Постанова
Іменем України
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 757/20927/20-ц
провадження № 61-7514св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватне акціонерне товариство "Телекомпанія "ТЕТ", Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке змінило найменування на Міністерство економіки України; державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", яка є правонаступником державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року в складі судді Козлова Р. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в складі колегії суддів Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Телекомпанія "ТЕТ" (далі - ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ", Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - ДП "Український інститут інтелектуальної власності") про визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі також - свідоцтва) недійсними та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є телеведучим, шоуменом і добре відомою в Україні особою. 26 вересня 2017 року позивачем подано до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_6", що підтверджується бібліографічними даними прийнятої до розгляду заявки на знак для товарів і послуг № m2017 21382. Однак позивачем під час огляду бази даних "Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня "Промислова власність" 08 травня 2018 року був виявлений факт реєстрації знаку для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, який належить ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ". 13 червня 2019 року представник позивача отримав повідомлення від ДП "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) про відмову в реєстрації за позивачем знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_6". Заявлене словесне позначення є схожим настільки, що його можна сплутати зі словесними знаками "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво № НОМЕР_4), " ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво № НОМЕР_2 ), " ІНФОРМАЦІЯ_2", (свідоцтво № НОМЕР_1 ) та " ІНФОРМАЦІЯ_7" (свідоцтво № НОМЕР_3 ), раніше зареєстрованими в Україні стосовно товарів і послуг 9, 35, 38 і 41 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг на ім`я ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ", щодо таких самих та споріднених послуг. Позивач вважає це порушенням його прав, оскільки відповідно до зазначених свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (№ НОМЕР_4, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3), виданих на ім`я ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ", були зареєстровані позначення, які відтворюють прізвище позивача. При цьому відповідачу не надавалася згода позивача на таке використання його прізвища у якості знаку для товарів і послуг.
Позивач просив:
- визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований; зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
- визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований; зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
- визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований; зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність";
- визнати недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований; зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований. Зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Визнано недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований. Зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Визнано недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований. Зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Визнано недійсним повністю свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 для всіх товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він зареєстрований. Зобов`язано ДП "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 для всіх класів Міжнародної класифікації товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
В частині позовних вимог до Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відмовлено. Розподілено судові витрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що на відміну від наданого представником ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ" висновку експертів № 203/20 від 23 листопада 2020 року, суд першої інстанції визнав повним та обґрунтованим висновок експерта № 66-09/20 від 01 вересня 2020 року (наданий позивачем). Останнім встановлено, що знаки для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_7", " ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвами № НОМЕР_4, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 станом на дату подання заявок 18 січня 2013 року були такими, що відтворювали прізвище відомої в Україні особи, а саме - ОСОБА_1 . Позивач не надавав будь-яким особам, у тому числі й ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ" прав на використання його прізвища у якості знаків для товарів та послуг. Тобто, реєстрація спірних свідоцтв України на знаки для товарів і послуг здійснена з порушенням прав позивача, що відповідно до статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" є підставою для визнання їх повністю недійсними.
Також суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, заявленої стороною відповідача.
У задоволенні позову в частині вимог до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відмовлено, оскільки його повноваження, як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, перейшли до правонаступника - ДП "Український інститут інтелектуальної власності".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ" - адвокат Заянчуковський С. О. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року.
У касаційній скарзі він просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, витребував справу з суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2023 року задовольнив заяву ДП"Український інститут інтелектуальної власності" про заміну відповідача та залучив правонаступника відповідача ДП "Український інститут інтелектуальної власності" - державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" до участі у справі № 757/20927/20-ц.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року відповідач вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 757/30424/18-ц, від 16 вересня 2021 року у справі № 910/4540/20. Також вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме, не досліджені зібрані у справі докази та встановлено обставини, що мають значення на підставі недопустимих доказів.
Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білоцький В. В. надіслав засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу. Вказував про необґрунтованість її доводів та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
У березні 2023 року ДП "Український інститут інтелектуальної власності" надіслав пояснення у справі. Вказував, що функції національного органу інтелектуальної власності, які тимчасово виконував ДП "Український інститут інтелектуальної власності" (код ЄДРПОУ 31032378) з 08 листопада 2022 року перейшли до державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (код ЄДРПОУ 44673629). Тому просило вирішити питання про заміну відповідача у справі.
У вересні 2023 року представник державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" - Фінагіна В. Б. надіслала відзив на касаційну скаргу. Просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З роздруківок бібліографічних даних свідоцтв України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_4, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 вбачається, що 18 січня 2013 року ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ" звернулося до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) із заявками про реєстрацію знаків для товарів та послуг для телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_7". 10 лютого 2014 року знаки були зареєстровані.
26 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) із заявкою на реєстрацію знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_6", що підтверджується бібліографічними даними прийнятої до розгляду заявки на знак для товарів і послуг № m2017 21382.
Відповідно до письмового повідомлення ДП "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) від 13 червня 2019 року вих. № 61108/3М/19 позивачу відмовлено у реєстрації знака відносно усього переліку товарів та/або послуг; підстава: заявлене словесне позначення для послуг 41 класу, зазначених у наведеному у матеріалах справи переліку, є схожим настільки, що його можна сплутати із словесними знаками "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво № НОМЕР_4 ), " ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво № НОМЕР_2 ), " ІНФОРМАЦІЯ_2", (свідоцтво № НОМЕР_1 ) та " ІНФОРМАЦІЯ_7" (свідоцтво № НОМЕР_3 ), раніше зареєстрованими в Україні на ім`я ПАТ "Телекомпанія "ТЕТ" щодо таких самих та споріднених послуг.
Представником позивача суду наданий висновок експерта № 66-09/20 від 01 вересня 2020 року, складений судовим експертом Соповою К. А., відповідно до якого матеріали, надані на дослідження, містять відомості, які свідчать про відомість в Україні фізичної особи - ОСОБА_1 до дати подання заявок на знаки за свідоцтвами України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, а саме, до 18 січня 2013 року та дотепер.
Згідно з наданим представником відповідача висновком № 203/20 від 23 листопада 2020 року за результатами комісійного експертного дослідження, проведеного судовими експертами Чабанець Т. М. та Фоєю О. А., ОСОБА_1 станом на 18 січня 2013 року не був відомою в Україні особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, оскаржуються на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За статтею 420 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.
Відповідно до статті 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об?єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об?єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об?єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частини другою, четвертою статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що об?єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Згідно з частиною першою статті 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім`я у всіх сферах своєї діяльності.
Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг (частина четверта статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
Відповідно до абзацу 4 частини четвертої статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не реєструються як знаки позначення, які відтворюють прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.
Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі, зокрема, невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони (частина перша статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").
Судами встановлено, що предметом позову у цій справі є визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг із словесними знаками "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво № НОМЕР_4 ), " ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво № НОМЕР_2 ), " ІНФОРМАЦІЯ_2", (свідоцтво № НОМЕР_1 ) та " ІНФОРМАЦІЯ_7" (свідоцтво № НОМЕР_3 ).
Враховуючи вказані положення закону та доводи сторін, для вирішення указаної справи, необхідно встановити чи була особа, прізвище якої зареєстроване як знак позначення, відомою в Україні на час такої реєстрації, а також чи надавала вона свою згоду на таку реєстрацію.
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).