ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 160/4033/20
адміністративне провадження № К/9901/6333/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року (головуючий суддя Конєва С.О.) та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.) у справі № 160/4033/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку в АТ "Дельта Банк" про визнання незаконними дій, визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування, стягнення коштів,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
13 квітня 2020 року ОСОБА_1 (далі також позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також відповідач або Фонд гарантування вкладів), третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку в АТ "Дельта Банк" та, з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої на виконання ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви від 21 квітня 2020 року, просить:
визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні у виплаті) гарантованої суми вкладу та такими, що порушують норми статті 24 (дискримінація) Конституції України;
визнати право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (гарантовану суму відшкодування) згідно договору банківського вкладу (депозиту) №005-03616-250215 "Зростаючий" у Євро, №012-03727-260215 "Зростаючий" у Євро, №008-037270-260215 "Зростаючий" у доларах США у розмірі 200 000 гривень;
стягнути з відповідача гарантовану Законом України суму відшкодування у розмірі 200 000 гривень;
стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні витрати) у розмірі 100144, 04 гривень;
стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 29063,01 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року залишено без змін.
25 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 23 лютого 2021 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від відповідача та третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
25.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір № 005-03616-250215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро за умовами якого предметом договору є сума вкладу, яка складає 1999,00 євро, (еквівалентно 60345,81гривень) внесення якої на рахунок позивача відбулося 25.02.2015р., що підтверджується копією відповідного договору та копією платіжного доручення, наявних у справі.
26.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір № 012-03727-260215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро за умовами якого предметом договору є сума вкладу, яка складає 3950,00 євро (еквівалентно 119242,60 гривень) внесення якої на рахунок позивача відбулося 26.02.2015, що підтверджується копією відповідного договору та копією платіжного доручення, наявних у справі.
26.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 був укладений договір № 008-03727-260215 банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у євро за умовами якого предметом договору є сума вкладу, яка складає 895,00 доларів США (еквівалентно 24037,91 гривень) внесення якої на рахунок позивача відбулося 26.02.2015р., що підтверджується копією відповідного договору та копією платіжного доручення, наявних у справі.
У подальшому, ПАТ "Дельта Банк" з 02.03.2015р. віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію до 02.09.2015, яку в подальшому продовжено до 02.10.2015р.
З 02.10.2015 було розпочато процедуру ліквідації Банку та 05.10.2015 на офіційному сайті Фонду було опубліковано оголошення про початок виплати коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк" згідно даних Загального реєстру.
Позивач неодноразово звертався до Фонду з метою отримання гарантованої суми вкладу за вищенаведеними договорами банківського вкладу (депозиту), проте, листом від 02.08.2018 позивача було повідомлено про те, що йому відмовлено у виплаті гарантованої суми вкладу у зв`язку із нікчемністю правочинів, укладених позивачем та Банком.
Вказана відмова позивачем була оскаржена у судовому порядку та за результатами розгляду адміністративної справи за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 160/8042/18 позов позивача було задоволено, визнано протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності правочинів та зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів внести дані позивача до Переліку (реєстру) вкладників банку та подати до Фонду додаткову інформацію щодо даних позивача, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зазначене вище судове рішення набрало законної сили 28.03.2019, що підтверджується змістом копій виконавчих листів №160/8042/18 від 24.10.2019, виданих на примусове виконання вказаного судового рішення.
На підставі наведених виконавчих листів, державним виконавцем 11 січня 2020 року було відкрито виконавче провадження ВП № 60708469 з примусового виконання судового рішення у справі № 160/8042/18 в частині зобов`язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести дані позивача до Переліку (реєстру) вкладників як вкладника АТ "Дельта Банк" та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за трьома договорами банківського вкладу (депозиту), укладених 25.02.2015 та 26.02.2015, що підтверджується копією постанови державного виконавця, наявної у матеріалах справи (а.с.33).
Позивач зазначає у позові, що на момент подачі позову, відповідачем гарантована сума відшкодування йому не виплачена.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі № 160/8042/18 його позов було задоволено та зобов`язано Уповноважену особу Фонду внести дані позивача до переліку вкладників Банку, яким гарантовано виплату коштів в межах гарантованої суми - 200 000 гривень, дане судове рішення набрало законної сили. Однак, на дату подання позову сума коштів банківського вкладу Фондом позивачеві не повернута. Позивач вважає такі дії відповідача дискримінаційними щодо нього (так як інші вкладники за аналогічних підстав отримали гарантовану суму відшкодування), відповідач майже 5 років користується його грошовими коштами, а тому позивач просить стягнути з відповідача 200 000 гривень гарантованої суми відшкодування, а також і стягнути з відповідача на користь позивача індекс інфляції (інфляційні витрати) у розмірі 100133 гривень, три відсотки річних та пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 29063,01 гривень за період з 11.06.2015 по 12.04.2020 на підставі статей 526, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України), оскільки зобов`язання з виплати відшкодування за поточними рахунками позивача виникло саме з 11 червня 2015 року та, відмовляючись їх повернути, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Також позивач посилається і на заподіяння відповідачем, як органом владних повноважень, шкоди позивачеві, яка підлягає відшкодуванню на загальних підставах, виходячи з вимог статей 1173,1174 ЦК України.
У відповіді на відзив на позов та у додаткових поясненнях позивач вказує і на те, що право позивача на отримання коштів (виплати від Фонду), незаконні дії працівників Фонду та заподіяна шкода Уповноваженою особою Фонду, яка є посадовою особою відповідача, підтверджені судовим рішенням від 25.02.2019 у справі № 160/8042/19, а тому не підлягають доказуванню у даних правовідносинах згідно до вимог частини 4 статті 78 КАС України. Окрім того, позивач вважає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (відповідач) отримав у розпорядження вклад позивача, тобто набув прав кредитора, однак вклад не відшкодував, чим порушив статтю 26 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також Закон № 4452).
У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову позивачеві повністю посилаючись на те, що визнання права позивача на отримання гарантованої суми банківського вкладу не відповідає способам захисту, визначеним статтею 245 КАС України та не є ефективним способом юридичного захисту згідно статті 13 Конвенції, що є підставами для відмови у позові. Беручи до уваги, що позивача не було включено Уповноваженою особою до переліку вкладників, Фонд гарантування не мав правових підстав здійснювати відповідні процедури по включенню позивача до Загального реєстру вкладників та виплаті відшкодування. За таких обставин та без дотримання спеціальної процедури відшкодування вкладів, встановленої Законом № 4452-VІ, позовні вимоги позивача про стягнення з Фонду гарантування 200 000 грнивень є передчасними, при цьому, після надходження від Уповноваженої особи Фонду додаткової інформації щодо позивача Фонд гарантування автоматично внесе зміни до Загального реєстру та виплатить кошти за вкладом. Що стосується позовних вимог позивача про стягнення інфляційних витрат та пені, відповідач вказує на те, що у АТ "Дельта Банк" введена тимчасова адміністрація та запроваджена процедура ліквідації за нормами Закону № 4452-VІ, які є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Також відповідач посилається і на те, що Фонд гарантування є державною установою, яка виконує спеціальні функції з питань ліквідації Банку та не відповідає за зобов`язаннями банків. Водночас правовідносини між позивачем та Банком врегульовані цивільним законодавством та ґрунтуються на договорі, тоді як правовідносини між Фондом гарантування та позивачем щодо відшкодування гарантованої суми вкладу на підставі Закону № 4452-VІ та Фонд не платить за власний рахунок неустойку, штрафи, інфляційні річні та інше за неналежне виконання чи невиконання зобов`язань Банком перед своїми кредиторами, а за статтею 26 Закону № 4452-VІ Фонд гарантує відшкодування коштів у розмірі вкладу, включаючи відсотки, але не більше 200 000 гривень.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що КАС України не передбачає можливості звернення до адміністративного суду з позовом про визнання права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (гарантовану суму відшкодування) згідно договорів банківського вкладу (депозиту), а позивач має можливість реалізувати своє право на звернення з позовом до адміністративного суду шляхом визнання протиправними та скасування рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яке було реалізоване позивачем у адміністративній справі № 160/8042/18, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом заявлення позовних вимог про визнання права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (гарантовану суму відшкодування) згідно договорів банківського вкладу (депозиту) є неефективним та не призведе до захисту порушених прав, тому у цій частині позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з урахуванням вимог статей 2, 5, 78 КАС України. Також суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача гарантованої Законом України суми відшкодування у розмірі 200 000 гривень, оскільки гарантії Фонду розповсюджуються лише на суму вкладу та проценти, але не більше 200 000 гривень та відшкодування вказаної суми Фондом гарантування вкладів відбувається за спеціальною процедурою, встановленою Законом № 4452-VІ, за якою позивачем і реалізовано його право на включення даних позивача до Переліку (реєстру) вкладників Банку, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування шляхом подання додаткової інформації про нього до Фонду гарантування за результатами судового розгляду справи № 160/8042/18, судове рішення у якій набрало законної сили 28.03.2019 та виконано у примусовому порядку як Уповноваженою особою Фонду, так і Фондом, а саме: Уповноваженою особою Фонду надано інформацію про внесення даних позивача до Переліку (реєстру) вкладників Банку, а, відповідно, Фондом включено позивача до Загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи на підставі пояснень сторін було встановлено, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції гарантована сума вкладу позивачу виплачена.
Суд апеляційної інстанцій погодився з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні витрати) у розмірі 100 144, 04 гривень та відсотків з урахуванням 3% річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 29 063,01 гривень.
За позицією судів попередніх інстанцій, правовідносини між позивачем та банком ґрунтуються на договірних відносинах, отже до таких правовідносин можуть бути застосовані вимог частин 2 статті 625 ЦК України, натомість правовідносини між позивачем і Фондом ґрунтуються на Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Фонд гарантування не є боржником за договорами банківського вкладу, укладених позивачем із АТ "Дельта Банк", а, відповідно, до Фонду не може бути застосована відповідальність за неналежне виконання Банком договірних зобов`язань, тому норми цивільного законодавства, зокрема, норми статей 526, 549, 610, 611, 625, 1173, 1174 ЦК України у даних правовідносинах застосуванню не підлягають, оскільки правовідносини позивача та Фонду щодо виплати йому гарантованої суми вкладу регулюються спеціальним законодавством, яким, у даному випадку, є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що Уповноважена особа направила до Фонду гарантування вкладів інформацію про вкладника, але Фонд гарантування вкладів тривалий час не здійснював відшкодування гарантованої суми.
Стверджує, що Уповноважена особа є штатним працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і рішення суду у справі № 160/8042/18 від 25 лютого 2019 року є преюдиційним та встановлює незаконні дії працівника Фонду по перешкоджанню в виплаті гарантованої суми на протязі значного періоду часу, а саме не пізніше 20 днів після введення тимчасової адміністрації.
Також зазначає, що він систематично піддавався дискримінації та можливості отримати належні йому кошти.
З покликанням на пункт 3, підпункт 2 частини 4 статті 16 Закону № 4452-VІ зазначає, що шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій/або бездіяльності Фонду (його працівника), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно законодавства.
Вважає, що за дії, бездіяльність та шкоду свого працівника відповідальність несе юридична особа- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Також зазначає, що у позивача на момент відкриття виконавчого провадження було право на очікування, а у відповідача обов`язок на добровільне виконання судового рішення. Наполягає на порушенні правомірного очікування позивача на отримання гарантованої суми вкладу.
Стверджує, що суди попередніх інстанцій проігнорували норми ЦК України, рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у конституційній справі № 1-7/2012, а також постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59 цс13 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023 цс15.
Покликається на правові позиції ВСУ у справі № 6-933цс16, ВПВС у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та КГС ВС від 14 січня 2020 року у справі № 910/3810/18.
Наполягає на тому, що Фонд гарантування набув права вимоги за банківським вкладом позивача, але своєчасно не відшкодував кошти вкладнику.
За позицією скаржника, застосування КАС України, ЦК України (зокрема норм зобов`язального права, які регулюють деліктні правовідносини та відповідальність за порушення грошових зобов`язань) жодним чином не суперечить нормам спеціального Закону України № 4452-VІ.