Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 757/41023/20-ц
провадження № 61-7452св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року у складі судді
Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 липня
2022 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") про розірвання депозитних договорів від 06 грудня 2013 року
№ SAMDNWFD0070028501100 та № SAMDNWFD0070028507100 і стягнення з АТ КБ "Приватбанк" на його користь вклади, відсотки за вкладами та штрафні санкції.
03 березня 2020 року відповідачем подано пояснення, відповідно до яких договір від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028507100 було розірвано 07 березня 2014 року, а кошти виплачені позивачу. На підтвердження цього відповідачем було надано довідку, проте з її змісту вбачалося, що вклад не було виплачено позивачу, а було переведено на інший рахунок.
У зв`язку із цим, представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про роз`єднання позовних вимог, у якій просив роз`єднати позовні вимоги у справі № 757/222/20-ц та розглянути вимоги позивача за договором
від 06 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070028501100 та від 06 грудня
2013 року № SAMDNWFD0070028507100 у двох самостійних провадженнях.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року заяву про роз`єднання позовних вимог задоволено. Розгляд позовних вимог за договором № SAMDNWFD0070028501100 від 06 грудня 2013 року було виділено у самостійне провадження, якому присвоєно № 757/41023/20-ц.
16 березня 2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій він зазначав, що 07 березня 2014 року кошти в сумі 2 331 761,20 грн були перераховані з рахунку
№ НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 . Таким чином було укладено новий депозитний договір № SAMDNWFD0070088618200. Відсоткова ставка за даним договором встановлена 8,5 % річних.
25 лютого 2021 року АТ КБ "Приватбанк" отримало заяву позивача про розірвання депозитного договору № SAMDNWFD0070088618200, видачу депозитного вкладу та нарахованих відсотків.
З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив стягнути з останнього на свою користь: 2 331 761,20 грн суми вкладу за договором № SAMDNWFD0070088618200 від 07 березня 2014 року та 1 383 596,82 грн відсотків (за період з 07 березня 2014 року по 25 лютого 2021 року).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором № SAMDNWFD0070088618200 від 07 березня 2014 року в розмірі 2 331 761,20 грн та відсотки за цим договором у розмірі 1 277 709,29 грн за період з 07 березня 2014 року по 25 лютого 2021 року, що разом становить 3 609 470,49 грн без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов в частині стягнення суми вкладу в розмірі
2 331 761,20 грн, зазначеному у договорі банківського вкладу, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу, факт внесення грошових коштів підтверджується договором, квитанцією та вказане не заперечується АТ КБ "Приватбанк".
Враховуючи, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надав згоду на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", суд першої інстанції дійшов висновку, що саме АТ КБ "ПриватБанк" є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі.
Частково задовольняючи позов в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 17 листопада 2014 року заборгованість за відсотками банку перед позивачем складала 16 290,38 грн, а за період з 18 листопада 2014 року по 25 лютого 2021 року -
1 261 418,91 грн, у зв`язку із чим загальна сума відсотків, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 1 277 709,29 грн (16 290,38 грн. + 1 261 418,91 грн).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року змінено.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму відсотків за договором № SAMDNWFD0070088618200 від 07 березня 2014 року в розмірі
1 383 596,82 грн за період з 07 березня 2014 року по 25 лютого 2021 року.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором вкладу в розмірі 2 331 761,20 грн.
Разом з тим, збільшуючи розмір стягнутих з відповідача відсотків до 1 383 596,82 грн, апеляційний суд виходив з того, що сума 16 290,38 грн - це обсяг відсотків за 30 днів і неможе бути сумою відсотків за період
з 08 березня по 18 листопада 2014 року, оскільки кількість днів між за вказаний період становить 255 днів.
Таким чином апеляційний суд вважав вірною сумою відсотків, які підлягають стягненню з АТ КБ "Приватбанк", є 1 383 596,82 грн, що спростовує розрахунки наведені відповідачем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 05 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 14 липня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Синельникова Є. В., Шиповича В. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у частині стягнення з банку на користь ОСОБА_1 суми відсотків за договором № SAMDNWFD0070088618200 від 07 березня 2014 року в розмірі 1 383 596,82 грн за період з 07 березня 2014 року
по 25 лютого 2021 року, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року № 959/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня
2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі
№ 761/30025/16-ц, та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідно до укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, а також додаткової угоди до нього від 18 листопада 2014 року, саме ТОВ "ФК "Фінілон" з 17 листопада 2014 року є новим боржником за договором банківського вкладу, укладеним з позивачем.
Крім того, закон не регламентує чіткої та однозначної форми згоди кредитора на переведення боргу. Не заборонено висловлювати згоду усно або шляхом вчинення конклюдентних дій.
Також не погоджується з розрахунком відсотків, здійсненим судами попередніх інстанцій, вважаючи, що правильним є розрахунок відсотків за період з 08 березня 2014 року по 25 січня 2021 року у сумі 1 261 418,91 грн (16 290,38 грн + 1 245 128,53 грн).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д. А. просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 березня 2014 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір № SAMDNWFD0070088618200, на виконання якого на рахунок № НОМЕР_2 були внесені 2 331 761,20 грн.
Відповідно до Витягу з електронного додатку "Приложение 1 (Реестр Кредиторов) к договору перевода долга № б/н от 17.11.2014" стан заборгованості на 17 листопада 2014 року складав 2 348 051,58 грн, яка включала в себе розмір вкладу та відсотки.
Отже станом на 17 листопада 2014 року заборгованість за відсотками банку перед позивачем складала 16 290,38 грн (2 348 051,58 грн заборгованості - 2 331 761,20 грн суми вкладу).
25 лютого 2021 року Головний офіс ПАТ КБ "Приватбанк" отримав заяву позивача про розірвання депозитного договору, повернення вкладів та нарахованих відсотків, у зв`язку з чим він є розірваним саме з 25 лютого
2021 року, що визнається представником відповідача у відзиві на позов.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.