ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа №420/822/21
адміністративне провадження № К/9901/40712/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/822/21
за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Зуєвої Л.Є., суддів - Коваля М.П., Кравця О.О.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 06 лютого 2020 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1;
- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області щодо направлення до Державної прикордонної служби України доручення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 06 лютого 2020 року №7401.3-140/7401.3-17 та рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 від 06 лютого 2020 року;
- стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоди, заподіяну йому протиправними діями Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в сумі 500000 гривень.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 31 липня 2020 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в ППР "Бориспіль" окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Державною прикордонною службою України було відмовлено у в`їзді в Україну у зв`язку з невиконанням умов перетину кордону України, передбачених статтею 8 Закону України "Про прикордонний контроль", оскільки згідно з інформацією, яка містилася у базах даних відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 було доручення уповноважених державних органів України про заборону в`їзду в Україну.
3. Указав, що співробітники відділу прикордонної служби повідомили, що таке рішення було прийнято Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області. Разом з тим, законних підстав для заборони в`їзду громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в Україну не існувало.
4. Указав, що рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 від 06 лютого 2020 року не відповідає вимогам Порядку №280. Необґрунтованість та протиправність рішення підтверджується також його достроковим зняттям з контролю органом Держприкордонслужби, яке могло відбутися виключно на підставі відповідного повідомлення про його відкликання.
5. Звертав увагу на те, що внаслідок відмови у перетині кордону на підставі протиправного рішення відповідача, позивач був змушений протягом майже 2 місяців знаходитися у Туреччині, що призвело до значних для нього незручностей, стурбованості, занепокоєння та тривоги. Його нормальні життєві зв`язки були порушені через неможливість продовження звичайного для нього життя. Тривале незаплановане та вимушене перебування в іншій країні внаслідок протиправних дій відповідача призвело до негативних емоцій та душевних страждань, як наслідок йому заподіяно моральну шкоду, яку позивач оцінював в 500000 грн 00 коп. Крім того, позивач повідомив, що йому була заподіяна матеріальна шкода.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції установив, що згідно копії доручення №7401.3-140/7401.3.01-17 від 06 лютого 2020 року, наданої до суду Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням ДМС України у Чернігівській області заборонено в`їзд в Україну терміном на три роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 02 лютого 2016 року (том 1, а.с.100).
8. Згідно копії рішення про заборону в`їзду в Україну від 06 лютого 2020 року, наданої до суду Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням ДМС України у Чернігівській області заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 02 лютого 2016 року, місце проживання Об`єднані арабські Емірати, в`їзд в Україну терміном на 3 роки (том 1, а.с.101).
9. Суд відмітив, що відповідач, суб`єкт владних повноважень, заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав того, що Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області рішення про заборону в`їзду в Україну від 06 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_1 не приймалось та доручення від 06 лютого 2020 року №7401.3-140/7401.3-17 до Державної прикордонної служби не направлялось.
10. Так, відповідачем повідомлено, що за обліками Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області оскаржуване рішення не значиться, рішення про заборону в`їзду в Україну стосовно позивача відповідачем не приймалось та до Державної прикордонної служби України не направлялось, документ за вихідним номером №7401.3-140/7401.3-17 та №7401.3-140/7401.3.01-17 не існує.
11. Згідно листів Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 03 серпня 2020 року, від 07 вересня 2020 року рішення про заборону в`їзду в Україну стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 не приймалось (том 1, а.с.45,46).
12. Указана інформація також підтверджується листами Державної міграційної служби України від 01 вересня 2020 року, від 11 вересня 2020 року (том 1, а.с.56-57).
13. За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення від 06 лютого 2020 року №7401.3-140/7401.3.01-17 надійшло поштою. Відповідно до розділу ІІІ пункту 150 Інструкції №55 поштовий конверт в якому надійшли документи не зберігся (том 1, а.с.17,50).
14. Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на відсутність конверту, у якому надійшов лист №7401.3-140/7401.3 від 06 лютого 2020 року, відсутня можливість достеменно установити адресу особи, яка відправила документи, дату та час відправлення, ідентифікувати пункт відправлення та відстежити яка саме особа та з якого поштового відділення здійснила відправку зазначеного листа.
15. З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття відповідачем, Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області, рішення від 06 лютого 2020 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, та направлення до Державної прикордонної служби України доручення УДМС України в Чернігівській області від 06 лютого 2020 року №7401.3-140/7401.3-17 та рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 від 06 лютого 2020 року.
16. Суд установив, що станом на дату звернення до суду та вирішення справи в суді, заборона в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 знята.
17. Зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
18. Водночас, з огляду на те, що станом на дату звернення до суду та вирішення справи в суді, заборона в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 знята, суд дійшов висновку, що стверджувальне порушення прав позивача є не обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
19. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 06 лютого 2020 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
20. Суд апеляційної інстанції установив, що оскаржуване рішення містить недостовірну інформацію щодо скасування позивачу дозволу на імміграцію та така інформація спростовується відповіддю Головного управління ДМС України в Одеській області від 11 серпня 2020 року №5100.5.3-8336/51.1-20, наданою на адвокатський запит представника позивача.
21. Із зазначеного листа судом установлено, що посвідка видана ОСОБА_1 на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 16 травня 2013 року є дійсною.
22. Однак, на виконання доручення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області у Чернігівській області від 06 лютого 2020 року №7401.3-140/7401.3-17 громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 31 липня 2020 року було відмовлено у в`їзді в Україну.
23. Суд зазначив, що супровідний лист та доручення підписані начальником Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області К.В. Лук`янець; додаток до доручення - рішення про заборону в`їзду в Україну від 06 лютого 2020 року підписане заступником начальника відділу - завідувачем сектору організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області В.О. Бабак та затверджено за підписом начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області К.В. Лук`янець.
24. Під час розгляду справи у суді відповідач надав суду електронні докази відсутності відправки доручення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 06 березня 2020 року на адресу Державної прикордонної служби, що, на думку відповідача, доводить обставини не вчинення Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області протиправних дій та не прийняття оскаржуваного рішення.
25. Однак судова колегія не взяла цей доказ до уваги, оскільки паперові ксерокопії скріншотів електронного журналу реєстрації вихідної кореспонденції не є належними доказами.
26. Суд апеляційної інстанції вирішив, що сукупність таких обставин у цій справі як, відсутність конверту, у якому надійшов лист №7401.3-140/7401.3 від 06 лютого 2020 року до Державної прикордонної служби та порушенням відповідачем порядку надання електронних доказів, унеможливлює установлення факту вчинення або не вчинення Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області дій щодо направлення оскаржуваного рішення до Державної прикордонної служби України та не дає можливості достеменно установити адресу особи, яка його відправила, дату та час відправлення, ідентифікувати пункт відправлення та відстежити, яка саме особа та з якою поштового відділення здійснила відправку зазначеного листа, з огляду на зазначене позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо направлення до Державної прикордонної служби доручення від 06 лютого 2020 року задоволенню не підлягають.
27. Водночас, колегія суддів установила, що Державна прикордонна служба України виконувала доручення саме Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, яке було отримано поштою разом з рішенням про заборону в`їзду в Україну від 06 лютого 2020 року, які за своєю формою та оформленням відповідали нормам законодавства, містили дату, номер, печатку, підпис відповідальної особи та були викладені на фірмовому бланку відповідача, а тому у третьої особи були відсутні підстави щодо не виконання такого доручення та, як наслідок, відмова громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в перетині державного кордону України була обумовлена саме виконанням Державною прикордонною службою України доручення щодо заборони йому в`їзду в Україну.
28. Суд зазначив, що необґрунтованість та протиправність оскаржуваного рішення підтверджується також достроковим зняттям його з контролю органом Держприкордонслужби, оскільки згідно даних Адміністрації Державної прикордонної служби України інформація стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, була вилучена з відповідних баз даних Державної прикордонної служби України (достроково припинено виконання доручення).
29. Указав, що листом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 14 вересня 2020 року №7401.5-3-6123/74.1-20, який як зазначає представник Адміністрації Державної прикордонної служби України слугував підставою для вилучення інформації стосовно позивача, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повідомило, що рішення про заборону в`їзду в Україну стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, не приймалось; доручення щодо заборони в`їзду в Україну стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, за реєстраційним номером від 06 лютого 2020 року №7401.3-140/7401.3-17 не направлялось; реєстраційний номер документа від 06 лютого 2020 року №7401.3-140/7401.3-17 в Управлінні Державної міграційної служби України в Чернігівській області не існує, у зв`язку з чим в Управління відсутня правова можливість здійснити заходи, визначені пунктом 16 Порядку №280 (том 2, а.с.159-160).
30. Суд зазначив, що фактично у відповідних базах даних Державної прикордонної служби України була зареєстрована інформація про заборону в`їзду в Україну строком на три роки стосовно позивача - громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, рішення про заборону в`їзду в Україну від 06 лютого 2020 року було реалізовано та мало певні юридичні наслідки у вигляді відмови 31 липня 2020 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 у в`їзді в Україну.
31. Лист Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 14 вересня 2020 року №7401.5-3-6123/74.1-20 не є повідомленням про відкликання доручення, в розумінні пункту 16 Порядку №280, та не є рішенням про скасування заборони в`їзду в Україну позивачу, у зв`язку з чим на думку суду апеляційної інстанції висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем порушення його прав та законних інтересів є помилковим, оскільки у даному випадку діє презумпція того, що документи складені на бланку відповідача, підписані його керівником та скріплені гербовою печаткою відповідача є законними. Крім того зазначив, що законодавство не пов`язує справжність або дійсність документу з наявністю або відсутністю його реєстрації в будь-якій системі документообігу органу владних повноважень.
32. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вирішив, що відповідач не надав суду допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що ним не приймалося рішення про заборону в`їзду в Україну від 06 лютого 2020 року, а тому з огляду на презумпцію законності і правильності змісту документів, які приймаються суб`єктами владних повноважень, до яких відноситься відповідач, керуючись принципом верховенства права, передбаченого статтею 6 КАС України, позовні вимоги підлягають задоволенню у частині визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 02 червня 2020 року.
33. Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначив, що до відкриття провадження у справі та під час розгляду справи у суді, у передбачений законом спосіб не установлено винних осіб, які вчинили протиправні дії щодо направлення до Державної прикордонної служби України доручення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 06 лютого 2020 року та прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 від 06 лютого 2020 року, які спричинили порушення прав та інтересів позивача щодо в`їзду в Україну, а тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є передчасними та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
34. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції у листопаді 2021 року Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року .
35. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
36. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм процесуального законодавства, які стосуються обов`язку доказування, а саме частини другої статті 77 та пункту 5 частини п`ятої статті 160 КАС України у правовідносинах, в яких позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, однак відповідач не має на меті доводити правомірність оскаржуваного рішення, оскільки заперечує сам факт його прийняття.
37. Указує, що суд апеляційної інстанції не здійснив належним чином установлення наявності чи відсутності такого факту, як прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
38. Переконує, що суд не дослідив належним чином матеріали, надані Державною прикордонною службою України, а саме копії листа №7401.3-140/7401.3-17 від 06 лютого 2020 року та доручення №7401.3-140/7401.3.01-17 від 06 лютого 2020 року, зі змісту яких вбачається, що вони містять певні номери, що свідчить про можливість перевірити наявність чи відсутність документів з такими ж реєстраційними номерами в Управлінні Державної міграційної служби України в Чернігівській області.
39. Зазначає, що зауваживши про формальну відсутність в процесуальних документах відповідача інформації про наявність оригіналів поданих у паперових копіях електронних доказів, а саме скріншотів власного електронного журналу, які підтверджують відсутність в системі електронного документообігу номерів оскаржуваних документів, суд апеляційної інстанції, незважаючи на важливість такої інформації для правильного вирішення справи, не запропонував відповідачу надати ці докази додатково з урахуванням висновків суду.
40. Вважає, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідач повинен був надати докази того, що ним не приймалось оскаржуване рішення є помилковими, оскільки суперечать змісту частини другої статті 77 КАС України, яка встановлює обов`язок доказування для суб`єкта владних повноважень лише щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але не стосовно того, що ним певне рішення не приймалось.
41. Переконує, що припинення виконання Державною прикордонною службою України доручення щодо заборони в`їзду в Україну позивачу відбулося не на підставі повідомлення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про його відкликання, як це мало б відбутись якби це доручення Управлінням дійсно приймалось, а після отримання листа Управління, з якого вбачається, що Державна прикордонна служба України виконувала неіснуюче доручення про заборону в`їзду в Україну позивачу, до якого відповідач не має жодного стосунку.
42. З огляду на викладене вважає, що наявні підстави для скасування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та залишення в силі рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позиція інших учасників справи
43. 14 грудня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому він заперечив проти її задоволення, підтримав висновки суду апеляційної інстанції та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
44. 09 листопада 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області.
45. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2021 року для розгляду справи №420/822/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
46. Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №420/822/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, установлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
47. Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року адміністративну справу №420/822/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
48. Судами попередніх інстанцій установлено, що 31 липня 2020 року громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в ППР "Бориспіль" окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" ДПС України було відмовлено у в`їзді в Україну у зв`язку з нібито невиконанням ним умов перетину кордону України, передбачених статтею 8 Закону України "Про прикордонний контроль", оскільки згідно з інформацією, яка містилася в базах даних Держприкордонслужби, відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, було доручення уповноважених державних органів України про заборону в`їзду в Україну.
49. Підставою для відмови у перетині державного кордону України стала наявність щодо ОСОБА_1 рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну, яке було прийняте Управлінням Державної міграційної служби України у Чернігівській області.
50. 03 серпня 2020 року представник позивача звернувся до Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області з відповідним адвокатським запитом.
51. У відповіді на указаний адвокатський запит Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області повідомило, що не приймало рішень про заборону в`їзду в Україну щодо громадянина Російської Федерації ОСОБА_1.
52. 21 серпня 2020 року представник позивача звернулася з адвокатським запитом до Державної прикордонної служби України про надання інформації стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, у відповідь на який було повідомлено, що Державною прикордонною службою України виконується доручення Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області від 06 лютого 2020 року №7401.3-140/7401.3-17 стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 щодо заборони йому в`їзду в Україну до 06 лютого 2023 року.
53. Адміністрацією Державної прикордонної служби України долучено до матеріалів справи копію листа №7401.3-140/7401.3 від 06 лютого 2020 року, до якого додано доручення Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області №7401.3-140/7401.3.01-17 від 06 лютого 2020 року та рішення про заборону в`їзду в України від 06 лютого 2020 року (том 1, а.с.99-101).
54. Згідно копії доручення №7401.3-140/7401.3.01-17 від 06 лютого 2020 року Управлінням Державної міграційної служби України у Чернігівській області заборонено в`їзд в Україну терміном на три роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 02 лютого 2016 року (том 1, а.с.100).
55. Згідно копії рішення про заборону в`їзду в Україну від 06 лютого 2020 року, Управлінням Державної міграційної служби України у Чернігівській області заборонено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 (ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 02 лютого 2016 року, місце проживання Об`єднані арабські Емірати, в`їзд в Україну терміном на 3 роки (том 1, а.с.101).
56. При цьому відповідачем повідомлено, що за обліками Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області оскаржуване рішення не значиться, рішення про заборону в`їзду в Україну стосовно позивача ним не приймалось та до Державної прикордонної служби України не направлялось, документи за вихідним номером №7401.3-140/7401.3-17 та №7401.3-140/7401.3.01-17 не існують.
57. Однак, незважаючи на нібито відсутність відносно нього рішень про заборону в`їзду в Україну позивач був позбавлений можливості в`їзду в Україну, яка є місцем його постійного проживання майже двох місяців, а тому звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
58. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
59. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2021 року слідує, що провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
60. Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
61. Приписами частини другої статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
62. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
63. Відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.
64. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
65. Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.