ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 278/32/20
провадження № 51-759км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019060170000901, за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2017 року за ч. 1 ст. 390, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, звільненого у зв`язку з відбуттям покарання 30 липня 2018 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 152 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
2. Строк відбування покарання визначено обчислювати з дати набрання вироком законної сили. Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22 жовтня 2021 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
3. Постановлено стягнути зі ОСОБА_7 50 000 грн на користь потерпілої ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів.
4. Згідно з вироком 21 жовтня 2019 року близько 23:00 ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, погрожуючи неповнолітній ОСОБА_9 застосуванням насильства та застосовуючи до неї насильство у виді завдання ударів по обличчю, використовуючи свою фізичну перевагу й долаючи волю потерпілої, повалив її на ліжко і зґвалтував.
5. УхвалоюЖитомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі з доповненням до неї засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення судом норм кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року і закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Стверджує про упередженість суду, однобічність і неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, вказуючи на те, що суд узяв до уваги докази, які, на його думку, є недопустимими, і відкинув ті, що доводили його невинуватість і могли істотно вплинути на прийняте рішення. Зазначає, що слідчий сфальсифікував усі докази у кримінальному провадженні, дані висновків експертиз прямо не вказують ані на його причетність до зґвалтування, ані на те, що взагалі було вчинено кримінальне правопорушення щодо неповнолітньої ОСОБА_9, а остання обмовила його. Крім того, заявник указує на те, що під час досудового розслідування працівники правоохоронного органу застосовували до нього фізичне насильство, а крім того, вони та адвокат чинили на нього психологічний тиск, примушуючи визнати вину у вчиненні протиправних дій, яких він не вчиняв. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК не проаналізував досліджених місцевим судом доказів, не надав їм власної оцінки, не мотивував належним чином свого рішення щодо законності обвинувального вироку і, залишаючи його без змін, не дав належних відповідей на доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту.
Позиції учасників судового провадження
7. Засуджений ОСОБА_7 і його захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу, просили задовольнити її, скасувавши судові рішення щодо засудженого та закривши кримінальне провадження за відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
8. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, просив залишити судові рішення без зміни.
9. Представник потерпілої ОСОБА_8 також просив залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 без задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни.
10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
11. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
12. За правилами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
13. При цьому відповідно до вимог ч. 1 цієї норми суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
14. Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, як установлено ст. 438 КПК, є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
15. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
16. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
17. У касаційній скарзі засуджений вказує на те, що суди не взяли до уваги всіх фактичних обставин справи, які мали суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, надає свою оцінку дослідженим у суді доказам та зазначає про відсутність складу злочину в його діях.
18. При цьому такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на недоброякісність, точність та несуперечність із фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
19. Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами попередніх інстанцій.