Постанова
Іменем України
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 357/14369/17
провадження № 51-3302км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 з доповненням до неї засудженого ОСОБА_6 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року стосовно останнього у кримінальному провадженні № 12017100030004260за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в
АДРЕСА_1, жителя
АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 115 КК України - на строк 12 років, за ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 15 років.
2. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
3. Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 серпня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
4. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 зі змінами обвинуваченого
ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2021 року стосовно останнього - без змін.
5. Згідно з вироком місцевого суду 13 серпня 2017 року приблизно о 00:00 ОСОБА_6, перебуваючи в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2", що за адресою:
АДРЕСА_3, під час відпочинку та вживання алкогольних напоїв познайомився з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які також перебували у вказаному кафе та вживали алкогольні напої. Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, в який втрутився
ОСОБА_10 та вдарив кулаком правої руки ОСОБА_6 в обличчя. Поведінка ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обурила ОСОБА_6, оскільки він не міг самостійно їм двом протистояти, внаслідок чого у ОСОБА_6 виник прямий злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
6. 13 серпня 2017 року приблизно о 01:30 ОСОБА_6 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне позбавлення життя ОСОБА_9 та ОСОБА_10, поїхав за місцем своєї реєстрації, де проживає його матір, а саме за адресою:
АДРЕСА_1 та взяв кухонний ніж господарсько-побутового призначення, виготовлений заводським способом, з написом "Tramontina", і приблизно о 02:00 повернувся з ним до кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2" за вищевказаною адресою, де, діючи з прямим умислом, спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_9 та
ОСОБА_10, умисно наніс цим ножем декілька ударів ОСОБА_10 в ділянку грудної клітки з лівого боку, прагнучи настання смерті останнього.
7. В цей час ОСОБА_9, який знаходився поряд з ОСОБА_10 і ОСОБА_6, почав тікати в напрямку зупинки громадського транспорту, що на площі Героїв Космосу в м. Узині Білоцерківського району Київської області, а ОСОБА_6 відразу почав його наздоганяти та в подальшому, коли наздогнав, наніс ОСОБА_9 декілька ударів вищевказаним ножем, чим заподіяв йому тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості. Смерть потерпілого настала на місці події, поряд з зупинкою громадського транспорту, від отриманого тілесного ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з ушкодженням сигмоподібної кишки та брижі сигмоподібної кишки з крововтратою, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя і перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
8. Після цього ОСОБА_6, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя двох осіб, при цьому усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 13 серпня 2017 року приблизно о 02:30 повернувся до кафе " ІНФОРМАЦІЯ_2", підбіг до ОСОБА_10, який знаходився неподалік від вказаного кафе, та умисно почав наносити удари ножем по різним частинам тіла ОСОБА_10, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого, у вигляді непроникаючих колото-різаних ран грудної клітки, передньої черевної стінки та лівого плеча в кількості 8-ми ран.Тим самим ОСОБА_6 виконав усі дії, які вважав необхідними для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двох осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10, але злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_10 відібрав ніж у ОСОБА_6 та викинув його на узбіччя, а ОСОБА_10 було своєчасно надано медичну допомогу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
9. У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що досудове розслідування та судовий розгляд проведено неповно, однобічно і упереджено, докази у справі є суперечливими, а винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена поза розумним сумнівом. Зокрема, коли після конфлікту з ОСОБА_10 . ОСОБА_6 повернувся до кав`ярні з ножем, з
ОСОБА_9 його вже ніхто не бачив, на ножі виявлено біологічні сліди ОСОБА_10, а на місці події та на кросівках обвинуваченого також сліди невстановленої особи чоловічої статі. Водночас на одязі обвинуваченого слідів крові потерпілих не виявлено. Так само не виявлено слідів крові обвинуваченого на одязі та тілі ОСОБА_9 . До того ж свідок ОСОБА_11, який в інкримінований період працював у службі таксі, не впізнав у ОСОБА_6 людину, яку підвозив після події. А в протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками усупереч вимогам ст. 228 КПК України свідками не указано, за якими саме прикметами або сукупністю ознак вони впізнали ОСОБА_6 . При цьому свідки бачили ОСОБА_6 на місці проведення слідчих дій безпосередньо перед пред`явленням для впізнання. Крім того, за даними висновку експерта не виключається можливість нанесення
ОСОБА_9 ножових поранень різними колото-ріжучими предметами. Однак, на переконання захисника, слідством не перевірялися інші версії подій, а було помилково обрано єдину версію, за якою визнано підозрюваним ОСОБА_6 і яка була підтримана судами. У задоволенні клопотань сторони захисту про проведення додаткових слідчих дій, надання тимчасового доступу до відомостей з ЄРДР, повторний допит свідків судом апеляційної інстанції було відмовлено, чим позбавлено захист можливості усунути сумніви щодо причетності обвинуваченого до вчинення вбивства, відтак було порушено його право на захист у виді забезпечення справедливого судового провадження.
10. Крім цього, сторона захисту стверджує, що їй не було відкрито в порядку ст. 290 КПК України медичні документи та висновки експертиз, дані яких було покладено в основу інших експертиз, що стосувалися досліджень ран на тілі ОСОБА_9 у взаємозв`язку з шириною та довжиною клинка предмета, яким йому були нанесені тілесні ушкодження, що, на переконання захисника ОСОБА_5, є підставою для визнання висновків зазначених експертиз недопустимими доказами, однак у задоволенні клопотання сторони захисту про це апеляційним судом було відмовлено. А свідоцтво про смерть ОСОБА_9 взагалі відсутнє в матеріалах справи. Також відсутній аудіозапис судового засідання суду першої інстанції за участю свідка ОСОБА_12 від 05 вересня 2019 року. У цьому захисник убачає порушення передбаченого ст. 23 КПК України принципу безпосередності дослідження доказів. Твердить, що вищевказані порушення призвели до необґрунтованого засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України, а також неправильної кваліфікації його дій стосовно потерпілого ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, оскільки умислу на вбивство останнього обвинувачений не мав, а лише хотів змусити його вибачитися за свою зухвалу поведінку, тому його дії у цій частині мали бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України. Відтак ОСОБА_6 призначено занадто суворе покарання без урахування його особи та конкретних обставин справи, а також з порушенням вимог ч. 3 ст. 68 КК України.
11. Засудженим ОСОБА_6 подано доповнення до касаційної скарги захисника, в якому він на 42-х сторінках рукописного тексту викладає власний аналіз доказів у кримінальному провадженні, заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Стверджує про істотне порушення органом досудового розслідування та судами вимог кримінального процесуального закону, у тому числі його права на захист, про неповноту, однобічність і упередженість досудового розслідування та судового розгляду, неконкретність пред`явленого йому обвинувачення, суперечливість доказів, фальсифікацію матеріалів справи. Просить судові рішення стосовно нього скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції і направити кримінальне провадження на нове розслідування.
Позиції учасників судового провадження
12. У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу та доповнення до неї.
13. Прокурор просив касаційну скаргу з доповненнями відхилити.
Мотиви Суду
14. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
15. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
16. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
17. Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанції.
18. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.