в смт Нововоронцовка (код населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ: 6524155100).
13. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.
14. Статтею 7 Конституції України установлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
15. Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
16. Концепція місцевого самоврядування за статтею 3 Європейської хартії місцевого самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення.
17. Ситуацію, коли переважна більшість територіальних громад України, маючи право вирішувати питання місцевого значення, неспроможна їх виконувати через брак власних коштів, занепад або відсутність інфраструктури тощо, покликана вирішити реформа місцевого самоврядування, яка, серед іншого, передбачає об`єднання (укрупнення) територіальних громад.
18. З прийняттям Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (01.04.2014), законів України "Про співробітництво територіальних громад" (17.06.2014), "Про добровільне об`єднання територіальних громад" (05.02.2015) та змін до Бюджетного і Податкового кодексів (щодо фінансової децентралізації) в Україні розпочалася реформа місцевого самоврядування, яка базується на засадах Європейської Хартії місцевого самоврядування. Метою реформи місцевого самоврядування є, передусім, забезпечення його спроможності самостійно, за рахунок власних ресурсів, вирішувати питання місцевого значення. Головним завданням цієї реформи є досягнення ефективного розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування й органами державної влади, формування самодостатніх і фінансово самостійних об`єднаних територіальних громад (далі - ОТГ) в Україні на принципах субсидіарності й децентралізації.
19. Цей процес дозволив формувати відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування значний дієвий і спроможний інститут місцевого самоврядування на базовому рівні - об`єднані територіальні громади (ОТГ), якими є такі громади, в яких місцеві джерела наповнення бюджету, інфраструктурні та кадрові ресурси є достатніми для вирішення її органами місцевого самоврядування питань місцевого значення, передбачених законодавством, в інтересах жителів громади.
20. Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2002 у cправі N 1-16/2002 (N 12-рп/2002) (справа про об`єднання територіальних громад) указав, що частиною першою статті 140 Конституції України дано визначення територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об`єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, але не встановлено порядку об`єднання або роз`єднання самих територіальних громад, тому на підставі приписів статті 146 Конституції України дійшов висновку, що питання організації місцевого самоврядування, які не врегульовані Конституцією України, у тому числі умови та порядок об`єднання або роз`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, мають визначатися законом.
21. Одним із ключових етапів впровадження реформи децентралізації влади стало створення законодавчої основи для реалізації права територіальних громад на добровільне об`єднання. Відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад, врегульовані Законом України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" від 05.02.2015 № 157-VІІІ (надалі - Закон № 157-VІІІ), який набрав чинності 05.03.2015.
22. За змістом положень цього Закону, вирішення питання визначення меж нових, об`єднаних громад покладено на органи державної влади та місцевого самоврядування обласного рівня з урахуванням як думки громадян, так і об`єктивних критеріїв.
23. Частиною першою статті 4 розділу І Закону № 157-VIII (в редакції до 20.12.2019) визначено, що добровільне об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких умов: 1) у складі об`єднаної територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування; 2) територія об`єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об`єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об`єдналися; 3) об`єднана територіальна громада має бути розташована в межах території Автономної Республіки Крим, однієї області; 4) при прийнятті рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об`єднаної територіальної громади; 5) якість та доступність публічних послуг, що надаються в об`єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об`єднання.
24. Частиною першою статті 2 Закону № 157-VІІІ передбачено, що процес добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) конституційності та законності; 2) добровільності; 3) економічної ефективності; 4) державної підтримки; 5) повсюдності місцевого самоврядування; 6) прозорості та відкритості; 7) відповідальності.
25. Принцип добровільності реалізується у процесі створення об`єднаних територіальних громад і є визначальним у цій процедурі.
26. Статтею 5 цієї ж Європейської хартії визначено, що зміни територіальних кордонів органів місцевого самоврядування не можуть здійснюватися без попереднього з`ясування думки відповідних місцевих громад, можливо шляхом проведення референдуму, якщо це дозволяється законом.
27. У Рішенні від 18.06.2002 у cправі N 1-16/2002 (N 12-рп/2002) (справа про об`єднання територіальних громад) Конституційний Суд України наголосив, що питання об`єднання або роз`єднання територіальних громад, виходячи з визначеного положеннями частини першої статті 140 Конституції України поняття "територіальна громада", має вирішуватися з урахуванням відповідного волевиявлення членів цих територіальних громад, яке здійснюється згідно із законом.
28. Порядок добровільного об`єднання територіальних громад визначений розділом ІІ Закону № 157-VІІІ, який складається із стадій ініціювання добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селища, міст (стаття 5), підготовки проектів рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад (стаття 6), вимоги до яких визначені статтею 7 цього ж Закону, та утворення об`єднаної територіальної громади (стаття 8).
29. На кожній із цих стадій передбачені громадські обговорення та прийняття рішень відповідними сільськими, селищними, міськими радами, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їхніх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (зокрема, частини третя та четверта статті 5, частини друга та третя статті 6, частина друга статті 7, частина перша статті 8 Закону № 157-VІІІ).
30. Своєю чергою державна підтримка місцевого самоврядування полягає у створенні державою умов для розвитку цього виду публічної влади як важливого елементу демократії та ефективного інструменту забезпечення добробуту населення. На реалізацію цієї засади спрямовані положення статті 142 Конституції України, яка покладає на державу обов`язок брати участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, фінансово підтримувати місцеве самоврядування, компенсувати витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішення органів державної влади.
31. Тож одним із ключових принципів цього процесу є також принцип державної підтримки добровільного об`єднання територіальних громад, адже проведення процесу об`єднання територіальних громад без загальнодержавного ресурсу в сучасних умовах є неможливим.
32. Частиною першою статті 9 розділу ІІІ Закону № 157-VІІІ "Державна підтримка добровільного об`єднання територіальних громад та добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад" визначені форми державної підтримки, згідно якої держава здійснює інформаційно-просвітницьку, організаційну, методичну та фінансову підтримку добровільного об`єднання територіальних громад.
33. Організаційну підтримку та інформаційно-просвітницьке сприяння добровільному об`єднанню територіальних громад та приєднанню до об`єднаних територіальних громад забезпечують Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації (частина друга статті 9 Закону № 157-VІІІ).
34. Методичне забезпечення добровільного об`єднання територіальних громад та приєднання до об`єднаних територіальних громад, визначення обсягів та форми підтримки здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування (частина третя статті 9 Закону № 157-VІІІ).
35. Кабінет Міністрів України може визнати об`єднану територіальну громаду спроможною, за умови її утворення в порядку, визначеному розділом II цього Закону, навколо населеного пункту, визначеного перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області як адміністративного центру об`єднаної територіальної громади, а також якщо кількість населення об`єднаної територіальної громади становить не менше половини кількості населення територіальних громад, які мали увійти до такої об`єднаної територіальної громади відповідно до перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області, якщо інше не встановлено законом.
Якщо рада об`єднаної територіальної громади прийняла рішення про відмову у наданні згоди на добровільне приєднання до неї іншої територіальної громади за її ініціативою, Кабінет Міністрів України може скасувати рішення про визнання такої об`єднаної територіальної громади спроможною (частина четверта статті 9 Закону № 157-VІІІ).
36. Згідно із частинами першою та другою статті 11 розділу ІІІ Закону № 157-VIII (в редакції до 20.12.2019) перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області розробляється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних територіальних громад і охоплює всю територію Автономної Республіки Крим, області.
Методика формування спроможних територіальних громад розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері територіальної організації влади, адміністративно- територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування, та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області схвалюється відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної державної адміністрації та затверджується Кабінетом Міністрів України.
37. Методика формування спроможних територіальних громад, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214 (далі - Методика), яка визначає механізм та умови формування спроможних територіальних громад, а також порядок розроблення і схвалення перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області (далі - перспективний план).
38. У цій Методиці термін "спроможна територіальна громада" вживається у такому значенні: територіальні громади сіл (селищ, міст), які в результаті добровільного об`єднання здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці.