ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 640/115/21
провадження № К/990/16619/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О.
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мигаль Христини Орестівни на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року (судді: Василенко Я. М., Ганечко О. М., Кузьменко В. В.) та
в с т а н о в и в:
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської обласної прокуратури, у якому просив:
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 45403,00 грн;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 6 листопада 2020 року по день ухвалення судового рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 2162,05 грн;
Просив також допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги та середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у межах суми стягнення за один місяць.
2. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з вересня 2013 року.
Відомо, що 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ). На виконання вимог цього Закону ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору заяву про переведення його до Офісу Генерального прокурора та намір пройти атестацію.
У підсумку Друга кадрова комісія (яка проводила атестацію позивача) 9 квітня 2020 року ухвалила [щодо ОСОБА_2 ] рішення "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички".
На цій підставі в.о. керівника Київської обласної прокуратури видав наказ від 5 листопада 2020 року № 891к, яким звільнив ОСОБА_1 з посади начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Київської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язав провести розрахунок із ОСОБА_1 .
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не виплатив позивачеві вихідної допомоги при звільненні (відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто не провів остаточного розрахунку, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 1 листопада 2022 року позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 7750,00 грн; стягнув на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі 185632,15 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Крім того, за наслідками розгляду справи суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги суд першої інстанції, спираючись на позицію Верховного Суду щодо застосування статті 44 КЗпП України за подібних правовідносин, висловлену у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, зазначив про те, що частиною п`ятою статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Водночас цей перелік не передбачає виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, що таким чином не забороняє застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача (503 дні за період з 6 листопада 2020 року по 1 листопада 2022 року) складає (за розрахунками суду першої інстанції) 185632,15 грн (503 дні* 369,05 грн).
Зі змісту рішення цього суду видно, що на користь позивача стягнений середній заробіток за час вимушеного прогулу у повному обсязі. Іншими словами, суд першої інстанції не зменшував суму стягнення (на підставі статті 117 КЗпП України) пропорційно сумі вихідної допомоги, у зв`язку із затримкою виплати якої цей середній заробіток стягується.
4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 квітня 2023 року скасував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Київської обласної прокуратури середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі 185632,15 грн та ухвалив в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги залишив без задоволення.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 листопада 2022 року залишене без змін.
Суд апеляційної інстанції, коли скасовував рішення суду першої інстанції, виходив з того, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасні. З покликанням на статтю 117 КЗпП України апеляційний суд зауважив, що позовні вимоги у цій частині спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату вихідної допомоги при звільненні, тому не підлягають задоволенню.
Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі представник позивача - адвокат Мигаль Х. О. просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 листопада 2022 року.
Касаційну скаргу її автор подала з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У цьому зв`язку представник позивача пояснила, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 117 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду з цього приводу, викладених у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 640/25354/19, від 9 лютого 2023 року у справі № 620/2338/20, від 20 лютого 2023 року у справі № 240/9022/20, від 19 травня 2022 року у справі № 640/4264/20, від 8 вересня 2022 року у справі № 420/4896/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 260/188/21, від 28 вересня 2022 року у справі № 540/1820/21, від 28 грудня 2022 року у справі № 640/9375/20.
Наголосила, що в цих постановах Верховний Суд зазначив про наявність підстав для стягнення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України одночасно при вирішенні спору щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури (за наслідками атестації).
Воднораз автор позову звернула увагу на те, що вихідна допомога (передбачена статтею 44 КЗпП України) була єдиною виплатою, яку відповідач мав виплатити позивачу при звільненні (адже до видання наказу про звільнення останній був у відпустці по догляду за дитиною). Тому суд першої інстанції, з уваги на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (щодо обставин/чинників, які впливають на розмір відшкодування середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України), стягнув на користь позивача середній заробіток у повному обсязі, не зменшуючи його суми.
Наприкінці представник позивача зазначила також про порушення судом апеляційної інстанції частин першої та другої статті 308 КАС України щодо дотримання вимог щодо перегляду справи у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні її вимог.
З-поміж іншого відповідач зазначив про відсутність підстав для виплати позивачу вихідної допомоги на підставі статті 44 КЗпП України (внаслідок звільнення на підставі пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ). Додав також, що з цього приводу зважав на правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16, в якій якраз і мовиться про те, що Закон № 1697-VII не передбачає виплати вихідної допомоги при звільненні на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
Як можна зрозуміти з доводів відповідача, якщо не було законних підстав для виплати вихідної допомоги, то нема підстав для стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за її невиплату.
Нормативне регулювання і висновки Верховного Суду
7. Відповідно до пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ (у редакції, яка діяла на дату, коли щодо позивача був виданий наказ про його звільнення) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; .
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
8. За пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону № 1697-VII на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.