ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 340/3094/19
провадження №К/9901/18256/20, №К/9901/19151/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року (у складі судді Черниш О.А.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.) у справі № 340/3094/19,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі - Держлікслужба, відповідач-1), Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області (далі - відповідач-2), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №415-к від 08.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1" ;
визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області №53-к від 08.11.2019 "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1";
поновити його на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області;
стягнути з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
стягнути з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на його користь 70 000 грн. у відшкодування моральної шкоди;
рішення в частині поновлення його на попередній роботі звернути до негайного виконання.
2. В обґрунтування позову зазначалось про те, що позивач працював на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, однак наказом Держлікслужби №415-к від 08.11.2019 та наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області №53-к від 08.11.2019 його звільнено з роботи з 11.11.2019 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури на підставі повідомлення про зміну істотних умов державної служби від 05.09.2019. Позивач стверджував про незаконність свого звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", посилаючись на те, що скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області не відбулося, а звільнення здійснене без погодження з Міністром охорони здоров`я України. Також позивач вказував, що відповідачем-1 порушено порядок вивільнення, передбачений статтею 49-2 КЗпП України, оскільки його не було попереджено про наступне вивільнення та не було запропоновано іншу роботу в Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області. Щодо наказу №53-к від 08.11.2019 позивач стверджував, що відповідач-2 не мав право його видавати, оскільки начальник Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області не мав повноважень звільняти своїх заступників. Позивач також зазначав і про те, що звільнення відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що суперечить частині 3 статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №415-к від 08.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1".
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області №53-к від 08.11.2019 "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області з 12 листопада 2019 року.
Стягнуто з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.11.2019 по 13.03.2020 у розмірі 79 912,75 грн.
Стягнуто з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на користь ОСОБА_1 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками - відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 20683,30 грн. звернуто до негайного виконання.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача протиправно звільнено з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, і останнім днем його роботи був день 11.11.2019, тому він має бути поновлений на цій посаді з 12.11.2019 з виплатою останньому середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 79 912, 75 грн.
5. Суд першої інстанції встановив, що внаслідок проведеної відповідачем-1 зміни структури її територіального органу - Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, запровадженої наказом Держлікслужби №296-к від 05.09.2019, відбулося скорочення чисельності та штату її працівників, зокрема було скорочено одну з двох посад керівного складу, а саме посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, яку обіймав позивач. При цьому, на переконання суду першої інстанції, оптимізація структури Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області не викликала істотні зміни умов служби позивача в розумінні статті 43 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII), а передбачала подальше припинення державної служби відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; проте ці вимоги відповідач-1 не виконав та не дотримався процедури вивільнення державних службовців, визначеної законодавством про працю та позивача звільнено з роботи з посиланням на скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури, хоча така обставина не передбачена пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII як підстава для припинення державної служби.
6. Суд першої інстанції зазначав, що зміна істотних умов державної служби в порядку статті 43 Закону України "Про державну службу" може мати місце у випадку, якщо такі зміни стосуються посади, яку обіймає державний службовець, і після настання цих змін та надання ним відповідної згоди він буде обіймати фактично ту ж посаду в тому ж органі, проте із відповідними змінами (зокрема, розширення або звуження кола посадових обов`язків, переміщення посади в інший структурний підрозділ державного органу); обов`язок повідомити державного службовця про зміну істотних умов служби покладається на керівника державної служби в державному органі. Отже, як зазначав суд першої інстанції, відповідач-1 повинен був повідомити позивача не про зміну істотних умов служби, а повинен був попередити його про наступне вивільнення та припинення державної служби відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII; при цьому позивачу мала бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - інша робота (посада державної служби) у цьому державному органі.
7. Попри це, як зауважував суд першої інстанції, Головою Держлікслужби направлено ОСОБА_1 повідомлення №6711-001.1/010.0/17-19 від 05.09.2019 про зміну істотних умов служби згідно зі статтею 43 Закону № 889-VIII та у ньому запропоновано позивачу обійняти посади заступника начальника в інших територіальних органах - Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області або Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області; доказів того, що позивача було попереджено про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади, яку він обіймав, як того вимагає частина 1 статті 49-2 КЗпП України, відповідачами суду не надано. Суд першої інстанції дійшов висновку, що повідомлення №6711-001.1/010.0/17-19 від 05.09.2019 про зміну істотних умов державної служби не містить такого застереження, тож не може вважатися персональним попередженням про наступне вивільнення у зв`язку зі скорочення чисельності або штату державних службовців.
8. Судом першої інстанції також було встановлено, що у штаті Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області у період вересня - листопада 2019 року були вакантними дві посади державної служби: головного спеціаліста сектору державного контролю у сфері обігу лікарських засобів, медичної продукції та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та головного спеціаліста - юрисконсульта; цю обставину у судовому засіданні визнала представник відповідача-2 - начальник Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілова Л.В . Проте, як зазначав суд першої інстанції, ці вільні посади позивачу відповідно до його кваліфікації не пропонувалися, чим порушено вимоги частини 2 статті 40, статті 49-2 КЗпП України, пункту 1 частини 1, частини 3 статті 87 Закону №889-VIII.
9. Суд першої інстанції також погодився з доводами позивача, що оскільки лист Міністра охорони здоров`я України №11.4-01/44951/2-19 від 08.11.2019 надійшов до Держлікслужби лише 12.11.2019 року, тому він не міг бути підставою для звільнення позивача за наказом Держлікслужби №53-к від 08.11.2019, а доказів того, що цей лист надійшов раніше або відповідачем-1 до видання наказу №53-к від 08.11.2019 було отримано інше погодження Міністра охорони здоров`я України на звільнення позивача, відповідачем-1 суду не надано. На переконання суду першої інстанції, встановлені обставини в сукупності свідчать про протиправність оскаржуваного наказу голови Держлікслужби №415-к від 08.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 ", що є підставою для його скасування та задоволення позову позивача, та вказаний наказ реалізовано шляхом видання відповідачем-2, у штаті якого перебував позивач, похідного наказу №53-к від 08.11.2019 "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 ".
10. Разом з тим, суд першої інстанції відхилив, доводи позивача про порушення частини 3 статті 40 КЗпП України, оскільки було встановлено, що 08.11.2019 на момент видання спірних наказів №415-к від 08.11.2019, №53-к від 08.11.2019 позивач не перебував на лікарняному чи у відпустці, а за медичною допомогою та оформленням листка непрацездатності він звернувся 11.11.2019, вже після того як йому було видано трудову книжку із внесеним у неї записом про звільнення.
11. Обчислюючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції керувався довідкою Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області №92-01/05/05.12-20 від 13.03.2020, відповідно до якої середньоденна заробітна плата позивача за вересень - жовтень 2019 року, розрахована із кількості робочих днів за ці 2 місяці (36 днів), становить 940, 15 грн., вимушений прогул позивача у період з 12.11.2019 по 13.03.2020 складає 85 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 79 912, 75 грн. (940, 15 грн. х 85 днів).
12. Крім цього, суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо необхідності розрахунку середньомісячної заробітної плати з урахуванням сум, які є предметом спору в адміністративній справі №340/114/20, оскільки за правилами Порядку №100 у розрахунок середньої заробітної плати для цілей визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного з незаконним звільненням, включаються виплати, які були нараховані працівникові за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, та цим Порядком не передбачене врахування в розрахунок середньої заробітної плати сум, які не були нараховані працівникові на час його звільнення або з приводу яких після звільнення працівника виник спір.
13. Вирішуючи заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача-1 моральної шкоди, суд виходив з того, що незаконне звільнення позивача призвело до порушення звичного способу його життя та вимагає докладання додаткових зусиль для його організації; внаслідок завданих моральних та душевних страждань погіршився стан здоров`я позивача, що підтверджується наданими доказами про його лікування у період з 11.11.2019 по 21.11.2019; у спірних правовідносинах власником, уповноваженим на відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику порушенням його законних прав у сфері трудових відносин, у розумінні статті 237-1 КЗпП України є саме Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, якою прийнято спірний наказ №415-к від 08.11.2019. З урахуванням вимог розумності і справедливості, з огляду на глибину моральних страждань, суд першої інстанції вважав за доцільне стягнути з цього відповідача на користь позивача на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди 3000 гривень, а у задоволенні решти вимог у цій частині позову - відмовити.
14. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками задоволено частково, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року по справі №340/3094/19 змінено, із викладенням його мотивувальної частини в редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року по справі залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції зазначав, що скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: 05 вересня 2019 року, було підставою для зміни істотних умов служби та підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення. Суд апеляційної інстанції зауважував, що відповідач-1 12 вересня 2019 року повідомив позивача про зміну істотних умов державної служби у зв`язку із введенням в дію структури та штатного розпису відповідача-2, якими з 12 листопада 2019 року скорочується посада, яку обіймав ОСОБА_1, та запропонував останньому посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області або заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області. Таким чином, на переконання апеляційного суду, фактичною підставою для звільнення позивача із займаної посади було її скорочення, внаслідок введення в дію нової структури (введення в дію з 05.09.2019) та нового штатного розпису (введення в дію з 12.11.2019) відповідача-2.
16. При цьому, як зазначав суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 16, п. 17 ч. 4 ст. 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" (далі - Закон № 3166-VI) до повноважень керівника центрального органу виконавчої влади віднесено у тому числі: призначення на посади за погодженням із відповідним міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільнення з посад керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади; призначення на посади за погодженням з міністром, звільнення з посад заступників керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади. А тому, на переконання апеляційного суду, відповідач-1 не мав повноважень пропонувати позивачу вакантні посади в Державній службі з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, які були нижчими за посади керівника та заступника керівника, що, у свою чергу свідчить про те, що посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області та заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області, які є рівнозначними посаді ОСОБА_1, запропоновані відповідачем-1 в межах його повноважень як суб`єкта призначення.
17. Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що з моменту повідомлення 12 вересня 2019 року позивача про зміну істотних умов державної служби до Закону №889-VIII було внесено зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 №117-IX, у тому числі до ст. 43 та ст. 87 Закону №889-VIII, з аналізу якої випливає те, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу; згідно з наказом Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №415-к від 08.11.2019 позивача звільнено у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, з виплатою компенсацій відповідно до чинного законодавства, на підставі повідомлення про зміну істотних умов державної служби від 05.09.2019 №6711-001.1/010.0/17-19, та відповідно до запису №22 в трудовій книжці позивача НОМЕР_1, останнього 11.11.2019 звільнено саме на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, а саме: у зв`язку з скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури.
18. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що при повідомленні 12 вересня 2019 року позивача про зміну істотних умов державної служби у зв`язку із скороченням штату працівників Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області та запропонуванні позивачу відповідних рівнозначних посад, відповідач-1 діяв в межах повноважень та на підставі чинного, на момент такого повідомлення, законодавства.
19. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач-1 звернувся до Міністерства охорони здоров`я України з пропозицією погодити звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури листами №7803-001.1/010.0/17-19 від 22.10.2019 та №8174-001.1/010.0/17-19 від 04.11.2019, та листом №11.4-01/44951/2-19 від 08.11.2019 Міністр охорони здоров`я України погодила звільнення ОСОБА_1 з посади за умови дотримання вимог законодавства, а згідно з наказом Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №415-к від 08.11.2019 ОСОБА_1 звільнено з 11.11.2019. Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про те, що на момент прийняття спірного наказу №415-к від 08.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_1" Міністр охорони здоров`я України погодив таке звільнення.
20. Щодо порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що мало місце звільнення ОСОБА_1 11 листопада 2019 року - в період його тимчасової непрацездатності, оскільки наказом Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №415-к від 08.11.2019 ОСОБА_1, звільнено з посади з 11 листопада 2019 року, при цьому з 11.11.2019 по 21.11.2019 останній перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі "Центральна міська лікарня м. Кіровограда", що підтверджується наявним в матеріалах справи листком непрацездатності серії АДФ №414212.
21. Щодо доводів відповідача-2 про те, що листок непрацездатності виданий позивачу 11.11.2019 містить порушення Порядку заповнення листка непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.11.2004 №532, суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що відповідачнем-2 не надано доказів того, що вказаний листок непрацездатності визнано таким, який видано на незаконних підставах.
22. Щодо спірного наказу Начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області №53-к від 08.11.2019 "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1" суд апеляційної інстанції зазначав, що у начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області Панфілової Л.В. були відсутні повноваження для прийняття наказу про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 №56-к від 08.11.2019, що свідчить про протиправність останнього.
23. Щодо доводів позивача в частині нарахування суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що Порядком №100 не передбачене врахування в розрахунок середньої заробітної плати сум, які не були нараховані працівникові на час його звільнення або з приводу яких після звільнення працівника виник спір.
24. Окрім вказаного, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції в частині вимог про стягнення моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень) на них
25. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (провадження № К/9901/18256/20), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить:
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі № 340/3094/19 скасувати в частині, якою частково задоволено апеляційну скаргу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками скасувати та в цій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 340/3094/19 залишити без змін;
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі № 340/3094/19 в частині, якою позивачу відмовлено у задоволенні його апеляційної скарги (зміні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 12.11.2019 по 13.03.2020 включно, який підлягає стягненню) скасувати, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі №340/3094/19 в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.11.2019 по 13.03.2020 змінити та стягнути з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.11.2019 по 13.03.2020 у розмірі 84 143.43 грн.;
В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі № 340/3094/19 залишити без змін.
26. В обґрунтування підстав касаційного оскарження, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду ( сформульованій Верховним Судом України у постановах від 01.04.2015 року у справі №6-40цс15, від 18.10.2017 р у справі №6-1723цс17 та підтриманій Верховним Судом у постановах від 08.05.2019 у справі №806/1175/17, від 22.05.2019 у справі №813/5500/14, від 31.07.2019 у справі № 818/1431/16, від 19.03.2020 у справі № 804/1542/16, від 01.07.2020 у справі № 620/2711/19 та інших) в яких вказано, що, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації; оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом нього періоду та які існували на день звільнення.
27. Окрім цього, скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду ( сформульованій Верховним Судом України у постанові щодо застосування норм права від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15 та підтриманій Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі № 806/446/16, в яких вказано, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці; зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 нього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці; під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України.
28. Також, як зазначає позивач у касаційній скарзі, судом першої та апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (сформульованій верховним Судом України у постанові щодо застосування норм права від 21.01.2015 у справі № 6-203цс14 та підтриманій Верховним Судом у постанові від 572/2429/15-ц (щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати (Порядок №100), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100) в яких вказано, що, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
29. До Верховного Суду від Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому віповідач-1, вважаючи доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю та, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
30. Поряд з цим, не погодившись із прийнятими судовими рішеннями у цій справі, Держлікслужба звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою (провадження К/9901/19151/20), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі № 340/3094/19 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
31. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
32. Відповідач-1 зазначає, що дотримуючись вимог статті 43 Закону №889-VIII відповідач-1 повідомив позивача (повідомленням №6711-001.1/010.0/17-19 від 05.09.2019 про зміну істотних умов державної служби з 05.09.2019 у зв`язку з введенням в дію структури Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області та було запропоновано посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області або заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області; з повідомленням про зміну істотних умов позивач був ознайомлений 12.09.2019. Таким чином, як вважає відповідач-1, під час повідомлення про зміну істотних умов державної служби позивачу було запропоновано інші вакантні рівноцінні посади державної служби.
33. Касатор також звертає увагу, що на день видання наказу №415-к від 08.11.2019, діяла редакція пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII від 19.09.2019, а тому, відповідач-1 вважає, що правильно застосував формулювання вказаної норми як підставу звільнення позивача.
34. Одночасно, відповідач-1, звертає увагу, що погодження Міністра охорони здоров`я України відбулося 08.11.2019 про що було повідомлено Держлікслужбу, як в усному порядку, так і в письмовому порядку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності", а саме згідно з пунктами 29-31, зокрема: інформаційний обмін між працівниками установ здійснюється з використанням службової електронної пошти; інформаційний обмін здійснюється з метою: попереднього погодження редакції проектів спільних електронних документів, зокрема співрозроблення проектів актів; доведення управлінської інформації до відома, зокрема про плани та роботу відповідних установ; інформування про прийняті установою управлінські рішення; з`ясування стану опрацювання установою електронних документів, що надійшли на їх розгляд; інформація з листування службовою електронною поштою може використовуватися для підтвердження виконаних дій. А тому, відповідач-1 вважає наказ Держлікслужби від 08.11.2019 № 415-к "Про звільнення ОСОБА_1" законним та зазначає, що позивач не спростував "аксіому", що погодження МОЗ було отримано після 08.11.2019.
35. Окрім того, відповідач-1 вважає, що мотивувальна частина постанови апеляційного суду в частині звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки 11.11.2019 відповідачем-2 у трудову книжку позивача внесено запис щодо звільнення, того ж дня позивач передав справи у зв`язку зі звільненням з посади і з ним проведено повний розрахунок. Окрім того, відповідач-1 зауважує, що відповідач-2 надав всі наявні докази, які підтверджують відпрацювання позивачем 11.11.2019 повного робочого часу з 08:00 до 16:15 год. і в цей період останній перебував на робочому місці до моменту отримання трудової книжки. Відповідач-1 вказує, що факт виникнення непрацездатності в робочий час не підтверджений.
36. Стосовно наказу №53-к від 08.11.2019 "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_3" виданого, відповідачем-2, Держлікслужба зазначає, що даний наказ виданий на реалізацію наказу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №415-к від 08.11.2019 "Про звільнення ОСОБА_3", як підставу для нарахування відповідачем-2 заробітної плати та вихідної допомоги позивачу у зв`язку зі звільненням, адже останній перебував у штаті відповідача-2. Таким чином, на переконання відповідача-1, відсутні підстави для визнання наказу №53-к від 08.11.2019 "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_3" протиправним та його скасування.
37. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відхилити касаційну скаргу відповідача-1.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
38. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 24 липня 2020 року.
39. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 визначено склад колегії суддів: Яковенко М.М. - головуючий суддя, судді: Дашутін І.В., Шишов О.О.
40. Касаційна скарга Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками до Верховного Суду надійшла 03 серпня 2020 року.
41. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.08.2020 визначено склад колегії суддів: Яковенко М.М. - головуючий суддя, судді: Дашутін І.В., Шишов О.О.
42. Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 340/3094/19 (К/9901/18256/20).
43. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 340/3094/19 (К/9901/19151/20) та відмовлено в задоволенні клопотання Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 340/3094/19.
44. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 02.10.2020 № 1886/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг у цій справі.
45. Протоком повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.10.2020 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
46. Ухвалами Верховного Суду від 13.09.2023 касаційні скарги ОСОБА_1 і Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками об`єднано в одне касаційне провадження, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
47. Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 08.09.2016 працював на посаді заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, мав четвертий ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби.
48. Листом від 25.07.2019 за №5643-001.1/010.0/17-19 Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками направила до Міністерства охорони здоров`я України на погодження, зокрема структуру Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області, згідно з якою передбачено виведення зі структури Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області однієї посади заступника начальника служби з метою оптимізації керівного складу окремих її територіальних органів.
49. Листом від 23.08.2019 за №11.4-01/39315/2-19 Міністерство охорони здоров`я України погодило без зауважень, у тому числі структуру Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області.
50. Вказаною структурою у штаті Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області передбачено 12 штатних посад, з них державних службовців - 9, проти 13 штатних посад (10 державних службовців), які були передбачені попередньою структурою, затвердженою у 2016 році.
51. Головою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками видано наказ №296-к від 05.09.2019 "Про введення в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області", яким з 05.09.2019 введено в дію структуру Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області та затверджено її організаційну структуру. У новій організаційній структурі передбачено одну керівну посаду (начальник служби) проти двох (начальник служби та заступник начальника служби), які були передбачені попередньою структурою, затвердженою наказом Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками №132 від 08.09.2016.
52. На виконання наказу Голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками №296-к від 05.09.2019 Начальником Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області складено штатний розпис Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області на 2019 рік, який 13.09.2019 затверджено головою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, та наказом №41-к від 13.09.2019 введений в дію з 12.11.2019.
53. Головою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками направлено ОСОБА_1 повідомлення №6711-001.1/010.0/17-19 від 05.09.2019, яким його згідно зі статтею 43 Закону України "Про державну службу" повідомлено про зміну істотних умов державної служби з 05.09.2019 у зв`язку з введенням в дію структури та штатного розпису Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області та запропоновано йому посаду заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області або заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області. Це повідомлення вручено Позивачу 12.09.2019.
54. Листами №7803-001.1/010.0/17-19 від 22.10.2019 та №8174-001.1/010.0/17-19 від 04.11.2019 відповідач-1 звернувся до Міністерства охорони здоров`я України з пропозицією погодити звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури."
55. 08.11.2019 Головою Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками видано наказ №415-к "Про звільнення ОСОБА_1", яким відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII позивача звільнено з 11.11.2019 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури, з виплатою компенсації відповідно до чинного законодавства.
56. На виконання цього наказу начальником Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Кіровоградській області видано наказ №53-к від 08.11.2019 "Про звільнення та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1".
57. Запис про звільнення у трудову книжку позивача внесено відповідачем-2 11.11.2019. Того ж дня позивач передав справи у зв`язку зі звільненням з посади та з ним проведено повний розрахунок.