ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 917/453/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - ПАТ "Укртатнафта", відповідач, скаржник)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 (колегія суддів: Хачатрян В.С. (головуючий), судді: Россолов В.В., Склярук О.І.)
у справі № 917/453/23
за позовом Компанії Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited (Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед) в особі "Представництва "Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед" (далі - Компанія, позивач)
до ПАТ "Укртатнафта"
про стягнення 304 094 578, 13 грн.
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову у справі.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Компанія звернулась до суду з позовом до ПАТ "Укртатнафта" про стягнення боргу на загальну суму 304 094 578,13 грн.
1.2. Разом із позовною заявою позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема:
- шляхом накладення арешту на грошові кошти ПАТ "Укртатнафта" в межах суми 304 094 578,13 грн, а також на кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах;
- шляхом накладення арешту на майно ПАТ "Укртатнафта" в межах суми 304 094 578,13 грн.
1.2.1. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що вказує на протиправне ухилення відповідача від виконання взятих на себе грошових зобов`язань за укладеним між сторонами договором про надання поворотної строкової фінансової допомоги, внаслідок чого утворилась значна заборгованість, стягнення якої є предметом спору у даній справі. За твердженнями позивача, його звернення з вимогою про сплату заборгованості відповідач ігнорує. Одночасно, будь-яких повідомлень від відповідача щодо узгодження порядку погашення існуючої заборгованості, неможливості виконання своїх зобов`язань не надходило. Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідача негативно впливає на фінансовий стан позивача, оскільки сума простроченої заборгованості є значною. У листі від 30.12.2022 відповідач не вказує жодних пропозицій щодо узгодження порядку погашення існуючої заборгованості, а лише просить продовжити строк повернення коштів за певними договорами.
1.2.2. На переконання позивача в нього наявні ґрунтовні, об`єктивні підстави вважати, що відповідач взагалі може не виконати наявні перед позивачем грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання таких зобов`язань. Наявне навмисне ухилення відповідача від погашення простроченої заборгованості, та подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості, що у свою чергу спричинить стійку неплатоспроможність та значно підвищить ризики подальшого банкрутства постачальника. Озвучена у засобах масової інформації позиція керівника відповідача, відмова відповідача від надання підтвердження суми боргу в рамках інвентаризації, та лист від 30.12.2022 свідчать про відмову в добровільному порядку врегулювати питання обсягу заборгованості та її погашення, і опосередковано про можливе подальше ухилення відповідачем від виконання судового рішення, що буде прийнято за результатом розгляду даної справи.
1.2.3. Крім того, з огляду на обставини систематичних ракетних обстрілів з боку держави агресора нафтопереробного заводу відповідача, його господарська діяльність може бути зупинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача.
2. Короткий зміст ухвали про забезпечення позову та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.03.2023 року у справі №917/453/23 відмовлено Компанії в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.03.2023 року у справі №917/453/23 скасовано. Прийняти нове судове рішення, яким заяву Компанії про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать ПАТ "Укртатнафта", та на майно, яке належить ПАТ "Укртатнафта", в межах суми 304 094 578,13 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ПАТ "Укртатнафта" просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2023, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 23.03.2023 року у справі №917/453/23 залишити в силі.
3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), вказав, що апеляційним господарським судом під час розгляду питання про забезпечення позову були повністю проігноровані висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, від 19.01.2021 у справі №902/774/20, від 25.01.2021 у справі №902/775/20, від 31.08.2021 у справі №910/5116/21, від 07.09.2021 у справі №910/6481/21, від 08.12.2021 у справі №927/481/21, від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 11.02.2022 у справі №927/893/21, від 15.04.2022 у справі №904/7930/21, від 09.06.2021 у справі №914/2438/20, від 19.06.2018 у справі №826/9263/17, від 06.02.2019 у справі №826/13306/18 та від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (Велика Палата Верховного Суду) щодо застосування частини другої статті 136 ГПК України, в результаті чого при розгляді питання про застосування заходів забезпечення позову були порушені норми частини другої статті 136 ГПК України.
3.3. Крім того, скаржник зазначає й те, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи ПАТ "Укртатнафта", наведені у відзиві на апеляційну скаргу, - щодо відсутності підстав для забезпечення позову (крім наведених судом першої інстанції), з огляду на включення ПАТ "Укртатнафта" до підприємств оборонно-промислового комплексу, щодо яких на період воєнного стану зупинені всі виконавчі дії, та з огляду на невідповідність заходів забезпечення принципам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню інтересів Держави. Відповідні доводи не досліджувалися судом першої інстанції (оскільки заява про забезпечення позову розглядалася в порядку статті 140 ГПК України без повідомлення учасників справи), але наводилися відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу в обґрунтування відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу
4. Компанія 05.09.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. Мотиви з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви
5.1. Ухвалюючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з такого:
- заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову та мотивація, яка викладена у ній, не відповідають вимогам ГПК України, оскільки заявник мав обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, які свідчать, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду;
- до заяви про забезпечення позову позивачем не надано належних та допустимих доказів, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів;
- саме по собі існування заборгованості перед позивачем внаслідок порушення договору поворотної строкової фінансової допомоги не є безумовною обставиною ухилення відповідача від виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог;
- збитковість позивача (дану обставину позивач не підтверджує жодними доказами), не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення у справі;
- позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів;
- доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів;
- зазначені заявником обставини самі по собі та в сукупності жодним чином не обґрунтовують його припущення про наявність ризику вчинення дій відповідачем задля уникнення примусового стягнення заборгованості та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
5.2. Східний апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, виходив з такого:
- запропоновані позивачем заходи забезпечення позову стосуються саме коштів та майна відповідача - як накладення арешту на такі кошти, так й на майно відповідача. Таким чином, відповідні заходи забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- з огляду на активні бойові та майже постійні ракетні обстріли, більшість яких припадає за місцезнаходженням відповідача, господарська діяльність останнього може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача;
- невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, унеможливить ефективний захист та поновлення прав заявника, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення його прав;
- дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оцінюючи доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених позивачем заходів забезпечення позову в разі задоволення позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та як наслідок про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.06.2023 касаційну скаргу у справі №917/453/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
6.2. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 21.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №917/453/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Булгакової І.В., Колос І.Б.
6.3. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2023 відкрито касаційне провадження у справі №917/453/23 за касаційною скаргою ПАТ "Укртатнафта" на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій
7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі №917/453/23, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким задоволено заяву про забезпечення позову.
7.2. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині забезпечення позову (ураховуючи зазначене у Розділі 3 даної Постанови), Верховний Суд зазначає таке.
7.3. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
7.4. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
7.4.1. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
7.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
7.6. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
7.7. Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
7.8. Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
7.9. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про стягнення коштів.
7.9.1. Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
7.10. Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, вказав, що позивачем належними і допустимими доказами не доведено обставин, з якими закон пов`язує застосування заходів забезпечення.
7.10.1. Покликання позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів; доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.