Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № НОМЕР_1/1326/20
провадження № 61-6755св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Акулічем Олексієм Олександровичем, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 серпня 2022 року у складі судді Бочарова А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння (справа № НОМЕР_1/1326/20).
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_5, який при житті заповіту не склав, тому спадкування після нього відбувається за законом.
Спадкоємцями за законом, які у встановлений законом строк прийняли спадщину після ОСОБА_5, є вона та її мати - ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_5 був членом Громадської організації (далі - ГО) "Отрада" та користувався земельними ділянками № НОМЕР_1, АДРЕСА_1 . На цих земельних ділянках батьком побудовано дачний будинок АДРЕСА_2, у якому вона ще за його життя почала проживати та проживає зараз, бо іншого житла не має.
З метою користування земельними ділянками та дачним будинком на законних підставах, вона звернулася до ГО "Отрада" із заявою про включення її до членів цієї громадської організації, однак отримала відмову із посиланням на те, що 07 жовтня 2017 року ОСОБА_2 була прийнята до членів зазначеної організації та на неї відкрито особові рахунки, зокрема № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .
З приводу користування наведеним нерухомим майном, яке вона вважає спадковим майном після ОСОБА_5, між нею та ОСОБА_2 виникли конфлікти. Остання чинить їй перешкоди та намагається створити такі умови, щоб вона виселилася з будинку, від`єднавши його від мереж електропостачання.
Посилалася на те, що, як їй стало відомо, 12 жовтня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства (далі - КП) "Агенція реєстраційних послуг" Мельник Т. І. право власності на спірний будинок зареєстровано в рівних частках за: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Підставою для виникнення у відповідачів права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться декларація про готовність об`єкта до експлуатації ОД 18111130135, видана Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДАБІ) в Одеській області 19 квітня 2011 року.
Вважала, що відповідачі не могли здійснювати забудову спірної земельної ділянки, оскільки не були її користувачами. При цьому ОСОБА_3 (її син) на момент видачі декларації був неповнолітнім, а ОСОБА_4 (її дочка) лише в січні 2019 року досягла повноліття, тому вони не могли самостійно вчиняти наведені дії чи вкладати кошти в будівництво, яке насправді здійснив її батько, якому і належить дачний будинок на праві власності.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- витребувати із чужого незаконного володіння відповідачів належну їй в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 1/2 частку дачного будинку АДРЕСА_1 ;
- вказати, що рішення суду є підставою для скасування реєстрації права власності відповідачів на спірне нерухоме майно та для реєстрації права власності на 1/2 частку спірного дачного будинку на її ім`я.
У квітні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом виселення (справа № НОМЕР_1/1888/20).
Позовна заява мотивована тим, що вони є співвласниками дачного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зазначеному будинку без будь-яких на те підстав мешкає ОСОБА_1, яка є рідною дочкою ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_3 і ОСОБА_4, однак родинних відносин з ними не підтримує, до будинку не допускає, а вселяє в будинок своїх співмешканців, які облаштували на земельній ділянці несанкціоновану автомайстерню та ремонтують автомобілі, не дотримуючись при цьому необхідних правил безпеки, що призводить до псування належного їм (позивачам) майна та викликає скарги сусідів.
Посилаючись на те, що добровільно залишити дачний будинок відповідачка відмовляється, позивачі з посиланням на статті 386, 387, 391 ЦК України, просили суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їм дачним будинком шляхом виселення з нього ОСОБА_1 та інших осіб, що займають будинок за домовленістю з нею.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 вересня 2020 року справу № НОМЕР_1/1326/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння об`єднано в одне провадження для спільного розгляду зі справою № НОМЕР_1/1888/20 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом виселення та присвоєно єдиний реєстраційний № НОМЕР_1/1326/20.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено.
Усунуто ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їм дачним будинком за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 та інших осіб, що займають будинок за домовленістю з нею, зі вказаного будинку.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 20 840,80 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 20 840,80 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 20 840,80 грн.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 березня 2020 року, постановленою до пред`явлення позову, у справі № НОМЕР_1/1091/20 - скасовано, а саме скасовано арешт із забороною відчуження на дачний будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено, що вона, чи її померлий батько мали чи мають право власності на витребуване майно, так само нею не доведено факт вибуття майна з її володіння. При цьому нею не доведено, що спірне майно знаходиться у незаконному володінні відповідачів, так само позивачем не надано жодних доказів відсутності у відповідачів правових підстав для володіння спірним майном.
Суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування реєстрації права власності відповідачів на спірний будинок та реєстрації права власності на 1/2 частку спірного майна за нею не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є похідними від позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Щодо позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд першої інстанції зазначив, що наведені позивачами обставини та надані докази свідчать про порушення ОСОБА_1 права власності позивачів на спірне майно. Районний суд вважав, що позивачі, як власники дачного будинку, мають право на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні їх власністю шляхом виселення відповідачки, яка проживає у будинку без достатніх правових підстав.
Суд вважав, що доводи позивачки про нібито незаконність підстав для проведення державної реєстрації прав власності на спірне нерухоме майно із посиланням на декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, видану ДАБІ в Одеській області 19 квітня 2011 року, не є підставою для задоволення віндикаційного позову та свідчить про неправильно обраний спосіб захисту прав у спірних правовідносинах.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд взяв до уваги копії укладених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з адвокатом Колесніковою Ю. С. договорів про надання їм правової допомоги з визначенням оплати гонорару у твердій фіксованій сумі, акти про обсяг виконаних робіт, детальні описи робіт та відповідні квитанції: № 1 від 06 квітня 2020 року, № 2 від 06 квітня 2020 року, № 3 від 06 квітня 2020 року про оплату гонорару адвоката за надану ним правову допомогу та, врахувавши тривалість розгляду справи, витрачений на це час та складність справи, вважав зазначені в договорах суми гонорарів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, суд стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір по 840,80 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_6, залишено без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 серпня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що дачний будинок АДРЕСА_1, не входить до спадкової маси, тому не може бути витребуваним ОСОБА_1 як спадкоємцем із наведених нею підстав (шляхом віндикації). При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її прав, як спадкоємця, є неефективним, а її доводи про те, що спірний дачний будинок зведений на земельній ділянці, користувачем якої був спадкодавець, який і є його одноосібним власником, без порушення питання про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав відповідачів за первісним позовом на це майно та про визнання речових прав позивачки на нього, як спадкоємця власника, із визначенням його та її частки у цьому майні, не мають правового значення для вирішення спору, що виник між сторонами, зважаючи на предмет та підстави позову.
Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 з приводу того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, тому скасування реєстрації вищевказаної декларації не буде нести будь-яких правових наслідків, із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 757/920/20.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду щодо необхідності захисту прав власників спірного майна: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у обраний ними спосіб, врахувавши при цьому, що відбувається покладення індивідуального та надмірного тягаря на власників майна, вони поставлені в набагато гірше становище порівняно із ОСОБА_1, що порушує справедливий баланс, в даному випадку відбувається порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягали розподілу, враховуючи той факт, що у першій заяві по суті спору - позовній заяві від 27 квітня 2020 року позивачами зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається виключно із суми судового збору у розмірі 2 522,40 грн та в ньому не йдеться про витрати на правову допомогу, оскільки такі твердження спростовані матеріалами справи. Зокрема, у поданому 17 лютого 2021 року відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 адвокат Колеснікова Ю. С. зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачі понесли і, які очікують понести в зв`язку з розглядом справи в сумі 60 000 грн, що включають витрати на професійну правничу допомогу. Цей відзив направлено на адресу ОСОБА_1 15 лютого 2021 року.
Крім того, 18 серпня 2022 року, до судових дебатів, адвокат Колеснікова Ю. С. надала суду першої інстанції докази (договори про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом та квитанції про сплату кожним із відповідачів за первісним позовом гонорару у розмірі по 20 000 грн) понесення позивачами витрат на правничу допомогу. Наведені докази були направлені на адресу ОСОБА_1 15 серпня 2022 року.
Щодо доводів про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважав, що вони носять суб`єктивний характер при оцінці представником скаржника - адвокатом Атаманчук Н. С. складності справи і виконаних адвокатом Колесніковою Ю. С. робіт та є недоведеними, тому не можуть бути підставою для зменшення визначеного судом першої інстанції до розподілу між сторонами розміру витрат на професійну правничу допомогу, в той час як суд першої інстанції при розподілі судових витрат між сторонами дійшов висновку про те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін тощо.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 серпня 2022 року, постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 20 000 грн кожному скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у стягненні з неї на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом касаційної скарги, за межі доводів якої Верховний Суд вийти не може на підставі положень статті 400 ЦПК України, ОСОБА_1 оскаржує рішення районного суду та постанову апеляційного суду лише в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Отже, в іншій частині Верховний Суд судові рішення не переглядає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що заяву представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - адвоката Колеснікової Ю. С. щодо розподілу судових витрат з доданими до неї додатками вона не отримувала, оскільки не проживає за адресою реєстрації, на яку було надіслано поштове відправлення. Крім того, у судовому засіданні 18 серпня 2022 року судом не було оголошено зміст зазначеної заяви, відтак не заслухана думка її представника щодо заяви.
Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення в частині стягнення судових витрат районний суд не проаналізував акти про обсяг виконаних робіт та детальні описи робіт, виконаних адвокатом, на предмет розумності, співмірності, необхідності та обґрунтованості. Суд апеляційної інстанції зазначені недоліки районного суду не усунув.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 (провадження № К/9901/6376/20, № К/9901/15919/20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Акулічем О. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.