Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 643/7103/21
провадження № 61-13255св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Харківська міська рада,
треті особи: департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року в складі судді Поліщука Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року в складі колегії суддів Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради (далі також - відповідач), треті особи: департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_2, про скасування рішення Харківської міської ради та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року в справі № 643/2291/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4,, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлою та витребування майна від добросовісного набувача.
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення місцевого суду змінено, скасовано в частині: відмови у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469) на ім`я ОСОБА_3 ; визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та від 10 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 ; визнання недійсним іпотечного договору від 14 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, відумерлою. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким встановлено, що спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_3 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (далі - ХМНО) Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852), за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним посвідчений 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Гаражею І. П. (реєстровий № 290) договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Визнано недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Журбою О. Л. (реєстровий № 323), відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Визнано спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою. В частині відмови у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури № 4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та про її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу разом із клопотанням про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження. Вказував, що відповідачем в період зупинення виконання судового рішення протиправно 26 лютого 2020 року прийнято рішення про прийняття спірної квартири до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Постановою Верховного Суду від 14 січня 2021 року скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в частині вирішення (задоволення) позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради про визнання недійсними: договору купівлі-продажу квартири від 15 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852); договору купівлі-продажу квартири від 10 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гаражею І. П. (реєстровий № 290); іпотечного договору від 14 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Журбою О. Л. (реєстровий № 323). Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про визнання вказаних правочинів недійсними.
Постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання спадщини відумерлою, залишено без змін. Поновлено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в нескасованій частині, тобто, в частині визнання спадщини відумерлою.
Позивач зазначає, що всі дії з спірною квартирою, з розпорядженням та внесенням будь-яких рішень та будь-яких реєстраційних дій поновлені лише з 14 січня 2021 року та мали відбуватись саме з цієї дати. Позивач також вказує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за наявності наявного іпотечного обтяження є незаконним.
Внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 позбавлений права власності на спірну квартиру, оскільки постановою Верховного Суду від 14 січня 2021 року договір купівлі-продажу, укладений 10 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, та іпотечний договір, вчинений 14 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поновлені, та у задоволенні позову про визнання вказаних правочинів недійсними відмовлено.
Спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 квітня 2021 року прийняте незаконно, підстав для позбавлення ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру немає. Крім того, вказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято в період дії заборони на нерухоме майно, накладене на підставі договору іпотеки, та всі дії по відчуженню квартири в період іпотечного застереження є незаконними. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири.
З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просив:
- скасувати рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26 лютого 2020 року № 2029/20 "Про комунальну власність м. Харкова", прийняте в період зупинення виконання Верховним Судом постанови Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, за яким квартира АДРЕСА_1 прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Харкова;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57719262 від 19 квітня 2021 року, прийняте державним реєстратором - департаментом реєстрації Харківської міської ради, за яким право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право комунальної власності на спірну квартиру зареєстровано відповідачем правомірно у встановленому законом порядку після постановлення та набрання законної сили постанови Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № 643/2291/17. Цією постановою постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишено без змін в частині вирішення позовних вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 та визнання спадщини відумерлою; поновлено виконання постанови апеляційного суду в цій частині.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог. Апеляційний суд, зокрема, вказав, що вимога про скасування рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26 лютого 2020 року № 2029/20 "Про комунальну власність м. Харкова" про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Харкова спірної квартири не підлягає задоволенню, оскільки із копії постанови Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 643/2291/17 вбачається, що Харківська міська рада не є стороною по справі, також її не зазначено і третьою особою, тож Харківська міська рада не брала участі у справі, а отже не отримувала копій документів, судових рішень та безпосередньо ухвали Верховного Суду від 24 січня 2020 року. Тому не могла знати про те, що зазначеною ухвалою зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року. Разом із цим, позивачем ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному розгляді справи не було заявлено клопотання про витребування копії спірного рішення відповідача про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Харкова спірної квартири.
Право комунальної власності на спірну квартиру зареєстровано відповідачем правомірно у встановленому законом порядку після постановлення та набрання законної сили постанови Верховного Суду від 14 січня 2021 року, якою залишено без змін постанову апеляційного суду про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру та визнання спадщини (у вигляді права власності на спірну квартиру), відумерлою. Також законність реєстрації права комунальної власності за відповідачем підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 квітня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року позивач вказує застосування
в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 643/2291/17. Наголошує, що під час постановлення оскаржуваного рішення відповідачем про прийняття спірної квартири у комунальну власність було зупинено виконання постанови апеляційного суду про визнання спадщини у вигляді права власності на квартиру. Крім того, під час постановлення оскаржуваного рішення державного реєстратора також діяла заборона відчуження спірної квартири за договором іпотеки. Правочин, на підставі якого позивач набув у власність спірне майно, а також іпотечний договір, не визнаний недійсним Верховним Судом при розгляді справи № 643/2291/17.
Крім того, зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
У лютому 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними та витребування майна від добросовісного набувача (справа № 643/2291/17).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення місцевого суду змінено, скасовано в частині: відмови у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий №1-469) на ім`я ОСОБА_3 ; визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та від 10 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 ; визнання недійсним іпотечного договору від 14 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, відумерлою. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зазначені позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11 жовтня 2016 року Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер № 1-469), яким встановлено, що спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_3 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 15 листопада 2016 року приватним нотаріусом ХМНО Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852), відповідно до якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним посвідчений 10 лютого 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Гаражею І. П. (реєстровий № 290) договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним іпотечний договір, посвідчений 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Журбою О. Л. (реєстровий № 323), відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Визнано спадщину, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка складається з квартири АДРЕСА_1, відумерлою.
В частині відмови у задоволенні позову Харківської місцевої прокуратури № 4 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 та про її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в указаній справі; зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Постановою Верховного Суду від 14 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019року у частині задоволення позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсними: укладеного 15 листопада 2016 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гаврилюк Н. В. (реєстровий № 3852); укладеного 10 лютого 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гаражею І. П. (реєстровий № 290);укладеного 14 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Журбою О. Л. (реєстровий № 323). Відмовлено у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради в частині вимог про визнання вказаних правочинів недійсними.
В частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання спадщини відумерлоюпостанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в нескасованій частині.
Як вбачається з постанови Верховного Суду, ОСОБА_3 не мав права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, оскільки не перебував з нею у родинних відносинах, що є підставою для задоволення позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, яким ОСОБА_3 визнано спадкоємцем. Також, зазначено, що апеляційний суд, встановивши відсутність спадкоємців ОСОБА_5 за заповітом і за законом, вимоги щодо подання заяви про визнання спадщини відумерлою після спливу одного року з часу відкриття спадщини, позовні вимоги про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною задовольнив обгрунтовано.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 квітня 2021 року, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57719262 від 19 квітня 2021 року, прийняте державним реєстратором - департаментом реєстрації Харківської міської ради, 22 березня 2021 року право комунальної власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.