ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 140/3997/22
провадження № К/990/13590/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Єресько Л. О., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Василюка Ігоря Миколайовича на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Кушнерика М. П., суддів: Курильця А. Р., Мікули О. І.,
І. Обставини справи
1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі також - Виконком Луцької міськради), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Виконкому Луцької міськради від 20 жовтня 2021 року № 836-1 "Про квартирний облік громадян", яким внесено зміни до рішення відповідача від 22 квітня 2021 року № 322-1 "Про квартирний облік громадян", виклавши пункт 8 у такій редакції: " 8. У зв`язку із поданням відомостей, що не відповідають дійсності, що стали підставою для взяття на облік, з квартирного обліку ОСОБА_1, який перебуває у загальній та пільговій чергах з 29 травня 2014 року та з 06 квітня 2020 року, зняти";
1.2. зобов`язати Виконком Луцької міськради поновити позивача на квартирній черзі з 29 травня 2014 року (загальна черга).
2. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 29 вересня 2022 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Виконкому Луцької міськради від 20 жовтня 2021 року № 836-1 "Про квартирний облік громадян", яким внесено зміни до рішення відповідача від 22 квітня 2021 року № 322-1 "Про квартирний облік громадян" в частині: пункт 10.1. Внести зміни до рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 22 квітня 2021 року № 322-1 "Про квартирний облік громадян", виклавши пункт 8 у такій редакції: " 8. У зв`язку із поданням відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, з квартирного обліку ОСОБА_1, який перебуває у загальній та пільговій чергах з 29 травня 2014 року та з 6 квітня 2020 року, зняти".
Зобов`язав Виконком Луцької міськради поновити ОСОБА_1 на квартирній черзі з 29 травня 2014 року (загальна черга).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
3. Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу Виконкому Луцької міськради задовольнив частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року скасував, провадження в адміністративній справі № 140/3997/22 закрив.
5. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач оскаржує дії Виконкому Луцької міськради по виконанню рішення суду прийнятого в цивільному провадженні (справа № 161/9335/21), тому відновлення порушеного права необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку відсутній публічно-правовий спір.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представник позивача, вважаючи постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, у якій просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
7. В мотивування касаційної скарги представник позивача вказує, що позовні вимоги обґрунтовані висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 59), з якого вбачається, що розглядуваний спір є публічно-правовим, який розглядається за правилами адміністративного судочинства.
Також стверджує, що судом апеляційної інстанції проігноровано зміст позовних вимог позивача, що зводиться до тверджень про порушення прав позивача на квартирний облік як особи, яка поставлена на квартирний облік в УМВС України у Волинській області та яка володіє статусом "внутрішньо переміщеної особи з числа учасників бойових дій".
8. Верховний Суд ухвалою від 08 травня 2023 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року, якою скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року та провадження у справі закрито; підставами касаційного оскарження є порушення судом норм процесуального права.
Крім того скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для позивача виняткове значення.
9. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
10. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
11. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
13. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
15. Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
16. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
17. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
18. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
19. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
20. До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
21. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала думку про те, що зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 19).
22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. З приводу посилання суду апеляційної інстанції у своїй постанові на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 815/2551/15 та від 23 січня 2019 року у справі № 806/5217/15 щодо юрисдикції спору у цій справі, Верховний Суд зазначає таке.
24. Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
25. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
28. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.