ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1115/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Уланівський С. Є.,
відповідача - Єремов М. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 (судді: Гончаров С. А. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Яковлєв М. Л.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз"
про стягнення завдатку за договором купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст судових рішень у справі
1.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехсоюз" (далі - ТОВ "Агротехсоюз") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" (далі - ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс") грошові кошти - завдаток, а саме грошовий еквівалент 207 285, 37 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не виконано зобов`язань з поставки товару за укладеним між сторонами договором у встановлені строки, а тому позивач відповідно до пункту 7.4. договору купівлі-продажу мав право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення завдатку.
1.2. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 заяву ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агротехсоюз" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн є розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок сплаченого судового збору, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 454,73 грн витрат зі сплаті судового збору за подання позовної заяви.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги
2.1. Не погоджуючись з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023, ТОВ "Агротехсоюз" у касаційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив обставини та матеріали справи, які стосуються апеляційного оскарження, у той час як відповідач наполягав на тому, що договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.05.2023 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Клименко і партнери" є нікчемним в силу статті 13 Закону України "Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Так, такий договір є нікчемним з тих підстав, що територія, на якій перебуває позивач відноситься до тимчасово окупованої території з 24.02.2022.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що для застосування норм вказаного вище Закону м. Нова Каховка мало бути віднесено до окупованих територій рішенням Ради національної безпеки і оборони України, якого не було, а тому договір від 15.05.2023 про надання професійної правничої (правової) допомоги не може вважатись нікчемним.
Проте заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував, що під час розгляду справи (12.07.2023) в суді апеляційної інстанції представництво позивача у справі здійснювалося на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.05.2023, який укладено під час дії редакції Закону України "Про забезпечення i прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відповідно до якого відсутні будь-які прив`язки до Рішення Ради національної безпеки і оборони України.
Крім того заявник касаційної скарги вважає, що питання стосовно додаткового стягнення витрат щодо судового збору не було предметом розгляду і фактично є порушенням вимог процесуального законодавства. Отже, суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог.
2.2. У відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс" просить відмовити в її задоволенні з підстав, наведених у відзиві, акцентуючи увагу, зокрема, на тому, що право на професійну правничу допомогу гарантоване статтею 59 Конституції України та положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
3.2. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 цього ж Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.