Постанова
Іменем України
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 144/188/20
провадження № 61-4583св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Залузький",
відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро",
треті особи: Гайсинська районна державна адміністрація Вінницької області, Відділ держгеокадастру у Теплицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро"на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2023 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г.,Оніщука В. В., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Залузький" (далі - СВК "Залузький") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" (далі - ТОВ "Теплик-Агро"), треті особи: Теплицька районна державна адміністрація Вінницької області, Відділ держгеокадастру у Теплицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області,про визнання недійсним договору оренди землі.
Позов мотивовано тим, що 22 лютого 2012 року між СВК "Залузький" і ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,4127 га, кадастровий номер 0523783900020000224, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, строком на 10 років. Зазначений договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 03 квітня 2012 року, реєстраційний номер 052370004005509.
У травні 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно СВК "Залузький" стало відомо про існування договору оренди вищевказаної земельної ділянки від 10 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Теплик-Агро", речове право оренди за яким було зареєстроване реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області 06 жовтня 2015 року, реєстраційний номер 25087112.
Вважаючи, що на час укладення вказаного договору право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстроване за СВК "Залузький" на підставі укладеного між ним і ОСОБА_1 договору оренди землі від 22 лютого 2012 року, який не було розірвано, позивач просив визнати недійсним договір оренди від 10 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Теплик-Агро", право оренди за яким зареєстроване реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області 06 жовтня 2015 року за № 25087112.
Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 09 лютого 2022 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Гайсинську району державну адміністрацію, як правонаступника Теплицької районної державної адміністрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суд може захистити право первинного орендаря, визнавши недійсним договір оренди, укладений з наступним орендарем тільки тоді, коли на момент набрання рішенням суду законної сили первинний орендар матиме чинне право оренди. Оскільки на час постановлення судом рішення, строк дії договору оренди від 22 лютого 2012 року, укладений між позивачем і ОСОБА_1, закінчився, то права позивача як орендаря спірної земельної ділянки не порушені, а тому і не підлягають захисту в судовому порядку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СВК "Залузький" оскаржив його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу СВК "Залузький" задоволено.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року скасовано.
Позовні вимоги СВК "Залузький" до ОСОБА_1, ТОВ "Теплик-Агро", треті особи: Гайсинська районна державна адміністрація Вінницької області, Відділ держгеокадастру у Теплицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання недійсним договору оренди землі, задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі земельної ділянки площею 2,4127 га, кадастровий номер 0523783900020000224, укладений 10 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Теплик-Агро", право оренди за яким зареєстроване реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області 06 жовтня 2015 року, індексний номер 25087112.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки попередній орендар спірної земельної ділянки - позивач у справі мав чинне право оренди, як на час укладення оспорюваного договору оренди, так і на момент набрання рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій законної сили, яке за продовженим договором не припинилось, тому укладення в період дії попереднього договору оренди нового договору з новим орендарем і реєстрація за ним речових прав оренди на одну і ту ж саму земельну ділянку порушує права первинного орендаря.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27 березня 2023 року ТОВ "Теплик-Агро" звернулося до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 02 березня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 05 травня 2023 року СВК "Залузький" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
25 квітня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що на підставі державного акту про право власності на землю серії ЯА№806127 від 26 вересня 2005 року ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 2,4127 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, кадастровий номер 0523783900020000224.
22 лютого 2012 року між СВК "Залузький" і ОСОБА_1 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 03 квітня 2012 року, реєстраційний номер 052370004005509.
В період дії вищевказаного договору оренди, 10 вересня 2015 року було укладено договір оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_1 і ТОВ "Теплик-Агро", строком на 10 років, право оренди на яку було зареєстроване за ТОВ "Теплик-Агро" реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області 06 жовтня 2015 року, реєстраційний номер 25087112.
Пунктом 44 укладеного 10 вересня 2015 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Теплик-Агро" договору оренди земельної ділянки передбачено, що він набирає чинності після його підписання сторонами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.