Постанова
Іменем України
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 712/16740/19
провадження № 61-474св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінансовий партнер", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-2020",
треті особи: Благодійний фонд "Розвиток Черкащини", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 08 липня 2020 року у складі судді Троян Т. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Бондаренка С. І., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінансовий партнер" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Фінансовий партнер"), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансовий партнер" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим" (далі - ТОВ "Фінстрим"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-2020" (далі - ТОВ "Ліга-2020", треті особи: Благодійний фонд "Розвиток Черкащини", ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 31 липня 2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") укладено Генеральну кредитну угоду, згідно пунктів 1.1 та 1.2. якої ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов`язувалося надати йому кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, при цьому загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати 40 000,00 доларів США або еквівалента у гривнях чи євро.
Виконання кредитних зобов`язань забезпечено договором поруки, укладеним між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".
У цей же день між ним, ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір іпотеки, предметом якого є належна їм на праві власності ( ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) квартира АДРЕСА_1 .
26 січня 2012 року між ним та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в рамках Генеральної кредитної угоди укладений кредитний договір, за яким він отримав кредит у розмірі 290 851,47 грн із терміном погашення до 20 січня 2022 року.
У зв`язку з невиконанням кредитних зобов`язань у нього утворилась заборгованість, яка станом на 04 грудня 2015 року, становила 287 042,51 грн за тілом кредиту та 205 640,54 грн - за процентами.
Згодом він дізнався, що 28 грудня 2016 року всі права вимоги за Генеральною кредитною угодою були відступлені на користь ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер".
У цей день право вимоги за вказаною угодою та за договором іпотеки відступлено ТОВ "Фінстрим", яке, у свою чергу, відступило це право Благодійному фонду "Розвиток Черкащини".
11 травня 2017 року Благодійний фонд "Розвиток Черкащини" відчужив на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом договору іпотеки, укладеним 31 липня 2007 року між ним, ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".
16 січня 2020 року зазначена квартира передана у власність ТОВ "ЛІГА-2020".
Вказував, що по суті договір відступлення права вимоги, укладений між ТОВ "Фінансова компанія" Фінансовий Партнер", яке є правонаступником ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер", та ТОВ "Фінстрим", є договором факторингу, а згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою. ТОВ "Фінстрим" не може бути фактором при укладанні спірного договору про відступлення права вимоги, який фактично є договором факторингу, оскільки станом на 28 грудня 2016 року ТОВ "Фінстрим" не мало ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, в тому числі факторингу, що підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 24 червня 2020 року №10259/16-9.
Посилаючись на наведене, з урахуванням змінених позовних вимог у лютому 2020 року, позивач просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, укладений 28 грудня 2016 року між ТОВ "Фінансова компанія" Фінансовий партнер", яке є правонаступником ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер", та ТОВ "Фінстрим", витребувати квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ТОВ "ЛІГА-2020" в порядку частини першої статті 387 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 08 липня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги від 28 грудня 2016 року, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Фінансовий партнер", яке є правонаступником ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер", та ТОВ "Фінстрим".
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що між ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим" виникли правовідносини, які мають ознаки факторингу та регулюються нормами статті 1077 ЦК України, статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Встановивши невідповідність оспорюваного договору вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд дійшов висновку про те, що договір про відступлення прав вимоги від 28 грудня 2016 року є недійсним з моменту його укладення з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 08 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та про стягнення судових витрат скасовано та прийнято нове рішення в цих частинах.
Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Ліга-2020" на користь ОСОБА_1 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Позовну вимогу ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Ліга-2020" на користь ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У зв`язку з тим, що ТОВ "Фінстрим" на час укладення спірного договору не мало відповідної ліцензії, тобто, права на укладення договору факторингу, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Виходячи з того, що спірна квартира вибула із володіння власника поза його волею, суд витребував її від добросовісного набувача на користь власника ОСОБА_1 в частині, що йому належала, відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 січня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 264/5957/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 757/46020/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме - вихід суду за межі позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.
Суди не встановили, які саме права ОСОБА_1 порушені станом на день звернення до суду, а якщо порушені - то чи не втратив він право вимагати відновлення його прав.
Після 30 листопада 2017 року, тобто після припинення банку як юридичної особи, ОСОБА_1 втратив статус клієнта банку, внаслідок чого не має права на задоволення позову до юридичної особи, яка не є банком чи іншою фінансовою установою, з підстав порушення його прав як клієнта банку.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Ліга-2020", ТОВ "Фінстрим" подали відзиви, в яких підтримають викладені в касаційній скарзі доводи, просять її задовольнити, ухваливши нове рішення про відмову у позові.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 також подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Соснівського районного суду міста Черкаси цивільну справу № 712/16740/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінансовий партнер", яке є правонаступником ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-2020", треті особи: Благодійний фонд "Розвиток Черкащини", ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року справу № 712/16740/19 призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 712/16740/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22).
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 712/16740/19.
Обставини справи
Суди встановили, що 31 липня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено Генеральну кредитну угоду № 010/02-18/1026-07, за умовами якої ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов`язувалося надавати ОСОБА_1 кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, при цьому загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати 40 000,00 доларів США або еквівалента у гривнях чи євро.
У цей же день між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
26 січня 2012 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 в рамках Генеральної кредитної угоди від 31 липня 2007 року укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 290 851,47 грн із кінцевим терміном погашення кредиту до 20 січня 2022 року.
Цього ж дня між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладений договір поруки, згідно якого остання поручилась перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" відповідати за зобов`язаннями, що виникають з умов кредитної угоди.
У зв`язку із невиконанням позичальником кредитних зобов`язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 04 грудня 2015 року, становив 287 042,51 грн - за тілом кредиту, 205 640,54 грн - за процентами..
28 грудня 2016 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер" укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за Генеральною кредитною угодою від 31 липня 2007 року, додатком № 4 до Генеральної кредитної угоди, кредитного договору від 26 січня 2012 року, що є позичальником за ними.
28 грудня 2016 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "КБ "Фінансовий Партнер" укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, предметом якого є спірна квартира.
28 грудня 2016 року ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий Партнер" за договорами відступлення права вимоги відступило на користь ТОВ "Фінстрим" права вимоги за Генеральною кредитною угодою від 31 липня 2007 року, додатком № 4 до Генеральної кредитної угоди, кредитним договором від 26 січня 2012 року, що укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1, а також права вимоги за договором іпотеки, предметом якого є спірна квартира.
ТОВ "Фінстрим", у свою чергу, 28 грудня 2016 року за договорами відступлення права вимоги відступило на користь Благодійного фонду "Розвиток Черкащини" право вимоги за вказаними договорами.
Отримавши право вимоги за вказаними договорами, Благодійний фонд "Розвиток Черкащини" 21 лютого 2017 року реалізував своє право на позасудове задоволення вимог іпотекодержателя на підставі застереження, що містилося у розділі 5 договору іпотеки, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
21 лютого 2017 року приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В.зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Благодійним фондом "Розвиток Черкащини", після чого останній 11 травня 2017 року відчужив її на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу.
16 січня 2020 року ОСОБА_2 за актом приймання - передачі нерухомого майна передала належну їй квартиру АДРЕСА_1 у власність ТОВ "ЛІГА-2020", яке 24 січня 2020 року зареєструвало своє право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що між ПАТ "Комерційний банк "Фінансовий партнер" та ТОВ "Фінстрим" виникли правовідносини, які мають ознаки факторингу, оскільки розмір грошової вимоги, яка була відступлена (790 726,93 грн), значно перевищував ціну її відступлення (274 899,00 грн). ТОВ "Фінстрим" на час укладення оспорюваного договору права відступлення не мало ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг факторингу, у зв`язку з чим просив визнати його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження у цій справі рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 08 липня 2020 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 264/5957/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 757/46020/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме - вихід суду за межі позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.