Постанова
Іменем України
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 344/8544/22
провадження № 61-11072св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак Олег Володимирович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2023 року у складі судді Атаманюка Б. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Юрчак О. В. 06 грудня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 2103.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що з 04 вересня 2004 року перебував з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням міського суду від 07 жовтня 2021 року. Під час шлюбу вони придбали у власність нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, право власності на яке оформлене на ім`я ОСОБА_4
11 лютого 2019 року позивач надав згоду на укладення ОСОБА_4 договору іпотеки із ОСОБА_2, за умовами якого ОСОБА_4 передала іпотекодержателю в іпотеку спірне нежитлове приміщення.
Згідно з договором купівлі-продажу від 06 грудня 2021 року ОСОБА_2 як іпотекодержатель передав у порядку звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовий спосіб у власність ОСОБА_3 (колишня теща позивача) спірне нежитлове приміщення.
Оскільки ОСОБА_2 порушив статті 35, 38 Закону України "Про іпотеку", адже не надіслав позивачу повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, а також при продажу вартісна оцінка нежитлового приміщення була значно занижена (166 000,00 грн), що підтверджується звітом № 21/05/01 про оцінку майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача (869 244,00 грн), ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 03 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач надав нотаріально посвідчену згоду на передачу його дружиною в іпотеку спірного нежитлового приміщення, яке є спільним майном подружжя. Надавши таку згоду він погодився на реалізацію цього майна у разі невиконання умов кредитного договору на користь третіх осіб, а також на звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовий спосіб. Наслідком недотримання вимог частини п`ятої статті 37 Закону України "Про іпотеку", є виникнення права на відшкодування іпотекодержателем компенсації іпотекодавцю.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2023 року - без змін. У відшкодуванні витрат ОСОБА_2 на оплату правової допомоги в суді апеляційної інстанції відмовив.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не є стороною іпотечного договору, тому в іпотекодержателя не було обов`язку направляти йому повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання.Позивач зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог на спірне майно на час розгляду справи судом не має. Не є підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину й продаж предмета іпотеки за ціною, нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, оскільки в цьому випадку іпотекодержатель несе відповідальність передбачену Законом України "Про іпотеку".
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 20 липня 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливело встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та неправильне застосування норм матеріального права. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а суд апеляційної інстанції просто незаконно підтвердив правильність прийняття такого рішення судом першої інстанції.
Йому як і ОСОБА_4 на підставі статті 70 СК України належить 1/2 частки спірного майна. Проте ОСОБА_2 не надсилав йому як особі, яка має права чи вимоги на предмет іпотеки, повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, чим порушив вимоги Закону України "Про іпотеку".
25 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Івасишина В. І. як представника ОСОБА_2, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
16 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 04 вересня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 жовтня 2021 року.
Перебуваючи у шлюбі, подружжя придбало у власність нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 40,3 кв. м, право власності на яке 24 січня 2018 року зареєстроване за ОСОБА_4
11 лютого 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 отримала позику в розмірі 9 920,00 дол. США на строк до 11 серпня 2019 року.
Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчену 11 лютого 2019 року згоду на укладення дружиною договору іпотеки та погодився з тим, щоб умови договору іпотеки визначались його дружиною на власний розсуд.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_4 лист-попередження про порушення зобов`язання, в якому зазначив, що станом на 10 вересня 2021 року заборгованість не погашена і становить 9 920,00 дол. США. Просив ОСОБА_4 погасити заборгованість у найкоротший термін, інакше він буде діяти згідно з умовами договору та законодавства України. Лист-попередження 13 вересня 2021 року ОСОБА_4 отримала особисто.
06 грудня 2021 року між ОСОБА_2 як іпотекодержателем і ОСОБА_3 у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого покупець прийняла від продавця спірне нежитлове приміщення. Продаж нежитлового приміщення вчинено за погоджену сторонами ціну 267 000,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.