Постанова Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 202/6608/21
провадження № 61-6993св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: управління служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Писарєва Наталія Сергіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року в складі судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого
2023 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В.,
Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: управління служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Писарєва Н. С., про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту, що неповнолітня особа проживала та мала право користування квартирою, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на частину квартир.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю з липня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки у березні 2013 року позивач дізналася про вагітність, то вона та ОСОБА_2 26 квітня 2013 року зареєстрували шлюб, який був розірваний рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 24 жовтня 2018 року у справі № 185/7316/18. За час проживання сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у спільну сумісну власність квартиру
АДРЕСА_1 та квартиру
АДРЕСА_2, проте право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстроване за ОСОБА_2 .
У жовтні 2019 року позивач дізналася, що колишній чоловік без її згоди відчужив вказані квартири за договорами дарування від 13 грудня 2016 року на користь своєї матері - ОСОБА_3, оскільки намагався уникнути поділу зазначеного майна як спільного сумісного. Зазначала, що на час вчинення спірних правочинів ОСОБА_4 (син позивача та ОСОБА_2 ),
ІНФОРМАЦІЯ_2, проживав у квартирі АДРЕСА_1 та мав право користуватися цим майном.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 як чоловіка та її як жінки у період з 01 лютого
2008 року до 23 липня 2013 року без реєстрації шлюбу; встановити
факт, що неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,
станом на 13 грудня 2016 року (на час відчуження його батьком
ОСОБА_2 квартири
АДРЕСА_1 ) проживав та мав право користуватися цією квартирою; визнати недійсними договори дарування від 13 грудня 2016 року, за якими ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_4 квартиру
АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду
міста Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року роз`єднано позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту, що неповнолітня особа проживала та мала право користування квартирою, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на частину квартир, виділивши позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: управління служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Писарєва Н. С., про встановлення факту, що неповнолітня особа проживала та мала право користування квартирою, визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на частину квартир в самостійне провадження.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що роз`єднання позовних вимог, тобто виділення судом в самостійні провадження раніше об`єднаних позивачем в одному проваджені, сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства, оскільки забезпечить реалізацію принципу дотримання розумності строків розгляду справи, надасть змогу ефективно виконати завдання та основні засади цивільного судочинства.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду
міста Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: управління служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Писарєва Н. С., про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у справі № 185/1803/20 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна, набутого за час спільного проживання. ОСОБА_1 в судовому засіданні 08 грудня 2022 року підтвердила допущення нею описки при зазначенні періоду, за який вона просить встановити факт проживання, вірним є з 01 лютого 2007 року до 25 квітня 2013 року, оскільки 26 квітня
2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб. Отже, наявність судового рішення, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав унеможливлює провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу
Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 08 грудня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що аналіз змісту позовних вимог, підстав позову та складу сторін приводить до висновку, що у справі № 202/6608/21 частина позовних вимог, зокрема вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є тотожними з вимогами, які були предметом спору у справі № 185/1803/20, судові рішення у якій набрали законної сили. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У цій справі сторони, предмети та підстави позовів є тотожними (у частині вимог про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу), відмінність полягає лише в тому, що у новому позові позивач зменшила період, за який просила встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, перефразував та розширив виклад позовних вимог, доповнив попередні вимоги новою вимогою про визнання недійсними договорів дарування квартир, визнання права власності на 1/2 частину вказаних квартир, зазначивши відповідачем ще й ОСОБА_3, а також вимогою про встановлення факту проживання неповнолітньої особи станом на час відчуження квартири, визначивши третіми особами державного нотаріуса та службу у справах дітей. Проте такі зміни обсягу вимог, перефразування, розширення викладу позовних вимог та пред`явлення нових окремих вимог не свідчать про зміну предмета та підстав позову про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Отже, суд першої інстанції правильно закрив провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального
права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу
Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 08 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 лютого 2023 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
ОСОБА_1 указувала, що суди не врахували висновки щодо застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 417/7171/19, від 04 травня 2020 року у справі № 153/1368/17, від 27 травня 2020 року
у справі 761/35475/18, від 13 травня 2020 року у справі № 265/4455/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав достатніх підстав для застосовування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю тотожності у позовах. Суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, на свій розсуд визначив зміст позовної вимоги щодо періоду (часу) встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюб. Суд першої інстанції обмежив право позивача висловити свої заперечення щодо заявленого представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі. Суд першої інстанції залишив поза увагою відзив ОСОБА_2, зміст якого суперечить доводам останнього під час розгляду справи № 185/1803/20. ОСОБА_2 давав протилежні пояснення під час розгляду цієї справи та під час розгляду справи № 185/1803/20. Зібраними у справі доказами підтверджено заявлені у справі вимоги, зокрема, факт проживання
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у спірний період.
Звернення ОСОБА_2 до суду з подібним позовом до ОСОБА_1 у справі № 185/1803/20, який не був доведений належними та допустимими доказами, не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права звернення до суду з позовом у цій справі. ОСОБА_1 була відповідачем, а не позивачем у справі № 185/1803/20, тому участь її в іншій справі в процесуальному статусі відповідача не може бути підставою для закриття провадження у цій справі, в якій вона є позивачем. Суди не з`ясували дійсні наміри та підстави звернення ОСОБА_2 до суду з позовом у справі № 185/1803/20.
Підстави та предмет позовів у справі № 185/1803/20 та у цій справі не
є тотожними і відрізняються за змістом обставин, на підтвердження яких долучені різні за своїм походженням, суттю та кількістю докази. За складом учасників цивільного процесу вказані позови також відрізняються. Залишення без задоволення позовної заяви чоловіка до жінки про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу за недоведеністю позовних вимог не може бути підставою для позбавлення жінки права на звернення до суду з подібними вимогами.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив судові рішення залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими. Зазначав, що суд першої інстанції не виходив за межі своїх повноважень та не визначав самостійно заявлені позовні вимоги
ОСОБА_1, позови у цій справі та у справі № 185/1803/20 є тотожними.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
06 травня 2023 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу
Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська
від 08 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 лютого 2023 року, витребував справу із суду першої інстанції.
29 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 01 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду
з позовом до ОСОБА_1, в якому просив: встановити факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з червня 2007 року до 25 квітня
2013 року; визнати квартиру АДРЕСА_3 спільним майном подружжя; поділити спільне майно - вказану квартиру; визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири у порядку поділу майна подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири в порядку поділу майна подружжя.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року у справі № 185/1803/20 позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю, не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі
у період з червня 2007 року до серпня 2012 року у квартирі
АДРЕСА_4 . Визнано квартиру АДРЕСА_3 спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визначено частки у спільній сумісній власності на квартиру
АДРЕСА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рівними - по 1/2 частці кожному з них. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року скасовано заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна, набутого за час спільного проживання.
Постанова апеляційного суду у справі № 185/1803/20 мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період часу з червня 2007 року до 25 квітня
2013 року є недоведеними належними та допустимими доказами. За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні підстави, передбачені 74 Сімейного кодексу України, вважати майно (спірну квартиру) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою на час придбання квартири.
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 березня 2021 року і залишити в силі заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 на підставі частини четвертої
статті 398 ЦПК України подала заяву про визнання касаційної скарги у справі № 185/1803/20 обґрунтованою.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала нотаріально посвідчену заяву про визнання позову у справі № 185/1803/20.
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав заяву про відмову від касаційної скарги у справі № 185/1803/20.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про відмову від касаційної скарги задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_2 від касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 березня 2021 року. Закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 23 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, поділ майна, набутого за час спільного проживання.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: управління служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Писарєва Н. С., в якому просила: встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 як чоловіка та її як жінки у період з 01 лютого 2008 року до 23 липня 2013 року без реєстрації шлюбу; встановити факт, що неповнолітній ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, станом на 13 грудня 2016 року (на час відчуження його батьком ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 ) проживав та мав право користуватися цією квартирою; визнати недійсними договори дарування від 13 грудня 2016 року, за якими ОСОБА_4 відчужив ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного майна.