ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 672/1522/18
провадження № 51-1046км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1,
судді: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5,
засуджений ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисник ОСОБА_7 ,
потерпілий ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240000000175, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями викладено вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону Українипро кримінальну відповідальність таневідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість.
Свою вимогу засуджений мотивує тим, що під час досудового розслідування та судового розгляду залишились нез`ясованими обставини, які мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Апеляційний суд під час повторного розгляду не перевірив всіх доводів апеляційної скарги, в якій він, зокрема, вказував на: неповну перевірку органом досудового розслідування обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), надання вибіркової оцінки показанням потерпілого та свідків,наявність суперечностей і розбіжностей у висновках експертів, недопустимість ряду доказів через ознаки їх фальсифікації. Апеляційний суд, навівши зміст доводів апеляційної скарги, надав відповіді лише на частину доводів, чим порушив вимоги статей 419, 439Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Стверджує, що суд при призначенні покарання безпідставно врахував як обтяжуючу покарання обставину вчинення злочину щодо малолітньої, оскільки при вчиненні злочину з необережності у винного відсутній умисел на вчинення злочину щодо малолітньої особи.
Також зазначає, що, незважаючи на наявність в матеріалах провадження доказів, які свідчили про наявність в його діях щирого каяття, добровільного відшкодування частини завданого збитку, активного сприяння у розкритті злочину, суд першої інстанції такі пом`якшуючі покарання обставини в порушення вимог ст. 66 KK України не врахував. Суд першої інстанції лише формально послався на висновок органу пробації щодо того, що він не становить небезпеки для суспільства та щодо можливості його виправлення без позбавлення волі a6o обмеження волі на певний строк, однак цей висновок фактично врахований не був. Апеляційний суд в повній мірі не перевірив та не спростував доводів апеляційної скарги з цього приводу.
У доповненні до касаційної скарги також вказано на те, що суди першої та апеляційної інстанції посилалися на той факт, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення призвело до тяжких наслідків, пов`язаних із смертю потерпілої, проте врахування смерті особи як обставини, що обтяжує покарання за злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, не відповідає вимогам закону, оскільки ця обставина є кваліфікуючою ознакою цього кримінального правопорушення.
Також сторона захисту вважає, що новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції здійснювався незаконним складом суду, оскільки повторний автоматизований розподіл від 20 липня 2021 року здійснений на підставі незаконного первинного авторозподілу від 14 липня цього року. Через ймовірне втручання в роботу автоматизованої системи розподілу ОСОБА_6 заявлялися відводи колегії суддів, які суд фактично проігнорував, не ухваливши окремого рішення з цього приводу та не перевіривши всіх зазначені ним обставин.
Крім того, в одному із засідань апеляційного суду у зв`язку з неналежною якістю відеоконференцзв`язку обвинуваченим було заявлено клопотання про доставку у судове засідання, що колегія суддів сприйняла як відмову ОСОБА_6 від участі в судовому засіданні. У подальшому колегією суддів не було повідомлено обвинуваченому, які саме процесуальні дії вчинялися за його відсутності, чим позбавлено його можливості ефективно здійснити свій захист.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
За вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 200 000 грн, на користь ОСОБА_9 - 150 000 грн, на користь ОСОБА_10 - 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року вирок стосовно ОСОБА_6 залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 15 червня 2021 рокукасаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 частково задоволено, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року стосовно нього скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2022 рокуапеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, вирок - без зміни.
ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 08 липня 2018 року близько 11:00, керуючи автомобілем марки "VOLKSWAGEN PASSAT" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по 68-му (+ 380 м) кілометрі автомобільної дороги Кам`янець-Подільський - Білогір`я в напрямку від смт Війтівці Волочиського району до смт Сатанів Городоцького району, поблизу населеного пункту с. Курівка Городоцького району в порушення вимог пункту 1.5, підпунктів "б", "д" пункту 2.3, пункту 10.1 та пункту 12.1 ПДР не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним автомобіля, не переконавшись у безпечності власних дій та не врахувавши ширини проїзної частини, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними, під час зміни напрямку руху перетнув горизонтальну лінію дорожньої розмітки, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій у цей час рухався автомобіль марки "ВАЗ 21112" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8, де допустив зіткнення із цим автомобілем.
У зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_6 зазначених пунктів ПДР відбулася ДТП, у результаті якої водій автомобіля "ВАЗ 21112" ОСОБА_8 отримав ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, пасажир цього автомобіля ОСОБА_11 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в лікарні, а пасажири автомобіля "VOLKSWAGEN PASSAT" ОСОБА_12 та малолітня ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) отримали тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор та потерпілий заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений оспорює, у тому числі, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України. Надаючи власну оцінку доказам, захисник по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Отже, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
У частині 2 ст. 419 КПК України вказано, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Пунктом 2 ст. 439 КПК України передбачено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2021 року скасовано попередню ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, якою було залишено без зміни вирок суду Городоцького районного суду Хмельницької області від 17 липня 2020 року стосовно ОСОБА_6 .
За змістом постанови суд апеляційної інстанції не дотримався вимог, викладених у ст. 419 КПК України. Зокрема, апеляційний суд в ухвалі від 23 листопада 2020 рокузазначив, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та його кримінально-правова оцінка останнім не оскаржуються.
Водночас ОСОБА_6 в апеляційній скарзі стверджував, що в суді першої інстанції не було встановлено дійсних обставин ДТП. Вважав, що суд вибірково оцінив докази, не надав оцінку показанням свідків про те, що ДТП відбулася саме із-за неналежного асфальтового покриття автодороги та відсутності попереджувальних дорожніх знаків про це. Крім того, в матеріалах провадження відсутні відповідні експертизи, які б встановлювали причинно-наслідковий зв`язок з вчиненням ДТП та наслідками, що настали.
З ухвали апеляційного суду вбачається, що апеляційний суд у ході нового розгляду на виконання вказівок касаційного суду в порядку ст. 439 КПК України надав вичерпні відповіді на доводи апеляційної скарги щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та суворості призначеного покарання.
В обґрунтування своїх висновків апеляційний суд правильно послався на показання засудженого, потерпілих, свідків та експертів, а також на письмові докази винуватості засудженого.
В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що причетний до вчинення ДТП, однак вину заперечив,наполягаючи на втраті керування автомобілем через вибоїну.
Потерпілий ОСОБА_8 у суді апеляційної інстанції вказав, що знаходився за кермом та рухався по своїй смузі руху зі швидкістю 60-70 км/год, побачив як по зустрічній смузі руху несеться на великій швидкості, біля 150 км/год, легковий автомобіль "VOLKSWAGEN PASSAT". Цей автомобіль зачепив обочину і вилетів на смугу руху, по якій їхав ОСОБА_8, після чого відбулось зіткнення.