ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року
м. Київ
справа №1340/5990/18
провадження № К/9901/8335/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 (головуючий суддя Качур Р.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Старунського Д.М., суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П.)
у справі №1340/5990/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 розрахунку підвищення до пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 355 "Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Постанова №355), виходячи із розміру 80 відсотків, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року; перерахунку основного розміру пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), виходячи із розміру 70 відсотків, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року та припинення із 01 січня 2018 року виплати підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 із 01 вересня 2012 року та із 01 січня 2013 року підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, виходячи із розміру 86 відсотків суми і грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року;
- зобов`язати відповідача здійснити із 01 січня 2018 року перерахунок основного розміру пенсії на підставі Постанов № 704 та № 103, виходячи із розміру 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року;
- зобов`язати відповідача поновити із 01 січня 2018 року виплату підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, здійснити при цьому виплату позивачу підвищень до пенсії та основного розміру пенсії із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
2. 26.11.2019 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог відповідно до пункту 5 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для ефективного розгляду справи.
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 заяву представника позивача задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій стосовно позовних вимог: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку загального розміру пенсійних виплат шляхом зменшення із 01 січня 2018 року загальної суми пенсійних виплат на розмір підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, зобов`язавши при цьому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок загального розміру пенсійних виплат шляхом включення з 01 січня 2018 року в загальний розмір пенсійних виплат розміру підвищення до пенсії, передбаченого Постановою №355 залишено без розгляду.
4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019, яке було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення ОСОБА_1 розрахунку підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355, виходячи із розміру 80, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року; перерахунку основного розміру пенсії на підставі Постанов №704 та №103, виходячи із розміру 70, а не 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року по день припинення виплат;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 із 01 вересня 2012 року та із 01 січня 2013 року підвищення до пенсії, встановленого Постановою № 355, виходячи із розміру 86 відсотків суми і грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити із 01 січня 2018 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії на підставі Постанов №704 та №103, виходячи із розміру 86 відсотків суми грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити дії з перерахунку пенсії позивача на підставі норм Постанови №355 та ухвалити у зазначеній частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 86% грошового забезпечення.
7. Згідно з листом відповідача від 15.10.2018 № 19516/02.02-06 в квітні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року на підставі Постанови №103, виходячи з основного розміру пенсії 70 % грошового забезпечення.
8. Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо визначення відсотку від грошового забезпечення, позивач звернувся до суду
9. Окремо позивач зазначає, що відповідач, починаючи з 2012 року, не вірно обраховував належне йому відповідно до Постанови №355 підвищення до пенсії, а тому він має право на компенсацію всіх недоотриманих за період з 2012 року сум. Зазначене також стало підставою для звернення до суду.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови КМУ № 355 та постанови КМУ №103 максимальний її розмір має обраховуватися із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію, і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві, тобто 86% від суми грошового забезпечення позивача.
11. Окремо суди зазначали, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, а тому в цьому випадку строк звернення до суду позивачем не пропущений.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. У своїй касаційній скарзі відповідач наголошує, що суди невірно застосували норми чинного законодавства.
13. Звертає увагу, що позивачем без будь-яких обґрунтованих причин пропущений строк звернення до суду з вимогами щодо Постанови №355 і суди не звернули увагу на це, безпідставно зазначивши, що строк звернення до суду не пропущений.
14. Окремо стверджує, що підвищення по Постанові №355 виплачувалось позивачу у розмірах, визначених законодавством. І таке підвищення розраховується не від відсоткового значення пенсії, як помилково вважає позивач, а від граничних розмірів надбавки в залежності від періодів виплати.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
16. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
17. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
18. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
19. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
20. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
21. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.