Постанова
Іменем України
30 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 686/17191/21
провадження № 61-13254св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2022 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Гринчука Р. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
- стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики № 023 від 09 січня 2020 року та додатковою угодою № 1 від 06 лютого 2020 року до договору позики у розмірі 120 000 доларів США, а також проценти у розмірі 36 100,79 доларів США, 3 % річних у розмірі 1 844,38 доларів США та пеню у розмірі 120 000 доларів США, всього - 277 945,17 доларів США.
- у рахунок погашення заборгованості за договором позики № 023 від 09 січня 2020 року та додатковою угодою № 1 від 06 лютого 2020 року до договору позики на загальну суму 277 925,45 доларів США звернути стягнення на нерухоме майно відповідно до договору іпотеки від 09 січня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, від імені якого діяв ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. за реєстром № 49, а саме:
- на мотель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1 520,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883104168101, який належить ОСОБА_5 на праві приватної власності;
- земельну ділянку площею 0,3178 га, кадастровий номер 6825086700:01:006:0297, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1972111568250, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації на рівні не нижчому 2 558 948 грн за мотель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 520,4 кв. м та 1 815 406 грн за земельну ділянку площею 0,3178 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, якій присвоєно кадастровий номер: 6825086700:01:006:0297, але в будь-якому випадку за ціною, що реально склалася на ринку на момент його реалізації та є реальною щодо його відчуження за грошові кошти на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
- відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити у резолютивній частині рішення наступні формулювання: 1) "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 16 липня 2021 року і до моменту виконання цього рішення: пеню на суму основної заборгованості за договором позики № 023 від 09 січня 2020 року та додатковою угодою № 1 від 06 лютого 2020 року до договору позики за такою формулою: С * ВП *Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, ВП - відсоток пені, зазначений в договорі (1 відсоток від суми боргу за кожен день прострочення), Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму пені солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1". 2) "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 16 липня 2021 року і до моменту виконання цього рішення: 3 % річних на суму основної заборгованості за договором позики № 023 від 09 січня 2020 року та додатковою угодою № 1 від 06 лютого 2020 року до договору позики за такою формулою: С * 3 * Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, і стягнути отриману суму 3 % річних солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1".
В обґрунтування позову зазначив, що 09 січня 2020 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) укладено договір позики № 023 та 06 лютого 2020 року додаткову угоду № 1, за умовами яких позичальнику було надано позику у сумі 120 000 доларів США з кінцевим терміном її повернення до 09 січня 2021 року та з оплатою 30 % річних та пені у розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення.
На підтвердження отримання коштів ОСОБА_2 власноручно були складені розписки, за якими ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 120 000 доларів США та отримані кошти зобов`язався повернути в термін до 09 січня 2021 року у готівковій формі в доларах США відповідно до умов договору позики.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 09 січня 2020 року між ОСОБА_1 (іпотекодержателем) та ОСОБА_5 (іпотекодавцем), від імені якого діяв ОСОБА_3, укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника ( ОСОБА_2 ) за основним договором (договір позики № 023 від 09 січня 2020 року, а також будь-яких додаткових договорів до нього) наступне майно: мотель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1 520,4 кв. м; земельну ділянку площею 0,3178 га, кадастровий номер: 6825086700:01:006:0297, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики № 023 від 09 січня 2020 року та додатковою угодою № 1 від 06 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договори поруки від 07 лютого 2020 року та 14 червня 2020 року. Поручителі зобов`язалися солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за договором позики у повному обсязі таких зобов`язань.
Незважаючи на направлені ОСОБА_2 вимоги з проханням виконати свої грошові зобов`язання від 17 лютого 2021 року та 19 березня 2021 року, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав.
Також зазначив, що вимоги про усунення порушення з проханням виконати грошові зобов`язання ОСОБА_2 направлялися також ОСОБА_5 (вимоги від 17 лютого 2021 року та від 03 квітня 2021 року), ОСОБА_3 (вимоги від 17 лютого 2021 року та від 03 квітня 2021 року) та ОСОБА_4 (вимоги від 17 лютого 2021 року та від 19 березня 2021 року).
Однак, вимоги були проігноровані як боржником, так і поручителями та іпотекодавцем, а грошові зобов`язання ОСОБА_2 перед ним залишаються невиконаними в повному обсязі.
Зазначав, що має право вимагати 30 % річних за користування позикою, що передбачені договором позики та сплату 3 % річних і пені.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 09 серпня 2022 року позов задовольнив частково.
Стягнув солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 120 000 доларів США, проценти від суми позики в розмірі 36 100,79 доларів США, 3 % від простроченої суми в розмірі 1 844,38 доларів США та пеню в розмірі 10 000 доларів США.
У рахунок погашення вказаної заборгованості звернув стягнення на нерухоме майно відповідно до договору іпотеки від 09 січня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а саме: на мотель, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1 520,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 883104168101) та на земельну ділянку площею 0,3178 га, яка знаходиться за цією ж адресою, з кадастровим номером 6825086700:01:006:0297 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1972111568250), які належать ОСОБА_5 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації на рівні не нижчому 2 558 948 грн за мотель та 1 815 406 грн за земельну ділянку, але в будь-якому випадку за ціною, що реально склалася на ринку на момент його реалізації та є реальною щодо його відчуження за грошові кошти на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В решті позовних вимог відмовив.
Стягнув із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі по 1 719,70 грн з кожного.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань за договором позики та додатковою угодою до нього, тому заборгованість з урахуванням процентів, визначених договором, 3 % річних та пені підлягають солідарному стягненню з боржника та поручителів, які зобов`язалися нести солідарну відповідальність.
Разом з тим, зменшуючи розмір пені, визначений статтею 551 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що розмір пені значно перевищує суму позики, а тому на думку суду, її розмір слід зменшити до 10 000 доларів США.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області додатковим рішенням від 16 серпня 2022 року стягнув із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 4 312,50 грн з кожного.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 09 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Керницькою О. В., задовольнив частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2022 року змінив, виключив з абзацу 2 резолютивної частини рішення суду посилання суду на стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_5 .
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення.
Стягнув солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 120 000 доларів США пені.
Змінив розподіл судових витрат.
Стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 7 093,75 грн судового збору з кожного.
В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Виключаючи з абзацу 2 резолютивної частини рішення суду посилання суду на стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_5 апеляційний суд виходив з того, що стягуючи в солідарному порядку суму заборгованості за договором позики і з майнового поручителя ОСОБА_5, суд першої інстанції не врахував, що у даному випадку існує два зобов`язання: основне, за яким право вимоги відноситься до боржника і не стосується майнового поручителя і іпотечне, де майновий поручитель виступає стороною договору (іпотекодавцем) і лише на його майно іпотекодержатель має право звернути стягнення. Майновий поручитель не є зобов`язаною стороною (боржником) за основним договором, розмір його зобов`язання перед іпотекодержателем не може перевищувати вартості предмета іпотеки.
Скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення пені та приймаючи в цій частині нову постанову апеляційний суд виходив з того, що розмір пені, визначений позивачем до стягнення в сумі 120 000 доларів США не перевищує розмір позики (120 000 доларів США) та відповідає принципу пропорційності у цивільному судочинстві, з врахуванням того, що позивач має право на стягнення пені в розмірі 224 400 доларів США за період з 10 січня 2021 року до 15 липня 2021 року, тому суд першої інстанції помилково зменшив розмір до 10 000 доларів США.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно з боржником ОСОБА_2 на користь позивача суми позики, процентів за користування грошовими коштами та 3 % річних в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не переглядалося апеляційним судом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Левченко А. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та, зокрема вказує, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 473/995/18, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 10 січня 2021 року до 15 липня 2021 року на підставі пункту 3.1 договору позики є необґрунтованим, оскільки в такому разі гарантії належного виконання зобов`язання закріплені в частині другій статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення неустойки (пені), тому суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення пені за період з 10 січня 2021 року до 15 липня 2021 року.
Крім того, суди, ухваливши рішення про стягнення пені в іноземній валюті, не врахували висновку щодо застосування норми права, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, згідно з яким пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
Суди попередніх інстанцій не з`ясували наявність понесених позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, їх розмір та наявність інших негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання.
Незважаючи на наявність істотних обставин, які мають значення, зокрема, те, що грошове забезпечення було забезпечено іпотекою на яку рішенням суду звернено стягнення, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обставин неможливості зменшення нарахованої позивачем пені на підставі частини першої статті 551 ЦК України.
Також судами під час розгляду справи не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, від 12 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17, від 10 серпня 2021 року у справі № 473/995/18, від 06 листопада 2018 року у справі № 913/89/18, від 04 грудня 2018 року у справі № 916/65/18, від 03 липня 2019 року у справі № 917/791/18, від 22 жовтня 2019 року у справі № 904/5830/18, від 15 липня 2020 року у справі № 185/1265/17, від 28 травня 2020 року у справі № 355/680/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 754/136/16, від 15 квітня 2020 року у справі № 367/3875/16-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 756/1853/15-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 175/3235/16, від 22 грудня 2021 року у справі № 757/47199/18.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Керницької О. В. надійшов до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи заявника про ухвалення судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є помилковими, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаних заявником справах і у цій справі є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.
На час розгляду справи грошові зобов`язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перед ОСОБА_1, що виникли на підставі договору позики є невиконаними в повному обсязі.
Заявник помилково ототожнює поняття та правову природу неустойки (пені), яка застосовується за порушення боржником виконання зобов`язання і розмір якої закріплено у договорі, із поняттям та правовою природою відсотків за користування коштами.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки спір у зазначеній справі стосувався стягнення коштів за договором банківського вкладу, а не договору позики, у зв`язку з тим, що пеня за невиконання договору банківського вкладу нараховується на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є лише правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Заявлена до стягнення сума пені не перевищує розмір основного боргового зобов`язання, оскільки позивач самостійно та добровільно зменшив суму пені до суми основного боргу.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність інших обставин, які мають істотне значення відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Справа № 686/17191/21 надійшла до Верховного Суду 20 лютого 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) 09 січня 2020 року укладено договір позики № 023, згідно з пунктом 1.1 якого позикодавець передає позичальникові позику в сумі 60 000 доларів США, що станом на день укладення договору еквівалентно 1 458 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути отриману суму в строки і у порядку, зазначеному у договорі.
Позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики в розмірі 30 % річних (пункт 1.2 договору позики).
Повернення суми позики здійснюється позичальником в термін до 09 січня 2021 року. Позичальник повертає суму позики в готівковій формі (пункт 2.3 договору позики).
Згідно з пунктом 3.1 договору позики у випадку порушення позичальником терміну повернення позики, відповідно до пункту 2.3 цього договору, позичальник буде зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу, а також пеню у розмірі 1 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення.
Між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) 06 лютого 2020 року було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 023 від 09 січня 2020 року, згідно з якою пункт 1.1 договору позики викладено у наступній редакції: "За даним договором позикодавець передає позичальникові позику в сумі 120 000 доларів США, що станом на день укладення договору еквівалентно 2 916 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути отриману суму в строки і у порядку, зазначеному у даному договорі". Інші умови договору позики не змінені даною угодою, залишаються незмінними.
На підтвердження отримання коштів 09 січня 2020 року та 06 лютого 2020 року ОСОБА_2 власноручно були складені розписки, за якими ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 120 000 доларів США та отримані кошти зобов`язався повернути в термін до 09 січня 2021 року у готівковій формі в доларах США відповідно до умов договору позики.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором позики та додатковою угодою до нього 07 лютого 2020 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та 14 червня 2020 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договори поруки, відповідно до пункту 2 яких у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу та відсотків.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 09 січня 2020 року та додатковою угодою до нього між ОСОБА_1 (іпотекодержателем) та ОСОБА_5 (іпотекодавцем), від імені якого діяв ОСОБА_3, укладено договір іпотеки, а 06 лютого 2020 року - договір про внесення змін до договору іпотеки, за яким іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника ( ОСОБА_2 ) за основним договором (договір позики № 023 від 09 січня 2020 року, а також будь-яких додаткових договорів до нього) наступне майно: мотель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1 520,4 кв. м; земельну ділянку площею 0,3178 га, кадастровий номер: 6825086700:01:006:0297, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідні відомості про обтяження та іпотеку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
17 лютого 2021 року, 19 березня 2021 року, 03 квітня 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, направлялися вимоги про усунення порушень, в яких заявник просив виконати порушені зобов`язання у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги. У разі невиконання цієї вимоги та несплати заборгованості буде звернено стягнення на мотель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,3178 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, якій присвоєно кадастровий номер 6825086700:01:006:0297, які є предметом іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 09 січня 2020 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І. В. за реєстровим № 49.
Грошові зобов`язання за договором позики виконані не були.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.