ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 702/301/20
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/821/579/22
Провадження № 51-944 кмо 23
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
захисника засудженого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 у режимі
відеоконференції,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250000000088 від 24 лютого 2020 року, щодо
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Монастирище Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_12 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року щодо ОСОБА_10 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 14 вересня 2022 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі статей 75, 104 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 2 615 гривень 20 копійок, трасологічної експертизи - 653 гривні 80 копійок та судової автотехнічної експертизи - 1 307 гривень 60 копійок.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за те, що він
23 лютого 2020 року приблизно о 18 годині 50 хвилин, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом, керуючи технічно справним автомобілем марки "MERCEDES-BENZ 250" державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в населеному пункті по вул. Центральна в с. Сатанівка Монастирищенського району Черкаської області зі сторони с. Тарнава в напрямку м. Монастирище, в порушення вимог пунктів 2.3.б), 2.1.а), 10.1, 1.10 Правил дорожнього руху проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, з`їхав з проїзної частини на праве узбіччя по напрямку свого руху, яке не призначене для руху транспортних засобів, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_13 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_10 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на те, що апеляційний суд в порушення вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не навів докладних мотивів та підстав залишення без задоволення доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_10 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 286 КК додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами неправильними, оскільки відсутність посвідчення водія не виключає можливість застосування до особи такого додаткового покарання та не перешкоджає його застосуванню. Зазначає, що призначення ОСОБА_10 лише основного покарання без додаткового у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність кримінального правопорушення та спричинені наслідки, не є справедливим і достатнім для його виправлення, не відповідає меті покарання та є м`яким.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 05 квітня 2023 року зазначене кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передала на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що вважала за необхідне відступити від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа № 708/40/18) та від 01 лютого 2022 року (справа № 130/1011/20).
У постанові колегії суддів Другої судової палати від 22 січня 2019 року (справа
№ 708/40/18) суд змінив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, виключивши рішення про призначення засудженому за ч. 3 ст. 286 КК додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому колегія суддів зазначила, що засуджена особа не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії згідно зі ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" та п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, а тому суд не вправі призначити таке додаткове покарання.
У постанові колегії суддів Другої судової палати від 01 лютого 2022 року (справа
№ 130/1011/20) правильність застосування чи незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не було предметом перевірки за доводами касаційних скарг сторони захисту на суворість призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК.
Обґрунтовуючи свою позицію в ухвалі від 05 квітня 2023 року, якою зазначене кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, колегія суддів посилається також на постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 листопада 2019 року (справа
№ 127/22049/18), у якій колегія суддів погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного засудженому за ч. 2 ст. 286 КК додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, хоча він не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії "А". При цьому колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, яка передала кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати,погодилася з таким застосуванням норм закону України про кримінальну відповідальність і дійшла висновку, що згідно з чинними положеннями ст. 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити цій особі таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений отримував раніше посвідчення на право керування транспортними засобами взагалі або щодо транспортних засобів певної категорії зокрема.Зміст
ст. 55 КК, на думку колегії суддів, не містить щодо цього жодних законодавчих заборон чи обмежень.
За таких обставин, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури обґрунтованою та просив її задовольнити.
Захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та захисника ОСОБА_11, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.
Щодо можливості призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли така особа на момент вчинення кримінального правопорушення не мала посвідчення на право керування транспортними засобами, об`єднана палата вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка
значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із
тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4).
Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності
(пп. 4.2 п. 4).
Завданням КК є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (ст. 1 КК).
Згідно зі ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1). Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.
Об`єднана палата звертає увагу на те, що безпосередньо у ст. 55 КК не встановлено обмежень щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, особам, які на момент вчинення кримінального правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Положення зазначеної статті не містять також закріплення правових підстав призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно прямо передбачено у санкціях норм Особливою частини КК.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Санкція ч. 3 ст. 286 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Отже, додаткових вимог до суб`єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ст. 286 КК не містить.