Постанова
Іменем України
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 210/4194/22
провадження № 61-8545св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Щербань Віктор Сергійович, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року у складі судді Вікторович Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", товариство) про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом.
Позов мотивовано тим, що 27 травня 2008 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", яке у подальшому змінило назву на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
На даний момент він займає посаду майстра гірничого (підземного) шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) з встановленим окладом 18 450 грн.
Згідно з контрактом про проходження громадянами військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наразі виплата йому середнього заробітку на час проходження військової служби припинена.
Згідно з відповіддю ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" № 145-171 від 26 жовтня 2022 року виплата середнього заробітку на час проходження військової служби ОСОБА_1 припинена через те, що 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, яким внесені зміни, зокрема, до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
З позицією відповідача щодо невиплати середнього заробітку позивач не згоден.
Так, відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (в редакції, чинній на час укладення контракту про проходження військової служби): за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Тобто, під час укладення військового контракту (24 листопада 2021 року) ОСОБА_1 керувався ще колишніми нормами трудового законодавства, в тому числі і в частині виплати середнього заробітку.
Позивач вказує, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ суттєво погіршує його становище, зокрема в частині позбавлення виплати середнього заробітку за посадою у ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив:
- стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" середню заробітну плату за його посадою за період з 19 липня 2022 року по листопад 2022 року (включно) у розмірі 116 659,20 грн;
- стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" щомісячно, середню заробітну плату за його посадою, за період з 01 грудня 2022 року і до закінчення строку дії контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 24 листопада 2021 року;
- стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" витрати на правничу допомогу у розмірі 10 800 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Судові витрати зі сплати судового збору компенсовано за рахунок коштів Державного бюджету України.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ внесено зміни до статті 119 КЗпП України в частині скасування норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, тому вимоги позивача щодо зобов`язання поновити йому нарахування та виплатити середній заробіток на час військової служби є безпідставними.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
08 червня 2023 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Щербань В. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
11 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 27 травня 2008 року був прийнятий на роботу до ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", займає посаду гірничого (підземного) шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 03 листопада 2022 року № 4886 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 24 листопада 2021 року по теперішній час.
Факт того, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом підтверджується копією Контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб рядового складу від 24 листопада 2021 року.
Згідно з довідкою від 20 жовтня 2022 року про нарахований середній заробіток з позивачем було проведено розрахунок за середній заробіток згідно контракту про проходження громадянином України військової служби у ЗСУ в період з 24 листопада 2021 року по 18 липня 2022 року включно, на загальну суму 204 001,70 грн.
Листом-відповіддю від 26 жовтня 2022 року № 145-171 відповідачем повідомлено представника позивача, що з 19 липня 2022 року набрав чинність Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП, а саме: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються лише місце роботи і посада на підприємстві.
Довідкою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 03 листопада 2022 року підтверджується факт того, що солдат ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 15 червня 2022 року та з 22 серпня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі. Підставою є Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 56; від 15 червня 2022 року № 168; від 22 серпня 2022 року № 246.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XIIвстановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року "Щодо особливого періоду" зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації на Сході України.