ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 454/2705/19
провадження № 51-2870 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
потерпілої ОСОБА_7,
представника потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12012360010000007 за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Великі Мости Сокальського району Львівської області
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а кримінальне провадження підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
Відповідно до вироку, ОСОБА_9, кримінальне провадження щодо якого продовжене з метою реабілітації, засуджено за те, що він 19 листопада 2012 року у період часу з 22:40 по 24:00, керуючи автомобілем марки "Опель Кадет", д.н.з. НОМЕР_1, під час руху автодорогою "Ковель-Львів" неподалік с. Сілець Сокальського району Львівської області, порушив п. 1.2, п. 11.2, п. 11.3, 12.1, 12.2 ПДР України, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автопотягом у складі автомобіля-тягача "Рено Преміум", д.н.з. Республіки Польща НОМЕР_2, з причепом "Віелтон", д.н.з. Республіки Польща НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_10 .
У наслідок дорожньо-транспортної пригоди водій та пасажир автомобіля "Опель Кадет", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких померли.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_6, який діяв в інтересах ОСОБА_9, потерпілої ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Сокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2022 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_9, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 просить закрити. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує, що саме водій автопотяга ОСОБА_10 порушив правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де і відбулося зіткнення із автомобілем під керуванням ОСОБА_9 . На підтвердження вказаних обставин зазначає, що після зіткнення автопотяг знаходився на зустрічній смузі руху, перекривши її повністю, а його колеса були вивернуті ліворуч під кутом 45 градусів, що підтверджується матеріалами справи. На переконання захисника, вказані обставини, а також описані у схемі дорожньо-транспортної пригоди вимірювання розташування транспортних засобів на дорожньому полотні відносно узбіччя та розмітки, свідчать про те, що під час руху автопотяг рухався ближче до роздільної смуги, а не до крайнього правого краю дороги, як того вимагають правила дорожнього руху, а перед зіткненням рухався частково по зустрічній смузі руху. Вважає, що під час досудового розслідування, а також під час судового розгляду не було достовірно встановлено, якими конкретно частинами транспортних засобів відбулося зіткнення, яке було їх розташування у момент первинного контакту відносно елементів дороги, який був механізм дорожньо-транспортної пригоди у момент наближення транспортних засобів один до одного, їх взаємодії при ударі, та після безпосереднього контакту, а винуватість ОСОБА_9 обґрунтована фактично наявністю подряпини на асфальтному покритті обох смуг руху. Стверджує, що наведені факти перешкодили встановленню дійсних обставин дорожньо-транспортної пригоди, а експерти не змогли надати відповіді на всі питання поставлені перед ними, оскільки для експертного дослідження не було надано автомобіль "Опель Кадет", а також автопотяг "Рено Преміум", який, будучи визнаний речовим доказом, вже через два дні після дорожнього-транспортної пригоди повернули власнику. Крім того, у висновках повторної судової транспортно-трасологічної експертизи № 3353 від 04 грудня 2015 року та комплексної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 2000/2001-17 від 25 червня 2018 року взагалі зазначено, що зіткнення відбулось передньою лівою частиною автопотяга "Рено Преміум" з передньою правою частиною автомобіля "Опель Кадет", що суперечить обставинам дорожнього-транспортної пригоди, однак суди обох інстанцій на це уваги не звернули. Більше того, у висновку комплексної авто-технічної та транспортно-трасологічної експертизи № 2000/2001-17 від 25 червня 2018 року зазначено, що напрямок подряпин неможливо встановити, що суперечить висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 1/778 від 22 січня 2013 року та висновку повторної судової транспортно-трасологічної експертизи № 3353 від 04 грудня 2015 року. Вважає, що оскільки у наслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули ОСОБА_9 та ОСОБА_11, а мати ОСОБА_9 - ОСОБА_7 визнана потерпілою, то досудове розслідування, яке відкрито за фактом такої пригоди, мало б проводитися саме щодо дотримання водієм ОСОБА_10 правил дорожнього руху, який під час зіткнення не отримав жодних тілесних ушкоджень. Не дивлячись на це, не прийнявши жодного рішення щодо ОСОБА_10, як орган досудового розслідування, так і суди сприяли останньому в ухиленні від відповідальності за загибель двох осіб, оскільки у судових рішеннях відсутній будь-який аналіз порушень ним п. 13.1, 13.3 ПДР України, та їх причинний зв`язок з настанням наслідків у виді дорожньо-транспортної пригоди. Також наголошує, що ОСОБА_10 навіть не було допитано у якості свідка під час судового розгляду, хоча він є єдиним очевидцем події. Вказує, що у органу досудового розслідування були відсутні підстави для вручення підозри, а у подальшому обвинувального акту через декілька років після смерті ОСОБА_9, оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону такі дії вчиняються виключно щодо живої особи. До того ж звертає увагу, що за життя ОСОБА_9 не набував статусу підозрюваного, обвинуваченого, чи засудженого, що виключає можливість закриття щодо нього кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК. Наголошує, що місцевий суд дійшовши висновку, що саме дії водія ОСОБА_9 призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди, у порушення вимог кримінального процесуального закону постановив обвинувальний вирок, та цим же вироком закрив кримінальне провадження у зв`язку зі смертю обвинувачення, тоді як у даному випадку відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК мав би постановити ухвалу про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих обставин, та закрити провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК. Вважає, що у порушення п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у оскаржуваному вироку суду не наведено формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, а лише викладені обставини, які були сформульовані в обвинувальному акті органом досудового розслідування, не вказано форми вини та мотив кримінального правопорушення. Таким чином, на переконання захисника, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, у визначеному законом порядку доведена не була, а тому місцевий суд застосував закон, який не підлягав застосуванню.
У свою чергу суд апеляційної інстанції, не спростувавши доводів апеляційних скарг, формально переписав висновки місцевого суду, та безпідставно залишив такий вирок без зміни, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і закрити кримінальне провадження. На обґрунтування своїх вимог вказує, що, незважаючи на її заяву, досудове розслідування щодо водія ОСОБА_10, який і є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, не проводилось. На переконання потерпілої, саме водій ОСОБА_10 порушив правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де й допустив зіткнення з автомобілем під керування її сина ОСОБА_9 . До того ж ОСОБА_10, будучи єдиним очевидцем події, під час судового розгляду не був допитний у якості свідка. Вказані обставини свідчать про однобічність досудового розслідування та судового розгляду, а висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 фактично зроблені на підставі однієї подряпини на асфальті, щодо якої наявні протилежні висновки транспортно-трасологічних експертиз. Стверджує, що у суду були відсутні підстави для закриття кримінального провадження, оскільки вручено підозру, а у подальшому направлено обвинувальний акт до суду через декілька років після смерті ОСОБА_9, хоча такі процесуальні дії можуть проводитися виключно щодо живих осіб. Зазначених суперечностей не усунув і суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на відсутність у вироку формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, а своїх висновків не мотивував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисника та потерпілої не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6, потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 підтримали зазначені касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 закрити.
Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційні скарги захисника та потерпілого, просила змінити судові рішення шляхом виключення з резолютивної частини вироку рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У своїх касаційних скаргах як захисник, так і потерпіла вказували на неправомірність складання повідомлення про підозру щодо померлої людини, оскільки, як вони вважають, чинний КПК передбачає вручення такого повідомлення живій особі, яка з цього моменту і набуває статусу підозрюваного. У разі смерті особи до повідомлення про підозру кримінальне провадження, на їх думку, має бути закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у зв`язку з відсутності складу кримінального правопорушення.