постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 463/1883/15к
провадження № 51-4757км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
виправданого ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_9,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого - ПрАТ "Будівельне управління - 62" ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 12012150180000006 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Стрия Львівської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 25 квітня 2017 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недоведеність вчинення ним цих кримінальних правопорушень.
Вирішено питання про запобіжний захід.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він у період з грудня 2008 року по 28 жовтня 2011 року будучи директором ТзОВ "Дельтабуд" та маючи умисел на протиправне заволодіння грошовими коштами ПрАТ "Будівельне управління - 62" (далі - ПрАТ "БУ-62") шляхом зловживання своїм службовим становищем, за невстановлених обставин і в невстановлений час отримав у невстановлених службових осіб Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - ЗУКБ МОУ) екземпляр "Акта № приймання виконаних будівельних робіт за 2009 рік" на суму 852 892, 80 грн (далі - Акт), складений між генпідрядником - ПрАТ "БУ-62" та замовником - ЗУКБ МОУ.
Надалі, реалізовуючи свій умисел на протиправне заволодіння чужими коштами та достовірно знаючи про анулювання цього Акта, не будучи стороною у договірних відносинах, які існували між ЗУКБ МОУ та ПрАТ "БУ-62", умисно замінив у ньому першу сторінку на іншу з неправдивими відомостями де було вказано, що період виконання робіт - березень 2009 року та зазначено, що субпідрядником цих робіт виступило ТОВ "Дельтабуд".
28 жовтня 2011 року ОСОБА_5 в інтересах ТзОВ "Дельтабуд"подав до Господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з ПрАТ "БУ-62" грошових коштів в сумі 1 076 451, 10 грн з метою отримання рішення суду про стягнення неіснуючої заборгованості в примусовому порядку, чим увів державний судовий орган в оману.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17 січня 2012 року (справа № 5015/6746/11) вказаний позов було повністю задоволено та стягнуто на користь ТзОВ "Дельтабуд" 1 076 451, 10 грн, з яких 852 892, 80 грн - основний борг, 65 494, 74 грн - 3% річних та 158 063, 53 грн - інфляційних. Це рішення набрало законної сили і було скеровано для виконання у встановленому законом порядку. Проте вказані кошти з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5, не були перераховані на рахунок стягувача.
З метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ОСОБА_5 знищив оригінал "Акта № 1 прийняття виконаних робіт за березень 2009 року між замовником - ЗУКБ МОУ, генпідрядником - ПрАТ "БУ-62" та субпідрядником - ТзОВ "Дельтабуд"", про що було складено Акт знищення документів від 17 квітня 2012 року № 3-О.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року касаційні скарги прокурора та представника потерпілого було задоволено частково, вказану ухвалу апеляційного суду скасовано в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у цьому суді.
При повторному перегляді Львівський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2022 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
На думку прокурора, судом апеляційної інстанції не було виконано вказівок суду касаційної інстанції, зазначених у постанові від 05 лютого 2019 року.
Так, у вказаному рішенні суд касаційної інстанції зокрема зазначив, що в разі визнання недопустимими відомостей, які містяться у висновку експерта від 06 травня 2014 року № 023/14 суд має оцінити їх з огляду на дотримання процесуального порядку призначення і проведення експертизи; з`ясування компетентності експерта і перевірку обставин, за яких він повинен був підлягати відводу; дотримання вимог закону щодо форми та змісту висновку експерта; допустимість об`єктів, наданих на експертизу. При цьому, оцінюючи допустимість об`єктів експертного дослідження, суд має виходити із конкретної мети його проведення та тих питань, які поставлені на вирішення експертним шляхом.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції залишив без належної оцінки Акт звірки взаємних розрахунків між ТзОВ "Дельтабуд" та ЗАТ "БУ-62" від 01 жовтня 2010 року (згідно з яким заборгованість останнього становить 127 923, 60 грн), а також довідку завідувача сектору інспектування у Городоцькому районі Львівської об`єднаної державної фінансової інспекції від 07 жовтня 2013 року щодо перевірки правильності використання коштів на виконання субпідрядних робіт ТзОВ "Дельтабуд" згідно з укладеними договорами з ПрАТ "БУ-62", відповідно до якої дебіторська заборгованість останнього в сумі 852 892, 80 грн відсутня, а тому підтвердження вказаної заборгованості лише відомостями, що містяться в "Акті № приймання виконаних будівельних робіт за березень 2009 року" є сумнівним.
Крім цього зазначає, що з аналізу копії "Акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року" вбачається, що на стор. 21 у рядках за порядковим № 269-271 містяться роботи, які відносяться до загальнобудівельних, а не сантехнічних, які відповідно до договорів виконувались ТзОВ "Дельтабуд", що залишилось поза увагою судів обох інстанцій і свідчить про ймовірну підробку цього Акта з використанням первинного документу наданого замовнику будівництва.
Про вказані обставини стверджувалось у апеляційних скаргах прокурора та сторони потерпілого, однак жодної оцінки цим доводам суд апеляційної інстанції не дав.
З огляду на ці обставини прокурор вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено без додержання вимог статей 370 та 419 КПК.
Представник потерпілого - ОСОБА_7 у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуване рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування цих вимог наводить доводи, які в цілому аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі прокурора та посилається на невідповідність висновків суду у вироку фактичним обставинам справи.
Вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно й без відповідного обґрунтування не було взято до уваги належні та допустимі докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, стосовно обставин справи та факту невиконання ТОВ "Дельтабуд" субпідрядних робіт у березні 2009 року. Зауважує на те, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для вирішення справи, місцевий суд у вироку не зазначив, чому він узяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Вважає, що при перегляді вироку апеляційний суд не усунув порушень допущених місцевим судом і не виконав вказівок суду касаційної інстанції, а тому оскаржуване рішення є незаконним, оскільки ухвалено без додержання вимог статей 370 та 419 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні прокурор, потерпілий та його представник підтримали вимоги касаційних скарг.
Виправданий та його захисник просили залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статей 8 та 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права та кримінальний процесуальний закон застосовуються у кримінальному провадженні з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винний у вчиненні цього злочину.
Відповідно до положень ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Статтею ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів із метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Цих вимог закону суди обох інстанцій дотримались.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування обвинувачення в кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна довести у суді винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень і необхідність його виправдання у пред`явленому обвинуваченні зроблений на підставі ретельного аналізу доказів зібраних у кримінальному провадженні і досліджених у судовому засіданні, зміст яких детально наведено у вироку, та яким цей суд надав належну правову оцінку. Приймаючи таке рішення, районний суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом.