ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 520/12477/22
адміністративне провадження № К/990/20804/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, постановлену у складі судді Спірідонова М.О. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Мінаєвої О.М. (доповідач), Кононенко З.О., Калиновського В.А.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19 жовтня 2022 року № 570 "Про застосування до працівників УПП в Харківській області ДПП дисциплінарних стягнень" в частині застосування до інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 28 жовтня 2022 року № 1363 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;
1.3. поновити з 29 жовтня 2022 року старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;
1.4. зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
1.5. звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції з 29 жовтня 2022 року;
1.6. звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції суми заробітної плати в межах одного місяця;
1.7. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати на професійну правову допомогу в розмірі 12000 грн.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року у справі №520/12477/22 клопотання представника позивача - Тарасенка М.І. про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави для поновлення строку та докази поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
3. 11.01.2023 представником позивача було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій зазначено, що відповідачем було ознайомлено позивача лише з оскаржуваним наказом Департаменту патрульної поліції від 28.10.2022 № 1363 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. Іншими матеріали службового розслідування було отримано представником позивача 05.12.2022 року, на другий адвокатський запит звернений до відповідача.
3.1. Також в обґрунтування клопотання зазначено, що в період часу від дати ознайомлення із наказом про звільнення і до часу спливу строку на подання позовної заяви, позивач та його представник не мали жодних доказів на підтвердження доводів позовної заяви, а відтак і не могли виконати процесуальний обов`язок, визначений ст. 161 КАС України. Таким чином, представник позивача зазначає, що позивач звернувся межах строку звернення до суду з дати отримання повного пакету документів стосовно службового розслідування, а саме з 05.12.2022 року.
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року, в задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України та ч.2 ст.123 КАС України.
5. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що про порушення своїх прав позивач знав ще з 28.10.2022 року, однак лише з 05.12.2022 року почав вчиняти дії, спрямовані на захист порушених прав та до суду звернувся лише 20.12.2022 року, тобто після спливу майже двох місяців після винесення відповідачем оскаржуваних наказів. Позивачем не доведено об`єктивної неможливості звернення до відповідача для отримання інформації щодо статусу трудових відносин між позивачем та відповідачем, з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, дій, або бездіяльності, що могли порушувати його права. При цьому, отримання позивачем 05.12.2022 року матеріалів службового розслідування у відповідь на звернення адвоката не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. За таких обставин позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних причин.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права та просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що як суд першої інстанції так і апеляційний суд не звернули уваги на доводи поважності пропуску строку звернення до суду, про які було зазначено в клопотанні на поновлення строку, що в свою чергу привело до позбавлення позивача можливості скористатися його конституційним правом на судовий захист своїх прав та правом на справедливий судовий розгляд.
7.1. Крім того, позивач зазначає, що позивач дізнався про своє звільнення від дати отримання наказу про звільнення по особовому складу, однак він не розумів підстав з яких його було звільнено, не зрозумів за що саме його звільнили, а тому не міг знати про те, чи дійсно порушено його право чи ні, оскільки виключно тоді коли позивач би розумів підстави свого звільнення, можливо було б говорити, що він з цими підставами згоден і це звільнення не порушує його права. Не знаючи про підстави свого звільнення, позивач не знає про те чи порушено його права, оскільки в такому випадку, якщо він розумів підстави, він міг би свою поведінку визнати самостійно недопустимою і не вважати при цьому, що його права були порушені. А не знаючи про те за що ж саме його було звільнено, не розуміючи мотивів з яких виходив відповідач при звільненні, не можливо і зрозуміти про те, чи порушили його права чи ні.
7.2. Скаржник вказує, що Наказ №1363 о/с від 28.10.2022 року "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 був лише одним єдиним документом, із яким його було ознайомлено із всієї кількості матеріалів службового розслідування, що становили собою 172 сторінки інформації. Зміст цього документу містив в собі лише інформацію про те, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції із певною кількістю вислуги років. Більше ніякої інформації даний наказ в собі не несе. В ньому не вказуються мотиви із яких виходив відповідач при звільненні позивача зі служби, не вказуються доводи що обґрунтовують законність такого звільнення, не міститься взагалі ніякої інформації про те які дії були вчиненні позивачем та були розцінені як дисциплінарний проступок, що був вчинений з боку позивача. Більше того, із наказом від 19.10.2022 № 570 щодо застосування самого дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, позивача ніхто не ознайомлював. Саме в цьому наказі відповідач частково обґрунтовував підстави і мотиви з яких він виходив при звільненні позивача зі служби. Всі інші підстави і мотиви звільнення були викладені і завжди викладаються у висновку за результатами проведення службового розслідування. Таким чином, позивач був ознайомлений лише із наказом про своє звільнення від 28.10.2022 № 1363 о/с з обмеженим змістом без розуміння мотивів і підстав з яких виходив відповідач, звільняючи його зі служби в поліції.
7.3. Позивач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанції повністю проігноровані доводи поважності пропуску строку, що були пов`язані із необхідністю зібрання доказів адвокатом на виконання процесуального обов`язку, що встановлений ч.1 ст. 161 КАС України, і ставить в обов`язок для позивача, додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
7.4. Також, скаржник звертає увагу, що судами проігноровані доводи поважності пропуску строку, що були пов`язані із роботою в умовах воєнного стану із постійними повітряними тривогами, відсутністю світла в містах та постійними обстрілами міста Харкова. Разом з тим, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
IV. Джерела права й акти їх застосування
9. Відповідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
10. За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
10.1. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10.2. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10.3. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).
11. Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Одночасно протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
12. За пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
V. Оцінка Верховного Суду
13. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
14. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
15. Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
16. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
17. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.
18. ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.