ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/838/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
офісу ГП - Шапка І.М.
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - Шафоростов В.О. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 (у складі колегії суддів: Тихий П.В. (головуючий), Слободін М.М., Терещенко О.І.)
на рішення Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 (суддя Трофімов І.В.)
та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 (суддя Трофімов І.В.)
за позовом заступника керівника Харківської обласної прокуратури
до: 1. Харківської міської ради,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін"
про скасування додатку до рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (далі - Відповідач-1, Міськрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Ісполін" (далі - Відповідач-2, ТОВ "БК "Ісполін") у якій просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 32 додатку 1 до рішення 3 сесії Міськради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 №49/21;
- визнати недійсним договір від 12.05.2021 оренди земельної ділянки загальною площею 1,4844 га, з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051, по вул. Новгородській, 87 в м. Харкові, укладений між Міськрадою та ТОВ "БК "Ісполін";
- зобов`язати ТОВ "БК "Ісполін" повернути Міськраді земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051 площею 1,4844 га розташовану за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 87, з одночасним приведенням її у попередній придатний для використання стан, який існував до укладання договору оренди земельної ділянки від 12.05.2021, включаючи знесення будь-яких об`єктів будівництва, а також поновлення стану земельної ділянки після проведених земельних робіт (в тому числі закопування котловану).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міськрадою всупереч статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України передано в оренду ТОВ "БК "Ісполін" земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051 загальною площею 1,4844 га за місцезнаходженням м. Харків, вул. Новгородська, 87 без проведення земельних торгів.
1.3. За твердженнями Прокурора площа забудови 13 нежитлових будівель на спірній земельній ділянці становить лише 16,18 % від площі земельної ділянки, яка відводиться ТОВ "БК "Ісполін". Прокурор також зазначив, що Відповідач-2 отримав в оренду земельну ділянку саме для будівництва нового житлового будинку, а не для обслуговування нежитлових будівель. При цьому можливість отримання земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів передбачена лише з метою розміщення та обслуговування об`єктів нерухомого майна, які вже перебувають у власності особи, а не для нового будівництва.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2023 у справі №922/838/22 у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач-2 є власником нежитлових будівель, розташованих на спірній земельній ділянці, а відтак має виключне право на її отримання в оренду без проведення земельних торгів.
Судом також зазначено, що нежитлові будівлі, які належать Відповідачу-2 з урахуванням їх пов`язаності між собою інженерними системами, шляхами сполучення, охоронними і санітарними зонами займають 100% земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051, а тому ця земельна ділянка не може бути поділена та передана іншим землекористувачам, відмінним від ТОВ "БК "Ісполін".
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 частково задоволено заяву ТОВ "БК "Ісполін" та стягнуто з Харківської обласної прокуратури на користь ТОВ "БК "Ісполін" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000,00 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 4 983,53 грн.
Додаткове рішення аргументоване положеннями статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи які та беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представниками відповідача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог ТОВ "БК "Ісполін" по стягненню з Позивача судових витрат на професійну правничу допомогу. Також суд визнав доведеним та документально обґрунтованим заявлений до стягнення розмір витрат на проведення експертизи.
2.3. В цілому погодившись з висновками місцевого господарського суду, апеляційна інстанція постановою від 05.07.2023 у справі №922/838/22 залишила без змін вищезазначені судові рішення господарського суду першої інстанції.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову і заяви ТОВ "БК "Ісполін" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення експертизи.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм статей 120, 123, 124, частини другої статті 134, статей 135, 152 Земельного кодексу України, статей 3, 16, 21, 377 Цивільного кодексу України та статті 50 Закону України "Про землеустрій", викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі №809/739/17, від 20.09.2018 у справі №126/1373/17, від 19.06.2018 у справі №916/1979/13 та від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц, від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №592/6097/15-ц, від 09.02.2018 у справі №910/4528/15-г, від 22.03.2018 у справі №910/13129/7, від 05.09.2018 у справі №910/1356/13, від 14.03.2019 у справі №915/182/17, від 06.11.2019 у справі №910/23595/17, від 09.04.2020 у справі №910/2942/19, від 01.07.2020 у справі №910/9028/19, від 27.01.2021 у справі №922/997/20, від 31.03.2021 у справі №922/1431/20, від 11.08.2021 у справі №922/443/20, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14.
3.3. Крім того, обґрунтовуючи наявність підстав для подання касаційної скарги, заявник посилається на те, що оцінений судами висновок комплексної експертизи є неналежним доказом.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "БК "Ісполін" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також Відповідач-2 заявив, що попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, який він очікує понести, у суді касаційної інстанції складає 20 000,00 грн.
4. Обставини, встановлені судами
4.1. ТОВ "БК "Ісполін" з 17.03.2020 по теперішній час є власником індивідуально визначеного об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 2058708263101 за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 87 до складу якого входять наступні нежитлові будівлі:
1. Нежитлова будівля літера "А-2" загальною площею 242,6 кв.м;
2. Нежитлова будівля літера "Б-2" загальною площею 348,6 кв.м;
3. Нежитлова будівля літера "В-1" загальною площею 168,7 кв.м;
4. Нежитлова будівля літера "Г-1" загальною площею 240,1 кв.м;
5. Нежитлова будівля літера "Д-1" загальною площею 246,7 кв.м;
6. Нежитлова будівля літера "Е-1" загальною площею 111,2 кв.м;
7. Нежитлова будівля літера "Ж-1" загальною площею 264,3 кв.м;
8. Нежитлова будівля літера "З-1" загальною площею 48,9 кв.м;
9. Нежитлова будівля літера "И-1" загальною площею 48,5 кв.м;
10. Нежитлова будівля літера "К-1" загальною площею 91,6 кв.м;
11. Нежитлова будівля літера "Л-1" загальною площею 43,4 кв.м;
12. Нежитлова будівля літера "М-1" загальною площею 491,8 кв.м;
13. Нежитлова будівля літера "Н-1" загальною площею 56,3 кв.м.
4.2. Нежитлові будівлі розташовані на території земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051 загальною площею 1,4844 га за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 87.
4.3. Право власності на вищезазначені нежитлові будівлі Відповідач-2 набув на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "ІС ІНВЕСТ" (попереднє найменування Відповідача-2) від 16.03.2020.
4.4. Пунктом 32 додатку 1 до рішення 3 сесії Міськради 8 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок" від 24.02.2021 №49/21 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 1,4844 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по вул. Новгородській, 87 та вирішено надати ТОВ "БК "Ісполін" земельну ділянку комунальної власності площею 1,4844 га (кадастровий номер 6310136300:07:019:0051) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по вул. Новгородській, 87.
4.5. 12.05.2021 між Відповідачами укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого Міськрада (орендодавець) надає, а ТОВ "БК "Ісполін" (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, загальною площею 1,4844 га, з кадастровим номером 6310136300:07:019:00519, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородській, 87.
4.6. Відповідно до Генерального плану м. Харкова, затвердженого рішенням сесії Міськради від 23.06.2004 №89/04 зі змінами, земельна ділянка 6310136300:07:019:0051 розташована на території житлової багатоквартирної забудови.
4.7. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у висновку експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи №15604/17969-17981 від 31.08.2022 сформульовано висновок, що враховуючи розмір земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:019:0051 загальною площею 1,4844 га, розташування 13 нежитлових будівель, споруд, які належать на праві власності ТОВ "БК "Ісполін" з урахуванням їх пов`язаності між собою інженерними системами, шляхами сполучення, охоронними і санітарними зонами у відсотковому вираженні складають 100 %.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Прокурора та представника Відповідача-2, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Прокурора у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.4. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.5. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.7. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.
5.8. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.
5.9. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
5.10. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
5.11. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
5.12. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.
5.13. Так, у справі №910/5201/19 Велика Палата Верховного Суду виходила з тих фактичних обставин, що оспорюваним рішенням міська рада надала товариству земельну ділянку на позаконкурентній основі для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу, а не для оформлення права на земельну ділянку під розташованим на ній об`єктом нерухомого майна, а також надала в оренду земельну ділянку площею 0,5297 га в зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно загальною площею 12,9 кв.м, тобто площа земельної ділянки в 410 разів перевищує площу майна, внаслідок чого погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної відповідачу будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 Земельного кодексу України.
Колегія суддів зауважує, що неподібність спірних правовідносин у справі №910/5201/19 та справі, яка переглядається зумовлена особливим цільовим видом використання земельної ділянки (для будівництва СТО з об`єктами дорожнього сервісу), яка є предметом спору у справі №910/5201/19, оскільки передбачене в абзаці 13 частини другої статті 134 Земельного кодексу України (в чинній на той час редакції) та виділене в дужках застереження "крім об`єктів дорожнього сервісу" свідчить про обов`язковість застосування в такому випадку виключно конкурентних засад (процедури земельних торгів) продажу права оренди відповідної земельної ділянки незалежно від розташування на ній будівель чи споруд, що належать на праві власності потенційному орендарю земельної ділянки.
5.14. Аналогічний правовий висновок покладено в основу судових рішень у справі №910/9028/19. Зокрема, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими повністю відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 чітко зазначив, що в силу наведених норм частини другої статті 124, абзацу 13 частини другої статті 134 та частин першої, другої статті 135 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 04.12.2018, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) для експлуатації та обслуговування саме об`єктів дорожнього сервісу підлягали виключно продажу на земельних торгах.
5.15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, якою справу направлено на новий розгляд у зв`язку зі скасуванням судових рішень судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування стосовно незатвердження проекту землеустрою щодо відведення фізичній особі-підприємцю земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлової будівлі та відмови у задоволенні позову в частині визнання укладеним договору оренди земельної ділянки, сформульовано висновки про належність до юрисдикції господарських судів спорів щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, а також про необхідність розгляду в одному провадженні нерозривно пов`язаних між собою позовних вимог про визнання неправомірними дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування та визнання договору оренди укладеним й від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої.
Проте, в зазначеній постанові взагалі не міститься висновку Великої Палати Верховного Суду щодо комплексного застосування норм матеріального права, а саме статей 120, 134, 135 Земельного кодексу України.
5.16. Залишаючи без змін рішення апеляційного суду у справі №592/6097/15-ц, яким було частково задоволено позов про визнання незаконним та скасування рішення міської ради в частині надання фізичній особі в оренду земельної ділянки площею 0,0332 га та про визнання недійсним договору оренди вказаної земельної ділянки, Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 дійшов висновку, що до фізичної особи, як нового власника нежитлового приміщення, перейшло право на користування земельною ділянкою у тому ж самому розмірі - 0,0105 га і на тих самих підставах, що мав попередній власник нерухомого майна фізична особа-підприємець, у зв`язку з чим погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що передача в оренду фізичній особі іншої земельної ділянки, що є суміжною із земельною ділянкою, на якій було розташоване придбане ним нежитлове приміщення, відбулася з порушенням порядку, передбаченого частиною першою статті 134 Земельного кодексу України.