ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 201/1974/19
провадження № 61-1581св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді
Антонюка О. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Дніпровська міська рада звернулася з позовом до
ОСОБА_1 і ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним.
В обґрунтування позову вказувала, що до відання виконавчих органів міських рад відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 липня 2011 року № 5/14
(зі змінами та доповненнями) затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (далі - Порядок), яким визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. Пайова участь забудовників є внеском, який забудовник має сплатити до бюджету міста. Залучені кошти спрямовуються на фінансування об`єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.
Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради листом від 8 січня 2019 року № 10/13-1 повідомив Дніпровську міську раду, що з питання укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра за об`єктом: "Будівництво житлового будинку літ. А-17 на АДРЕСА_1", забудовниками (замовниками) якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, звернень до Дніпровської міської ради не надходило.
Об`єкт будівництва літ А-17, розташований на АДРЕСА_1, є багатоповерховим житловим будинком загальною площею 6 449,7 кв.м, житловою площею 3 425,2 кв.м. Право власності на зазначений об`єкт будівництва було визнано за відповідачами рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2013 року у справі № 201/9774/13-ц. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська і відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 23 квітня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилено, а рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року залишено без змін.
Позивач вказував, що відповідачі, зберігаючи майнові права щодо зазначеного об`єкта, є його забудовниками (замовниками) відповідно до статей 1, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Величина пайової участі згідно з розрахунком, здійсненим Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради відповідно до пункту 2.1 проекту договору, становить 995 717,52 грн (без ПДВ).
Листом від 19 грудня 2015 року за вих. № 10/15-855 відповідачам повідомлено про необхідність виконання вимог закону та направлено два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури за об`єктом, розташованим на вулиці на
АДРЕСА_2, для ознайомлення та підписання. Запропонований позивачем проект договору відповідачами не підписаний.
Позивач вказував, що з моменту отримання відповідачами листа департамента та позовної заяви Дніпровської міської ради відповідачі ознайомлені з необхідністю укладення договору та сплати коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра. Ухилення замовників будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об`єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов`язання, яке прямо передбачено чинним законодавством. Такими діями (бездіяльністю) забудовника порушуються права та інтереси територіальної громади
міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на отримання коштів, пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, які мають використовуватися для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду з зазначеним позовом.
Отже, позивач вважає, що невиконання такого зобов`язання не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь, у тому числі, й після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, як у випадку здійснення нового будівництва так і у випадку реконструкції.
За таких обставин просила визнати укладеним Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, укладеного на умовах, передбачених Порядком, затвердженим рішенням Дніпровської міської ради від 21 липня
2011 року № 5/14 у відповідній редакції.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня
2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що об`єкт будівництва, замовником якого були відповідачі, введено в експлуатацію 19 березня
2014 року, однак договір пайової участі до вказаної дати сторонами укладено не було, тому у відповідачів не виникло зобов`язання щодо сплати коштів пайової участі. Місцевий суд зазначив, що позовні вимоги заявлені до відповідачів не як до суб`єктів господарювання та учасників господарсько-правових відносин, тому правовідносини сторін не регулюються статтями 173, 174, 179,
187 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування у спірних відносинах положень господарського законодавства щодо обов`язковості укладення договору про пайову участь, що надавало б можливість визнання його укладеним за рішенням суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2021 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 15 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 11 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", викладених у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц
(провадження № 14-261цс18), постановах Верховного Суду від 15 серпня
2018 року у справі № 646/15522/15-ц (провадження № 61-9850св18),
від 27 березня 2019 року у справі № 203/1530/17 (провадження № 61-11144св18), від 16 січня 2019 року у справі № 202/7591/16-ц (провадження № 61-602св18),
від 21 березня 2018 року у справі № 757/48218/16-ц
(провадження № 61-2531св18), від 16 січня 2019 року у справі № 362/75/17 (провадження № 61-12111св18) та постановах Верховного Суду України
від 16 листопада 2016 року у справі № 3-1281гс16, від 30 листопада 2016 року
у справі № 3-1323гс16, від 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16,
від 22 березня 2017 року у справі № 3-1553гс16, від 9 серпня 2017 року
у справі № 3-769гс17, від 6 вересня 2017 року у справі № 3-780гс17.
Заявник вказує про неврахування судами висновку Верховного Суду,
викладеного у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 344/16651/16-ц (провадження № 61-34176св18), в якому зазначено про необхідність врахування загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Позиція інших учасників справи
У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рибіна І. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, в якому просила продовжити строк для його подання у зв`язку з неотриманням ОСОБА_1 ухвали Верховного Суду про відкриття провадження, якою встановлено строк для подання відзиву.
Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження
(частина перша статті 395 ЦПК України).
Відкриваючи касаційне провадження, Верховний Суд в ухвалі від 16 лютого 2021 року роз`яснив учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
ОСОБА_1 отримав копію вказаної ухвали Верховного Суду 16 квітня 2021 року про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 4904411806511. Тому останнім днем подання відзиву на касаційну скаргу для ОСОБА_1 було 26 квітня 2021 року.
Зазначені у відзиві обставини щодо неотримання ОСОБА_1 ухвали про відкриття касаційного провадження спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 4904411806511.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (статті 126 ЦПК України).
З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Рибіна І. В. надіслала після настання строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження, та відсутність підстав для продовження пропущеного процесуального строку, Верховний Суд залишає такий відзив без розгляду.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18),
у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 646/15522/15-ц (провадження № 61-9850св18), від 27 березня 2019 року у справі № 203/1530/17 (провадження № 61-11144св18), від 16 січня 2019 року у справі № 202/7591/16-ц (провадження № 61-602св18), від 23 січня 2019 року у справі № 344/16651/16-ц (провадження № 61-34176св18), від 21 березня 2018 року
у справі № 757/48218/16-ц (провадження № 61-2531св18), від 16 січня 2019 року у справі № 362/75/17 (провадження № 61-12111св18), у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 3-1281гс16, від 30 листопада 2016 року у справі № 3-1323гс16, від 1 лютого 2017 року у справі
№ 3-1441гс16, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1553гс16, від 9 серпня 2017 року у справі № 3-769гс17, від 6 вересня 2017 року у справі № 3-780гс17
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року № 6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури
міста Дніпропетровська (далі - Порядок).
Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури
міста Дніпропетровська.
Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради листом від 8 січня 2019 року № 10/13-1 повідомив Дніпровську міську раду про те, що з питання укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра за об`єктом "Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_2" забудовниками (замовниками) якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, звернень до Дніпровської міської ради не надходило.
Об`єкт будівництва літ. А-17, розташований на АДРЕСА_1, є багатоповерховим багатоквартирним житловим будинком загальною
площею 6 449,7 кв.м, житловою площею 3 425,2 кв.м.
Право власності на зазначений об`єкт будівництва було визнано за
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рішенням Жовтневого районного
суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2013 року у справі № 201/9774/13-ц, яке скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання права власності на вказаний об`єкт будівництва. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2015 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2015 року залишено без змін.
Зі змісту інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 156588890 від 18 лютого 2019 року суди встановили, що право власності відповідачів на зазначений об`єкт нерухомого майна скасовано
21 березня 2016 року.
Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради листом від 19 грудня 2018 року № 10/15-855 направив ОСОБА_1 2 примірники проекту договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра за об`єкт "Будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1" для ознайомлення та підписання, які підлягали поверненню до департаменту у двадцятиденний строк після отримання.
Величина пайової участі згідно з розрахунком, здійсненим Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради відповідно до пункту 2.1 проекту договору, становить 995 717,52 грн (без ПДВ).
Суди встановили, що відповіді на лист від 19 грудня 2018 року № 10/15-855 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради не отримав.
Листом від 20 лютого 2019 року № 10/15-66 Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради повторно направив відповідачам два примірники договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно- транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська. Отримавши вказаний лист 2 квітня 2019 року, відповідачі зазначений договір не підписали.
Судами встановлено, що об`єкт будівництва літ. А-17, розташований
на АДРЕСА_1, замовником якого були відповідачі, введено в експлуатацію 19 березня 2014 року, однак договір пайової участі не підписано.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відмовляючи Дніпровській міській раді у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позовні вимоги пред`явлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не як до суб`єктів господарювання та учасників господарсько-правових відносин, а як до фізичних осіб, тому відсутні підстави для застосування положень господарського законодавства щодо обов`язковості укладення договору про пайову участь, що давало б підстави визнати такий договір укладеним на підставі рішення суду.
Верховний Суд частково не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині мотивування підстав відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, враховуючи наступне.
За змістом позовної заяви, Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовними вимогами про визнання укладеним договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра, мотивуючи вимоги тим, що відповідач і не виконують зобов`язання згідно з вимогами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та не укладають договір про пайову участь.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Станом на час виникнення спірних правовідносин була чинною стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".