ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 826/4794/14
адміністративне провадження № К/9901/39680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2017 року (Суддя: Кузьменко В.А.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року (Судді: Пилипенко О.Є., Кузьмишина О.М., Шелест С.Б.),
у справі № 826/4794/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісабі" (далі - позивач, ТОВ "Бісабі") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, правонаступник Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002142203, №0002152203 та №0002162203 (т. 1 а.с. 3-10).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002142203 та №0002152203, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 23-38). Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року за наслідками апеляційного перегляду справи за скаргами позивача та відповідача, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині залишено без змін (т. 76-84).
За наслідками касаційного перегляду, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасовано; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року - залишено в силі (т. 3 а.с. 125-132). Тобто справу направлено на новий розгляд тільки в частині дослідження вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203.
Після нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 року адміністративний позов про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 грудня 2013 року №0002162203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 375 203,26 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 170-176, 234-240).
Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої, посилаючись на порушення, зафіксовані актом перевірки, які слугували підставою для прийняття усіх податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року №0002142203, №0002152203 та №0002162203, просив суд скасувати вищенаведені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову (т. 4 а.с. 4-7).
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
18 грудня 2018 року до Верховного Суду від представника позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги з огляду на відсутність в останній доводів контролюючого органу про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права, просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін (т. 4 а.с. 37-42).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій із матеріалів адміністративної справи та не є спірним між сторонами, за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" (код за ЄДРПОУ 32530386) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно із статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95, вимог пунктів 2.8, 2.10 розділу 2, пункту 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, до ТОВ "Бісабі" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 380 135,88 грн (т. 1 а.с. 12-70, 155).
Підставою для прийняття вищенаведеного податкового повідомлення-рішення стали висновки акта перевірки, які обгрунтовані тим, що 07 грудня 2010 року із каси підприємства ТОВ "Бісабі" видано готівкові кошти у розмірі 48 399 грн згідно видаткового касового ордеру № 159 та 26 червня 2012 року із каси підприємства ТОВ "Бісабі" видано готівкові кошти у розмірі 853,54 грн згідно видаткового касового ордеру № 8, однак, у вказаних видаткових касових ордерах відсутній підпис одержувача готівкових коштів, а тому зазначені готівкові кошти не підтверджені підписом одержувача та не були депоновані. Зазначене, як стверджує відповідач в акті перевірки, свідчить про порушення пункту 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. У відповідності до пункту 7.24 розділу 7 вказаного вище Положення данні суми не приймаються для виведення залишку готівки, а суми готівкових коштів добавляються до залишку готівки в касі виключно у цей день.
Також, відповідачем за наслідками перевірки встановлено, що відповідно до банківської виписки та аркушу касової книги підприємства ТОВ "Бісабі" за 24 лютого 2012 року (сторінка 2) з банківської установи отримано готівкові кошти в розмірі 140 815,40 грн для виплати заробітної плати працівникам суб`єкта господарювання, однак, виплати готівкових коштів 24 лютого 2012 року не здійснювались, про що свідчить залишок на кінець дня 24 лютого 2012 року, який дорівнює сумі отриманих готівкових коштів; відповідно до аркушу касової книги підприємства ТОВ "Бісабі" за 29 лютого 2012 року (сторінка 3) виплати заробітної плати згідно відомостей №№ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011 були здійснені 29 лютого 2012 року, що свідчить про те, що ТОВ "Бісабі" тримало в касі підприємства готівкові кошти в сумі 140 815,40 грн понад ліміт залишку готівкових коштів більш ніж три дні, а саме 24 лютого 2012 року, 27 лютого 2012 року, 28 лютого 2012 року, 29 лютого 2012 року (25 лютого 2012 року та 26 лютого 2012 року - вихідні дні). Зазначене, як стверджує відповідач, свідчить про порушення пункту 2.10 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ "Бісабі" на загальну суму 190 067,94 грн.
Мотивом для скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року із направленням справи на новий розгляд в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203, стали висновки Вищого адміністративного суду України про те, що судами попередніх інстанцій не здійснено дослідження: виявлених під час перевірки порушень пунктів 2.8, 2.10 розділу 2 вказаного Положення в розрізі із дослідженням відомостей на виплату заробітної плати (ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011) та не встановлено моменту закриття таких відомостей, а також не досліджено у відповідності до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України питання фактичного залишку грошових коштів у касі підприємства позивача станом на 29 лютого 2012 року; судами не досліджено видаткові касові ордери позивача за №159 від 07 грудня 2010 року та №8 від 26 червня 2012 року на рахунок наявності чи відсутності підпису отримувача коштів в таких видаткових касових ордерах.
Після нового розгляду справи враховуючи додаткові письмові пояснення позивача подані до суду першої інстанції разом із письмовими доказами на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України (т. 3 а.с. 148-161) судами попередніх інстанцій, після їх дослідження встановлено наступне.