Постанова
Іменем України
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 127/27922/21
провадження № 51-37км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника потерпілого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року в кримінальному провадженні № 12021020010000866 за обвинуваченням
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Вінницького міського суду м. Вінниці від 09 серпня
2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
2. Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_8 : з ОСОБА_7 - 1 046 325,39 грн на відшкодування моральної шкоди; з ПАТ "НАСК "ОРАНТА" - 9 482,60 грн на відшкодування витрат на лікування та 474,13 грн на відшкодування моральної шкоди.
3. Оскарженою ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 жовтня 2022 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 змінено в частині призначеного йому покарання та рішення щодо стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілого. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами
1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 зазначеного Кодексу. Постановлено стягнути з
ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті вирок залишено без змін.
4. Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він 05 червня 2021 року близько 11:55, керуючи технічно справним автомобілем марки "MERCEDES-BENZ А160", державний номерний знак НОМЕР_1, знаходячись у м. Вінниці на вул. Л. Толстого в районі будинку № 9, рухаючись заднім ходом по проїзній частині вказаної вулиці у напрямку вул. Маліновського, усупереч вимогам пунктів 1.7, 10.1, 10.9, 12.3 Правил дорожнього руху України не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до інших осіб та не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, через що, з необережності, допустив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_2, який має явні ознаки інвалідності та в супроводі матері ОСОБА_9 перетинав проїзну частину вулиці Л. Толстого зліва направо відносно руху автомобіля.
5. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я, які не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, у вигляді сполучної травми тіла, а саме: закриті поперечні уламкові переломи обох стегнових кісток на рівні середньої-нижньої третини діафізів зі зміщенням, садна ділянок спини та нижніх кінцівок.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
6. У касаційній скарзі представник потерпілого просить оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом безпідставно застосовано ст. 75 КК України, що призвело до призначення засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості, а також необґрунтовано занижено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_7 протягом усього судового розгляду не визнавав своєї винуватості у ДТП, намагаючись перекласти її на потерпілого, не вибачився перед останнім та його законним представником та не вчинив жодних дій, спрямованих на усунення наслідків кримінального правопорушення та відшкодування завданої внаслідок нього шкоди. При цьому апеляційним судом залишено поза увагою конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки для неповнолітнього потерпілого, який є інвалідом із дитинства, внаслідок ДТП став безпорадним і потребує стороннього догляду, втратив можливість проходження навчання у США, потребує подальшого лікування та реабілітації, внаслідок чого продовжує зазнавати тяжких тривалих душевних страждань.
Позиції інших учасників судового провадження
7. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор і представник потерпілого підтримали касаційну скаргу останньої і просили її задовольнити.
Мотиви Суду
8. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
9. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
10. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
11. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.
12. Як зазначено в ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
13. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.