Постанова
Іменем України
12 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 387/800/21
провадження № 61-7310св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фермерське господарство "Неофіти",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Неофіти" на постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Неофіти" про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фермерського господарства "Неофіти" (далі - ФГ "Неофіти") про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.
Позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 жовтня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 704, позивач набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3521781000:02:000:0264, площею 6,3276 га, яка розташована на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, та яка належала на праві приватної власності її батькові ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що у січні 2020 року дізналася, що земельна ділянка знаходиться в оренді у ФГ "Неофіти". Згідно із інформаційною довідкою договір оренди був зареєстрований у Добровеличківському кадастровому бюро 03 березня 2010 року за № 041036900262 та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45707698 від 26 лютого 2019 року, право оренди за договором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Договір укладено на 10 років.
08 січня 2020 року вона направила відповідачу листа із повідомленням про зміну власника земельної ділянки та про непродовження договору оренди після закінчення строку його дії. Відповіді не отримувала.
Позивач зазначала, що пізніше вона дізналася про додаткову угоду від 12 квітня 2011 року, яка зареєстрована в 2019 році. Згідно умов додаткової угоди, продовжено термін дії договору оренди землі на 49 років.
Позивач з`ясувала, що орендна плата відповідачем не виплачувалась її батькові, а тому звернулася до господарства про виплату їй орендної плати за 2010-2020 роки, однак відповіді не отримала.
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати в строки, які передбачені договором, що є істотним порушенням умов договору, позивач просила суд:
- розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Неофіти", зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03 березня 2010 року за № 041036900262, за рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 4507698, від 26 лютого 2019 року право оренди за договором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права разом з додатковою угодою від 12 квітня 2011 року № 1 до договору оренди землі від 03 березня 2010 року;
- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03 березня 2010 року за № 041036900262 та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45707698 від 26 лютого 2019 року право оренди за договором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та додаткової угоди від 12 квітня 2011 року № 1 до договору оренди землі від 03 березня 2010 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 січня 2022 року у складі судді Майстер І. П.позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі, який укладено між ОСОБА_2 та ФГ "Неофіти", зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03 березня 2010 року за № 041036900262 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3521781000:02:000:0264, площею 6,3276 га, розташованої на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 із додатковою угодою від 12 квітня 2011 року № 1 та скасовано державну реєстрацію прав та обтяжень до договору оренди землі № 33843374 та державну реєстрацію прав та обтяжень згідно з додатковою угодою від 12 квітня 2011 року № 1 до договору оренди землі від 03 березня 2010 року за № 30462089.
Вирішено питання розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами сплату орендної плати. Наданими сторонами документами не спростовано факт систематичної несплати відповідачем орендної плати позивачу, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі та додаткової угоди є обґрунтованими.
Додатковим рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстрації договору оренди землі, який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03 березня 2010 року № 041036900262 відмовлено.
Додаткове рішення місцевого суду мотивовано тим, що в ухвалі від 09 березня 2022 року Кропивницький апеляційний суд зазначив, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції не вирішено питання щодо заявлених позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди землі, який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03 березня 2010 року № 041036900262. Тому, суд першої інстанції зазначає, що позовна вимога про скасування державної реєстрації договору оренди землі, який зареєстрований у Добровеличківському районному кадастровому бюро 03 березня 2010 року № 041036900262 є безпідставною, так як на даний час положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає саме скасування державної реєстрації прав, яке суд скасував, а не скасування реєстрації договору оренди землі, який розірваний в судовому порядку. Тому на момент розгляду справи суд, розриваючи договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ФГ "Неофіти",зобов`язаний застосовувати закони та нормативно-правові акти, які діють на час виникнення між сторонами цивільно-правового спору. Отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають та є безпідставними.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ФГ "Неофіти" задоволено частково.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2022 року в частині скасування державної реєстрації прав та обмежень до договору оренди землі за № 33843374 та державну реєстрацію прав та обмежень додаткової угоди за № 30462089 скасовано.
В частині розподілу судових витрат рішення суду змінено. Стягнуто з ФГ "Неофіти" на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ "Неофіти" 1 362,00 грн судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами сплату орендної плати на декілька років вперед без відповідних на те підстав. Наданими відповідачем документами не підтверджується сплата орендної плати ОСОБА_3 за майбутній період, а саме за 2019-2020 роки у жовтні 2017 року. Як позивач, так і суд першої інстанції не врахували зміни в законодавстві України, позивач обрав, а суд застосував спосіб захисту про скасування державної реєстрацію прав та обтяжень до договору оренди землі № 33843374 та державну реєстрацію прав та обтяжень додаткової угоди від 12 квітня 2011 року № 1 до договору оренди землі від 03 березня 2010 року № 30462089, який не передбачений законом, що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ФГ "Неофіти", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди землі скасувати та направити справу у вказаній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.
16 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 809/1092/18, від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 388/1285/17 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою клопотання представника відповідача про приєднання до матеріалів справи належної копії примірника видаткового ордеру від 03 жовтня 2017 року № 127, який містить підпис ОСОБА_2 про отримання орендної плати, що є належним та достовірним доказом.
Скаржник вважає безпідставними висновки судів щодо належного засвідчення підприємством копій видаткових касових ордерів, з тих підстав, що вони посвідченні лише адвокатом для подання документів до суду. Зауважує, що зі змісту копій видаткових касових ордерів вбачається, що такі документи засвідчені самим адвокатом у встановленому порядку, так як копії цих документи містили відмітки про її посвідчення, а саме: слова "з оригіналом згідно", особистий підпис адвоката, який засвідчив копію, його ініціали та прізвище, а також дату засвідчення копії.
Ухвалюючи рішення суди вказували, що факт знищення оригіналів касових документів за закінченням строків зберігання не звільняє відповідача від обов`язку доводити обставини справи, оскільки договірні зобов`язання між сторонами не припинились. Однак, ОСОБА_2 не мав жодних претензій з приводу своєчасності та повноти виплати орендної плати, а виплата плати наперед здійснена саме з ініціативи безпосередньо ОСОБА_2 . При цьому, вказані документи знищені господарством не одразу по спливу 3 років, а лише у травні 2021 року.
При запереченні підпису ОСОБА_2 на видаткових касових ордерах позивач має доводити такі обставини виключно певним засобами доказування, для отримання яких необхідні спеціальні знання інші ніж право. Однак, таких клопотань позивач не заявляла, а тому її твердження про неналежність підпису ОСОБА_2 на вказаних документах є лише припущенням.
Відповідач зазначає в касаційній скарзі, що позивач не надала належних та допустимих доказів щодо систематичної невиплати орендної плати за спірним договором оренди землі.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Новоархангельського районного нотаріального округу Кіровоградської області Степаненко Р. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 704, після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку площею 6,3276 га, розташовану на території Гаївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3521781000:02:000:0264 (а. с. 13).
Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 жовтня 2019 року № 186217348 вбачається, що 25 жовтня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 3521781000:02:000:0264 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 704, виданого 25 жовтня 2019 року (а. с. 14).
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права індексний номер витягу від 03 лютого 2020 року № 198680153, в реєстрі 21 лютого 2019 року за № 30462089 зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди, серія та номер 1, виданий 12 квітня 2011 року, видавник ФГ "Неофіти" / ОСОБА_2 ; договір оренди землі, серія та номер 041036900262, виданий 03 березня 2010 року, видавник ФГ "Неофіти" / ОСОБА_2 . Строк дії на 49 років (а. с. 15).
ОСОБА_2 (орендодавець) у 2009 році уклав з ФГ "Неофіти" (орендар) договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець передав орендареві в строкове платне користування належну йому земельну ділянку. Строк дії договору становить 10 років. Вказаний договір зареєстровано у Добровеличківському районному кадастровому бюро, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 березня 2010 року за № 041036900262 (а. с. 16, 17).
Згідно із додатковою угодою № 1 до договору оренди землі від 03 березня 2010 року ОСОБА_2 (орендодавець) 12 квітня 2011 року уклав з ФГ "Неофіти" (орендар) цю додаткову угоду, про внесення змін та доповнень, а саме у пункт 8 договору оренди землі цифри "10 років" замінити відповідно на цифри "49 років" (а. с. 18).
З листів-повідомлень від 07 травня 2020 року, 11 січня 2019 року, від 05 травня 2020 року, від 16 вересня 2021 року, інформації про відправлення від 09 січня 2020 року, від 16 січня 2020 року, від 07 травня 2020 року, від 21 вересня 2021 року та рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 09 січня 2020 року, від 07 травня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 повідомила ФГ "Неофіти" що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки площею 6,3276 га, кадастровий номер 3521781000:02:000:0264 та договір оренди землі, який укладено між ФГ "Неофіти" та її покійним батьком ОСОБА_2 закінчується 03 березня 2020 року, продовжувати на новий термін вона не буде. Крім того, за період з 2010-2019 роки орендна плата не виплачена. Заявник просила всю заборгованість переслати їй поштовим переказом (а. с. 19-26).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").