Постанова
Іменем України
08 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 496/4529/18
провадження № 61-12275св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2021 року в складі судді Буран В. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 травня 2022 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину земельної ділянки.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 01 липня 2000 року по 24 березня 2009 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2006 року подружжям придбана частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 6,94 га кадастровий номер: 5121081400:01:002:0237, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, масив № 37, ділянка № НОМЕР_2 . Тобто вказана земельна ділянка є спільним майном подружжя.
16 серпня 2018 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продав спірну земельну ділянку ОСОБА_3, але вона, як співвласник вказаного майна, не надавала своєї згоди на його відчуження.
Враховуючи наведене, позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня 2018 року частини земельної ділянки площею 6,9370 га, кадастровий номер: 5121081400:01:002:0237, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, масив № 37, ділянка № НОМЕР_2 та визнати за нею право власності на частину вказаної земельної ділянки.
26 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про повернення справи до стадії підготовчого провадження та зміну підстав позову. До заяви додала позовну заяву в новій редакції, в якій просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня 2018 року частини земельної ділянки площею 6,9370 га, кадастровий номер: 5121081400:01:002:0237, яка розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Великодальницька сільська рада, масив № 37, ділянка № НОМЕР_2 ; визнати за нею право власності на частину вказаної земельної ділянки з тих підстав, що оспорюваний договір є фіктивним (том 2, а.с. 119-121, 125-130).
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 травня 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення справи до стадії підготовчого провадження відмовлено.
У прийнятті уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину земельної ділянки відмовлено. Продовжено судовий розгляд справи за первісним позовом.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що звертаючись із новою редакцією позовної заяви, позивачка не змінила предмет та підстави позову, а повністю відтворила їх у первісній редакції. Крім того, з первісним позовом ОСОБА_1 звернулася 29 жовтня 2018 року, підготовче засідання у справі закрито 11 червня 2019 року, а з заявою про повернення справи до стадії підготовчого провадження, зміну підстав позову, залучення співвідповідача та позовну заяву у новій редакції позивачка надала суду лише 25 березня 2021 року, тобто за межами буд-яких розумних строків щодо зміни предмета і підстав позову, у тому числі встановлених статтею 210 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
05 грудня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_5, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 травня 2022 року в указаній справі, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення до підготовчого засідання та прийняття позовної заяви у новій редакції.
У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що закривши підготовче провадження та призначивши справу до розгляду, суд першої інстанції порушив права позивачки на остаточне визначення характеру спірних правовідносин та обмежив її у праві на уточнення позовних вимог.
За наявності певних обставин може бути ухвалено рішення про повернення справи до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 204/6085/20, однак вони не взяті до уваги апеляційним судом. Також заявниця вказує, що ухвалюючи оскаржувані рішення суди проявили надмірний формалізм.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17 грудня 2018 року відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 28 лютого 2019 року (том 1, а. с. 84).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 11 червня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (том 1, а. с. 103).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (том 1, а. с. 109-111).
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивачка оскаржила її в апеляційному порядку (том 1, а. с. 125-129).
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (том 1, а. с. 180-182).
Судом першої інстанції розгляд справи було призначено на 07 квітня 2020 року (том 1, а. с. 191).
07 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про перенесення судового засідання. Розгляд справи було відкладено на 24 червня 2020 року (том 1, а. с. 195).
У судовому засіданні 24 червня 2020 року позивачка заявила клопотання про витребування документів. Таке клопотання було задоволено судом та оголошено перерву до 09 вересня 2020 року (том 1, а. с. 209-210).
09 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила відкласти розгляд справи на інший день після закінчення карантину (том 2, а. с. 34-35).
У судове засіданні 09 вересня 2020 року сторони не з`явилися, розгляд справи відкладено на 14 грудня 2020 року (том 2, а. с. 36).
Призначене на 14 грудня 2020 року судове засідання було відкладено на 26 січня 2021 року у зв`язку з неявкою позивачки (том 2, а. с. 56-57).
25 січня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила подані нею заяву про витребування доказів та клопотання про залучення до участі в справі співвідповідача та третьої особи розглянути без її участі (том 2, а. с. 64).
Ухвалами Біляївського районного суду Одеської області від 26 січня 2021 року в задоволенні вказаних заяв та клопотань відмовлено, розгляд справи перенесено на 12 лютого 2021 року (том 2, а. с. 81-83).
10 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи, яка була задоволена та розгляд справи відкладено на 03 березня 2021 року (том 2, а. с. 89-91).
03 березня 2021 року судове засідання за клопотання позивачки було відкладено на 26 березня 2021 року (том 2, а. с. 106-107).
26 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про повернення до підготовчого провадження, зміну підстав позову, залучення співвідповідача. До заяви додала позовну заяву в новій редакції, в якій просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16 серпня 2018 року частини земельної ділянки площею 6,9370 га, кадастровий номер: 5121081400:01:002:0237, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на частину вказаної земельної ділянки з тих підстав, що оспорюваний договір є фіктивним (том 2, а. с. 119-121, 125-130).
У травні 2021 року ОСОБА_3 подав заперечення на заяву позивачки про повернення до підготовчого провадження, зміну підстав позову, залучення співвідповідача, посилаючись на те, що справа перебуває в провадженні суду понад два роки, а підготовче засідання було закінчено 11 червня 2019 року (том 2, а. с. 182-183).
У судові засідання, призначені на 17 травня та 05 липня 2021 року, позивачка не заявилася, у зв`язку з чим були оголошені перерви (том 2, а. с. 198-199).
У судовому засіданні 13 жовтня 2021 року за клопотання позивачки оголошена перерва до 22 грудня 2021 року (том 2, а. с. 213-216).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2021 року про повернення до підготовчого провадження залишено без задоволення. Відмовлено у прийнятті уточненої позовної заяви, поданої ОСОБА_1 26 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на частину земельної ділянки. Продовжено судовий розгляд справи за первісним позовом (том 3, а. с. 16-17).
Зазначене ухвала залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 травня 2022 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга в частині оскарження ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення справи до стадії підготовчого провадження підлягає закриттю, а в іншій частині касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо закриття касаційного провадження
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 травня 2022 року, у задоволенні заявиОСОБА_1 про повернення справи до стадії підготовчого провадження відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені
в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 389 цього кодексу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали (частина перша статті 389 ЦПК України).