ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 300/6581/21
адміністративне провадження № К/990/8137/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №300/6581/21
за позовом ОСОБА_1
до Луганської обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року (головуючий суддя: Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.).
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Луганської обласної прокуратури, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті йому заробітної плати (за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року та вихідної допомоги при звільненні);
- зобов`язати відповідача здійснити йому нарахування й виплатити заробітну плату (за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року та вихідної допомоги при звільненні);
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати (за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року та вихідної допомоги при звільненні) до дня остаточного розрахунку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року позовна заява залишена без руху. Водночас позивачу був встановлений строк час для усунення її недоліків у спосіб подання: позовної заяви із указаними обставини, з долученням відповідних доказів, щодо обґрунтування порушеного права позивача на отримання "заробітної плати за чергування у вихідні та святкові дні" у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року; заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом та поданням доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року відкрито провадження у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невиплаті позивачу заробітної плати за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року, зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу заробітну плату за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року, стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року до дня остаточного розрахунку.
Водночас іншою ухвалою від 30 листопада 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд повернув ОСОБА_1 позовну заяву до Луганської обласної прокуратури у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невиплаті позивачу вихідної допомоги при звільненні, зобов`язання нарахувати й виплатити позивачу таку допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні до дня остаточного розрахунку.
Цю ухвалу ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням її недоліків.
20 вересня 2022 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по суті вимог, відмовивши у їхньому задоволенні.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав дві окремі апеляційні скарги: на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року і на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року про повернення позовної заяви у частині вимог.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року.
Водночас іншою ухвалою від 29 листопада 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року з підстав несплати судового збору та неповажності причин пропуску строку апеляційного оскарження, наведених скаржником у заяві про поновлення цього строку.
Водночас апеляційний суд надав ОСОБА_1 строк для усунення недоліків скарги: десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху і протягом відведеного часу не подав заяви про поновлення строку апеляційного оскарження. На основі таких обставин та приписів пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Не погоджуючись з такою ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2023 року визнано поважними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, поновлено цей строк та відкрито касаційне провадження у справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.
Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
У цьому контексті скаржник зазначив, що він у межах строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме 22 грудня 2022 року, надіслав до Восьмого апеляційного адміністративного суду документ про сплату судового збору та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, підтвердженням чого є відповідна квитанція АТ "Укрпошта".
Луганська обласна прокуратура у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з мотивів її необґрунтованості.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.