ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 560/1978/19
адміністративне провадження № К/9901/1868/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019 (головуючий суддя: Ватаманюк Р.В., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.) у справі № 560/1978/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" (далі - ТОВ "Дієва Хвиля" або позивач) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст України або відповідач), в якому просило:
визнати незаконним і скасувати наказ Мін`юсту України № 2006/7 від 28.05.2019 "Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва Хвиля" від 22.05.2018";
зобов`язати відповідача повторно розглянути скаргу ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 на рішення державного реєстратора Міхачова В`ячеслава Анатолійовича Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу).
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06.09.2019 позов задовольнив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.12.2019 скасував рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019, а провадження у справі закрив у зв`язку із тим, що спір не належить розглядати за правилами адміністративної юрисдикції. Позивачу роз`яснено, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване рішення, а справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду на продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх встановлено, що 25.05.2018 на розгляд у порядку статті 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) до Мін`юсту України надійшла скарга ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 з вимогою скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачова В.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу) 76 земельних ділянок, які знаходяться в м. Буча, Київської області, за компанією створеною за законодавством Князівства Ліхтенштейн "LAFORT ESTABLISHMENT".
Додатками до скарги зазначені наступні документи: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копія договору іпотеки від 23.09.2013 та договори до нього; копії реєстраційних заяв; копія наказу про прийняття на роботу директора ТОВ "Дієва Хвиля"; копія протоколу про обрання директором ТОВ "Дієва Хвиля".
10.07.2018 наказом відповідача № 2358/7 відмовлено у задоволені скарги ТОВ "Дієва Хвиля" без розгляду її по суті.
За результатами судового оскарження зазначеного наказу, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі № 2240/3135/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019, позов ТОВ "Дієва Хвиля" до Мін`юсту України задоволено:
визнано протиправним і скасовано наказ № 2358/7 від 10.07.2018 про відмову у задоволені скарги ТОВ "Дієва Хвиля" без розгляду її по суті;
зобов`язано Мін`юст України повторно розглянути скаргу ТОВ "Дієва Хвиля" на рішення державного реєстратора Міхачова В.Я. Київської обласної філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
28.05.2019, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.05.2019, за результатами розгляду скарги ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018, зареєстрованої в Мін`юсті України 25.05.2018 за №16542-33-18, відповідач, керуючись пунктом 9 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV та пунктом 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), прийняв наказ № 2006/7, яким відмовив у задоволенні скарги ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 з посиланням на те, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту України.
Висновок Комісії з рекомендацією відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Дієва Хвиля" від 22.05.2018 обумовлений тим, що відповідно до офіційного веб-сайту судової влади України та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2018 у справі № 911/2864/18 відкрито провадження за позовом ТОВ "Дієва Хвиля" до компанії Lafort Establishment (Лафорт Істеблішмент) про визнання недійсним пункту договору, відповідно до якого набуто право власності на земельні ділянки, рішення щодо державної реєстрації прав на які оскаржуються.
Отже, за висновком Комісії, відносно нерухомого майна, про яке йде мова у скарзі, наявний судовий спір, тому розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту України.
Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.
IV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у спірній ситуації відсутні виключні випадки (право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір), наявність яких виключає повноваження Мін`юсту на розгляд скарги.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції насамперед виходив з того, що цей спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку відсутні визначені пунктом 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV випадки, з настанням яких відповідач втрачає повноваження на розгляд скарги.
Суд першої інстанції констатував, що справа № 911/2864/18, яка перебуває у провадженні господарського суду Київської області, не є судовим спором щодо нерухомого майна, оскільки предметом оскарження у справі № 911/2864/18 є визнання недійсним пункту 6.6 договору іпотеки. Тобто, вказаний судовий спір, який вирішується господарським судом, який не вирішений по суті на час прийняття рішення у цій адміністративній справі, не є судовим спором щодо нерухомого майна, позаяк нерухомим майном є земельні ділянки, а не договір іпотеки.
Апеляційний суд дійшов висновку, що спір розглянутий судом першої інстанції із порушенням правил юрисдикції адміністративних судів.
За висновками апеляційного суду, позовна вимога про скасування наказу Мін`юсту України та зобов`язання вчинити дії по повторному розгляду скарги (результатом якого може бути скасування реєстрації прав та обтяжень на згадані земельні ділянки) є фактично похідною від вимог щодо відновлення порушених прав в сфері договірних відносин (господарської діяльності), а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
Отже, з огляду на предмет позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується господарських правовідносин, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
В підкріплення такого висновку суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а, від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а, а також Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2019 у справі № 822/2408/16.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми права, що призвело до помилкових висновків про порушення правил юрисдикційної підсудності справи. Стверджує, що позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій відповідача, який приймаючи оскаржуваний наказ, фактично самоусунувся від розгляду скарги ТОВ "Дієва Хвиля" по суті, зазначивши, що розгляд порушених у скарзі питань не належить до його компетенції. Проте, спір про право на земельні ділянки не є предметом розгляду цієї справи. Перевірці підлягають виключно владні управлінські дії та рішення відповідача, який у спірних правовідносинах діє як суб`єкт владних повноважень. Отже, зважаючи на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін, зазначений спір є публічно правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Правові позиції щодо підсудності адміністративним судам справ, в яких дослідженню підлягають владні управлінські функції суб`єктів владних повноважень викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 817/567/16, від 16.05.2018 у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16 та від 13.06.2018 у справі № 803/1125/17.
Також скаржник звернув увагу на те, що попередню відмову органу юстиції у задоволенні скарги, останній оскаржував в адміністративному порядку (справа № 2240/3135/18). Згідно із сталою практикою Європейського суду з прав людини невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності (рішення від 23.09.1998 у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства", від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України", від 18.12.2008 у справі "Новік проти України").
Відповідно позивач обґрунтовано очікував, що розгляд цього спору повинен здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.