Постанова
Іменем України
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 507/2056/21
провадження № 61-7846св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Троїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17 січня 2022 року у складі судді Дармакуки Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області про визнання протиправним, скасування повідомлення та наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити певні дії.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області (далі - Троїцький ОЗ ЗСО), відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області про визнання протиправним, скасування повідомлення та наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що позивачі працюють на посаді вчителів Троїцького ОЗ ЗСО. Наказами Троїцького ОЗ ЗСО від 08 листопада 2021 року № 58-к/тр, 59-к/тр їх відсторонили від роботи із тієї підстави, що вони відмовилися надати медичну документацію на підтвердження щеплення проти COVID-19. Відсторонення від роботи вони вважають протиправним, таким, що порушує їхнє право на працю, також обмежувальні протиепідемічні заходи - протиправні та неконституційні.
Позивачі просили суд:
- визнати протиправною діяльність Троїцького ОЗ ЗСО щодо відсторонення позивачів від роботи за відсутності в них профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби проти COVID-19;
- зобов`язати Троїцький ОЗ ЗСО скасувати повідомлення від 04 листопада 2021 року № 160, № 161;
- зобов`язати Троїцький ОЗ ЗСО скасувати накази від 08 листопада 2021 року № 58-к/тр, 59-к/тр;
- відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи із 08 листопада 2021 року до дня поновлення на роботі;
- Троїцькому ОЗ ЗСО зарахувати до трудового та страхового стажу вимушені прогули ОСОБА_1 та ОСОБА_2 починаючи з 08 листопада 2021 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 17 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що відсторонення позивачів від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною діяльності Троїцького ОЗ ЗСО щодо відсторонення позивачів від роботи за відсутності в них профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби проти COVID-19; зобов`язання Троїцького ОЗ ЗСО скасувати повідомлення від 04 листопада 2021 року № 160, 161; зобов`язання Троїцького ОЗ ЗСО скасувати накази № 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року. Також, з огляду на те, що у цій частині позовних вимог суд дійшов висновку про їх безпідставність, тому у решті заявлених позивачем позовних вимог щодо виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та зарахування до трудового та страхового стажу вимушеного прогулу, також належить відмовити, оскільки по своїй суті вони є похідними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Любашівського районного суду Одеської області.
28 червня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявники посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказують, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 159/22/22, від 01 березня 2023 року у справі № 697/2309/21 та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що вимоги роботодавця про надання працівником документів про щеплення проти Covid-19 є протиправними, оскільки законом не передбачено обов`язку працівника надавати роботодавцю документи про щеплення від Covid-19.
Оскаржувані накази є незаконними у зв`язку із порушенням права позивачів на працю, встановленого статтею 43 Конституції України та статтею 21 КЗпП України.
Не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від Covid-19.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що позивач ОСОБА_1 з 01 вересня 1995 року працює на посаді вчителя фізичної культури, ОСОБА_2 з 01 листопада 2013 року працює на посаді вчителя інформатики в Троїцькому ОЗ ЗСО (т. 1 а. с. 14-22).
04 листопада 2021 року Троїцький ОЗ ЗСО повідомив ОСОБА_1, ОСОБА_2 про обов`язкове профілактичне щеплення проти Covid-19. Як вбачається із повідомлень від 04 листопада 2021 року № 160 та № 161, які адресовані позивачам, їм запропоновано до 08 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти Covid-19, а також надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 01 вересня 2011 року № 595. При цьому, позивачів попереджено, що у випадку ненадання одного із зазначених документів, вони будуть відстороненні від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (т. 1 а. с. 23 зворот -25).
Наказами Троїцького ОЗ ЗСО від 08 листопада 2021 року № 58-к/тр, № 59-к/тр ОСОБА_1, ОСОБА_2 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти Covid-19 (т. 1 а. с. 25 зворот, 26 ).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Конституція України як Основний закон гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).