Постанова суду № 804/16463/15 від 13.09.2023 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 804/16463/15

адміністративне провадження № К/990/18463/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №804/16463/15

за позовом Приватного підприємства "Антал" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (суддя Юрков Е.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді: Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.),

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року Приватне підприємство "Антал" (далі також - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2015 № 0001682201, № 0001692201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач (за результатами проведеної перевірки) дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій Підприємства з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" та ТОВ "Торговий Дім Ветек", оскільки поставлений товар (нафтопродукти) був фактично отриманий та в подальшому реалізований позивачем через АЗС, що підтверджується поданими до матеріалів справи первинними документами. Вважає, що висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами ґрунтується на припущеннях, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року скасовано вказані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалюючи таке рішення, касаційний Суд виходив з того, що судами попередніх інстанцій не досліджений вирок, винесений стосовно директора ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" ОСОБА_1, на предмет наявності обставин звільнення від доказування, не встановлено, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою ( ОСОБА_1 ), не надана оцінка юридичного значення документів, підписаних цією особою від імені ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020".

За наслідками нового розгляду справи рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, позов знову задоволено.

Судами встановлено, що Приватне підприємство "Антал" зареєстровано 12.12.1997 у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

У період з 26.10.2015 по 13.11.2015 Верхньодніпровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу від 13.10.2015 № 313 було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП "Антал" вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки 20.11.2015 складено акт №1178/04-16-22/25017898, у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема:

- п.п.14.1.36, п. 14.1 ст. 14, п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1302222 грн в тому числі за 2013 рік у сумі 1302222 грн,

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1373760 грн, в тому числі: за лютий 2013 року у сумі 204485 грн; за березень 2013 року у сумі 113658 грн; за травень 2013 року у сумі 140950 грн; за червень 2013 року у сумі 107745 грн; за жовтень 2013 року у сумі 399370 грн; листопад 2013 року у сумі 44791 грн; за грудень 2013 року у сумі 136771 грн; за січень 2013 року у сумі 225990 грн,

- п.1 ст.120 Земельного кодексу України, ст.2, ст.269, ст.271, ст.274, ст. 285 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов`язання з земельного податку на 2013 рік на суму 1089,67 грн та на 2014 рік на суму 1089,67 грн за рахунок не проведення нарахування плати за землю.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав заперечення на нього до Верхньодніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заперечень Верхньодніпровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було направлено на адресу позивача відповідь від 03.12.2015 № 2267/10/04-16-22, відповідно до якої висновки за результатами планової документальної перевірки викладені в наступній редакції:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI, в результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 538496 грн в тому числі за 2013 рік у сумі 538496 грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 566838 грн, в тому числі: за лютий 2013 року у сумі 204485 грн; за березень 2013 року у сумі 113658 грн; за квітень 2013 року у сумі 33333 грн; за травень 2013 року у сумі 107617 грн; за червень 2013 року у сумі 107745 грн;

Листом від 07.12.2015 № 2308/10/04-16-22 "Про внесення змін до відповіді на заперечення до акту перевірки ПП "Антал" від 20.11.2015 р. №1178/04-16-22/25017898" Верхньодніпровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області внесено зміни до листа від 03.12.2015 №2267/04-16-22 "Про результати розгляду заперечень до акту перевірки ПП "Антал" від 20.11.2015 р. №1178/04-16-22/25017898", а саме: слід читати:

"Висновки за результатами планової документальної перевірки викласти в наступній редакції, а саме: перевіркою встановлено порушення ПП "Антал":

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI, в результаті чого донараховано податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 538496 грн. в тому числі за 2013 рік у сумі 538496 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 566838 грн., в тому числі: за лютий 2013 року у сумі 204485 грн; за березень 2013 року у сумі 113658 грн.; за травень 2013 року у сумі 140950 грн.; за червень 2013 року у сумі 107745 грн.;

- п.1 ст.120 Земельного кодексу України, ст.2, ст.269, ст.271, ст.274, ст. 285 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податкове зобов`язання з земельного податку на 2013 рік на суму 1089,67 грн. та на 2014 рік на суму 1089,67 грн. за рахунок не проведення нарахування плати за землю.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 20.11.2015 № 1178/04-16-22/25017898, контролюючим органом 07.12.2015 були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001682201, яким ПП "Антал" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 538 496 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 269 248 грн та № 0001692201, яким ПП "Антал" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 566 838 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 283 419 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як вже було зазначено в цій постанові, справа розглядалася судами неодноразово.

Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на передчасність висновків судів про обґрунтованість формування позивачем показників податкового обліку за господарськими операціями з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" з огляду на наявність вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року по справі № 646/3810/15, яким директора ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, та ненадання судами під час розгляду справи належної оцінки таким обставинам.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", натомість доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій з вказаним контрагентом не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також суди визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 квітня 2015 року по справі №646/3810/15 відносно посадової особи ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" (директора ОСОБА_1), оскільки фінансово-господарські операції між ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" та ПП "Антал" у цій кримінальній справі не досліджувались.

З такими рішеннями не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказуючи на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 04.03.2021 у справі №816/3512/15, від 03.03.2021 у справі №813/2185/18, відповідач доводить, що у випадку поставки такого специфічного товару як нафтопродукти сторонами мали б складатись документи, передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155) та Інструкцією з контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121 (далі - Інструкція №271/121). Так, з метою підтвердження реальності досліджуваних господарських операцій Підприємство повинно було надати контролюючому органу документи, що підтверджують: прийняття товару по кількості і якості, відповідність його об`єму, густини, найменування, марки і виду (акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою № 14-НК); наявності і цілісності пломб; журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, журнал обліку вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП.

Контролюючий орган наголошує також, що судами так і не було надано належної оцінки його доводам щодо відсутності у ТТН підпису та прізвища особи, що відпустила товар; замовником перевезення товару зазначено позивача, однак останній договорів перевезень не укладав та оплату послуг з перевезення не здійснював.

Враховуючи наведене, відповідач наполягає на тому, що подані Підприємством докази не підтверджують отримання ним такого специфічного товару, як нафтопродукти, оскільки відсутні передбачені Інструкцією №281/171/578/155 документи, складення яких є обов`язковим в усіх випадках фізичного переміщення нафти і нафтопродуктів, що відбувається шляхом, зокрема, її приймання, транспортування, відпуску.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у цій справі.

Правовою підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої ст. 328 КАС України, тобто неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у подібних правовідносинах, у зв`язку з застосуванням норм права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

відповідно п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

................

Перейти до повного тексту