ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 686/24376/20
провадження № 51-2179 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_6, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2023 року та представника потерпілого АТ "УКРСИББАНК" ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 серпня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2023 року в кримінальному провадженні № 12020240010002764 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Раштівка Старокостянтинівського району Хмельницької області та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції від 15 квітня 2008 року), ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції від 11 червня 2009 року).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду від 22 серпня 2022 року року ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченою.
Цивільний позов АТ "УКРСИББАНК" до ОСОБА_8 про стягнення майнової шкоди залишено без розгляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувалася в тому, що вона, перебуваючи на посаді начальника відділення № 301 АТ "УкрСиббанк", будучи службовою особою, яка обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, 22 липня 2010 року, достовірно знаючи про відсутність підстав для вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек щодо заставного майна і припинення іпотеки, визначених ст. 17 Закону України "Про іпотеку", п. 5.4 Порядку взаємодії підрозділів АТ "УкрСиббанк" при роботі з Державними реєстрами обтяжень майна, переданого в заставу (іпотеку), введеного в дію наказом АТ "УкрСиббанк" від 06 квітня 2009 року № 305, а також те, що примусова реалізація житлового буд. АДРЕСА_2 заставною вартістю 735 326,00 грн і земельної ділянки заставною вартістю 70 600,00 грн на загальну вартість 805 926,00 грн, що належить ОСОБА_9, не проводилася та вказаний вище договір іпотеки від 03 жовтня 2008 року свою дію не припиняв, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вигляді отримання нею можливості вільно розпорядитися житловим будинком та земельною ділянкою, які перебували під заставою, а грошові кошти від їх реалізації використати на власний розсуд, а не для погашення заборгованості по кредитному зобов`язанню, зловживаючи наданими їй службовими повноваженнями та використовуючи їх всупереч інтересам служби, перебуваючи у щорічній відпустці, склала завідомо неправдивий офіційний документ - лист "Про зняття заборони", адресований приватному нотаріусу Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11, з проханням про зняття заборони відчуження нерухомого майна - будинку та земельної ділянки, що належать ОСОБА_9, зазначивши завідомо неправдиві відомості про примусову реалізацію цих об`єктів та припинення дії вище вказаного договору іпотеки.
Надалі, продовжуючи свої умисні протиправні дії, пов`язані із зловживанням службовим становищем, ОСОБА_8 власноручно підписала вказаний лист із завідомо неправдивими для неї відомостями, завірила свій підпис відтиском печатки відділення № 301 АТ "УкрСиббанк", до якої мала вільний доступ, зареєструвала у журналі вихідної кореспонденції відділення № 301 АТ "УкрСиббанк" за № 1199 від 22 липня 2010 року, надавши, таким чином, цьому листу статусу офіційного документу, тобто документу, що містить інформацію, яка здатна спричинити наслідки правового характеру.
У зв`язку із вищеописаними умисними протиправними діями ОСОБА_8, пов`язаними із зловживанням службовим становищем і вчиненням службового підроблення, незаконно знято обтяження щодо заставного майна - житлового буд. АДРЕСА_2 та земельної ділянки на загальну вартість 805 926,00 грн, а в послідуючому проведено реалізацію вказаного будинку, внаслідок чого було спричинено тяжкі наслідки інтересам юридичної особи - АТ "УкрСиббанк".
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 22 лютого 2023 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого АТ "УкрСиббанк" залишив без задоволення, а вказаний вирок щодо ОСОБА_8 - без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив усі доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та не надав відповіді на них. Вважає, що у справі зібрано достатньо доказів, які доводять наявність складів інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, проте місцевий суд не дав їм належної оцінки, внаслідок чого необґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок. Вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що місцевий суд безпідставно визнав недопустимим доказом висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1.1-0097:20 від 18 червня 2020 року, оскільки з усіх вилучених документів під час досудового розслідування в ході тимчасового доступу, підписані ОСОБА_8 є лише посадова інструкція начальника відділення та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та не зрозуміло з яких причин вони із вільних зразків підпису стали самим предметом дослідження, й при проведенні експертного дослідження вільні зразки підпису ОСОБА_8 взагалі були відсутні, що є порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Вважає, що такий висновок місцевого суду є помилковим, оскільки в ході тимчасового доступу до оригіналів документів, які перебували у володінні АТ "УкрСиббанк", було вилучено оригінали кадрових документів із вільними зразками підпису ОСОБА_8, які використовувалися у якості порівняльного матеріалу при проведенні судово-почеркознавчої експертизи.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про помилковість висновку місцевого суду про те, що сам по собі підроблений ОСОБА_8 лист № 1199 від 22 липня 2010 року "Про зняття заборони" не спричинив наслідків правового характеру. Стверджує про те, що апеляційний суд, переглядаючи провадження, не дослідив повторно письмові докази та не допитав свідків, чим порушив вимоги статей 22, 23, ч. 3 ст. 404 КПК України. Зазначає про невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам статей 370, 419 КПК України.
У касаційній скарзі представник потерпілого АТ "УКРСИББАНК" ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки дослідженим доказам, внаслідок чого дійшли до необґрунтованого висновку про те, що не доведено, що ОСОБА_8 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. При цьому представник потерпілого, надаючи свою оцінку доказам, стверджує про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їй злочинів. Зазначає, що суди дійшли помилкового рішення про визнання недопустимим доказом висновку експерта № 1.1-0097:20 від 18 червня 2020 року, оскільки відсутні вільні зразки підпису ОСОБА_8 при проведенні експертного дослідження. Вважає, що при проведенні вказаної експертизи було достатньо надано зразків підписів ОСОБА_8, у тому числі й вільних зразків. Це підтвердила при допиті в суді першої інстанції експерт ОСОБА_12, при цьому вона зазначала, що досліджений нею підпис є простим у виконанні, і достатньо надано вільних зразків для порівняння. Стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про те, що підроблений ОСОБА_8 лист № 1199 від 22 липня 2010 року "Про зняття заборони" не спричинив наслідків правового характеру. Зазначені обставини, на думку представника потерпілого, не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів їх апеляційної скарги, не дав обґрунтованих відповідей на них та безпідставно залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 без змін. Вважає, що апеляційний суд усупереч ч. 3 ст. 404 КПК України безпідставно відмовив у повторному досліджені доказів, на яких наполягав прокурор та представник потерпілого.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та представника потерпілого не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення повністю, а касаційну скаргу представника потерпілого частково та просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК України) і невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням судів попередніх інстанцій. Суд за наявності відповідних доводів сторони у справі, здійснює перевірку того, чи дотрималися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Зі змісту касаційних скарг прокурора та представника потерпілого вбачається, що вони, надаючи власну оцінку доказам, по суті заперечують достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, з огляду на положення статей 433, 438 КПК України, не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду.
Що стосується доводів касаційних скарг прокурора та представника потерпілого про те, що попередні інстанції постановили судові рішення з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, то колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
У ході вирішення питання про достатність установлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПКУкраїни, що передбачають: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
У разі визнання особи виправданою в мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі й визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд (п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України).
Місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, зазначених вимог закону дотримався, дослідив усі докази, надані стороною обвинувачення, надав їм належну оцінку в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК України та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
Таке рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувачення ґрунтується лише на припущеннях і стороною обвинувачення не надано належних, допустимих, достатніх доказів того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, вчинені саме ОСОБА_8, у зв`язку з чим місцевий суд не зміг прийти до беззаперечного переконання про наявність у діях ОСОБА_8 зловживання службовим становищем, тобто умисного, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, і складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8, перебуваючи на посаді начальника відділення № 301 АТ "УкрСиббанк", будучи службовою особою, яка обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, достовірно знаючи про відсутність підстав для вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_9 (житловий буд. АДРЕСА_2 та земельна ділянка загальною вартістю 805 926,00 грн), та Державного реєстру іпотек щодо заставного майна і припинення договору іпотеки від 03 жовтня 2008 року, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вигляді отримання ОСОБА_9 можливості вільно розпорядитися житловим будинком та земельною ділянкою, які перебували під заставою, а грошові кошти від їх реалізації використати на власний розсуд, зловживаючи наданими їй службовими повноваженнями та використовуючи їх всупереч інтересам служби, перебуваючи у щорічній відпустці, склала завідомо неправдивий офіційний документ - лист "Про зняття заборони", адресований приватному нотаріусу Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11, з проханням про зняття заборони відчуження нерухомого майна будинку та земельної ділянки, що належать ОСОБА_9, зазначивши завідомо неправдиві відомості про примусову реалізацію цих об`єктів та припинення дії вище вказаного договору іпотеки, який власноручно підписала, завірила свій підпис відтиском печатки відділення № 301 АТ "УкрСиббанк", до якої мала вільний доступ, зареєструвала у журналі вихідної кореспонденції відділення № 301 АТ "УкрСиббанк" за № 1199 від 22 липня 2010 року, надавши, таким чином, цьому листу статусу офіційного документу. Внаслідок чого було незаконно знято обтяження щодо заставного майна житлового буд. АДРЕСА_2 та земельної ділянки загальною вартістю 805 926,00 грн, а в послідуючому проведено реалізацію вказаного будинку, у зв`язку з чим було спричинено тяжкі наслідки інтересам юридичної особи АТ "УкрСиббанк".