ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 826/6712/16
адміністративне провадження № К/990/24085/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової служби України
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 (головуючий суддя - А.В. Літвінова)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 (головуючий суддя - О.М. Оксененко, судді - Т.Р. Вівдиченко, І.О. Лічевецький)
у справі № 826/6712/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової служби України
про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:
- скасувати наказ ДФС "Про результати перевірки" від 01.04.2016 № 278 в частині звільнення з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, пункт 1 статті 41 Кодексу законів про працю України та наказ ДФС "Про звільнення ОСОБА_1" від 05.04.2016 № 1201-о як незаконні та необґрунтовані;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС;
- стягнути з відповідача на користь позивача 157 757, 50 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 30 920, 47 грн. - середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС "Про результати перевірки" від 01.04.2016 № 278 в частині звільнення з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, пункт 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС "Про звільнення ОСОБА_1" від 05.04.2016 № 1201-о. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ДФС задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 в частині задоволення позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 залишено без змін.
4. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
5. Протокольною ухвалою 07.07.2020 Верховним Судом замінено відповідача у справі ДФС на його правонаступника - Державну податкову службу України (далі - ДПС).
6. Постановою Верховного Суду від 25.08.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 скасовано й ухвалено нову постанову. Позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано накази ДФС:
- від 01.04.2016 № 278 "Про результати перевірки" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 статі 41, пункту 2 частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України;
- від 05.04.2016 № 1201-о "Про звільнення ОСОБА_1" із змінами, внесеними наказом ДФС від 16.05.2016 № 1998-о "Про внесення змін до наказу ДФС від 05.04.2016 № 1201-о "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ ДФС з 21.04.2016.
В іншій частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу адміністративну справу № 826/6712/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 684 667, 55 грн. Стягнуто з ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 979, 14 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 апеляційну скаргу ДПС задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДПС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 979, 14 грн. У цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДПС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2022 залишено без змін.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
9. Не погодившись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2022 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДПС.
10. Підстави, на яких подається касаційна скарга, відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
11. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судами положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України та постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України"; незастосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18.
12. Заявник касаційної скарги вказує, що спір у цій справі виник у відносинах проходження та припинення публічної служби. Отже, обов`язок відповідача не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політки, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р "Питання Державної податкової служби". Вказує, що у такому випадку ДПС може бути правонаступником ДФС виключно у випадку фактичного її вибуття внаслідок припинення. З урахуванням того, що зобов`язання відповідача у справі не стосуються реалізації публічно-владних функцій, що були передані ДПС, і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був внесений запис про припинення ДФС, відповідач вказує про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог позивача до ДПС.
Позиція інших учасників справи
13. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
14. Ухвалою Верховного Суду від 27.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України.
15. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
16. Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
17. Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.