Постанова
Іменем України
08 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 639/3862/20
провадження № 61-9061св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 листопада 2021 року у складі судді Гаврилюк С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
в якому просив суд визначити місце проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 20 червня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області. Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_4 .
У зв`язку з виникненням конфліктів та непорозумінь шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 лютого 2017 року у справі № 639/9259/16-ц, після чого син залишився проживати з матір`ю, а позивач сплачував аліменти та додаткові витрати на дитину, проводив час на вихідних і канікулах, брав активну участь у вихованні сина, забезпечував належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Разом із тим, ОСОБА_2 належним чином увагу дитині не приділяла, систематично покидала сина на тривалий час, оскільки регулярно їздила в іншу країну.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 залишила дитину на двох незнайомих позивачеві осіб та виїхала в Туреччину. Потім приїхали батьки відповідача, які є людьми похилого віку (мати - ОСОБА_5, 1954 року народження, часто хворіє, майже не ходить, та батько - ОСОБА_6, 1950 року народження). Коли позивачеві про це стало відомо, він забрав сина до себе, перевів його до школи № 114 за адресою: АДРЕСА_1, і син проживав із ним із серпня 2018 року до червня 2019 року. Повернувшись із закордону, без згоди ОСОБА_1, відповідач забрала сина до себе та перевела його в іншу школу.
На думку позивача, ОСОБА_2 належним чином дитину не виховує, залишає дитину на своїх батьків, постійно їздить в іншу країну, а коли знаходиться в Харкові, то вчиняє сварки між своїми батьками та сином, що пригнічує дитину.
05 травня 2020 року син повідомив позивачу про те, що мама свариться з бабусею та б`є його, у зв`язку з чим батько викликав поліцію та швидку допомогу. Співробітником поліції був складений відповідний протокол на
ОСОБА_2, а відповідно до консультативного висновку лікаря у дитини була шишка, гематома на голові та зафіксовані інші сліди побоїв. Крім того, це не перший випадок, коли син скаржився, що між матір`ю та її батьками постійні сварки, бійки, вони виражаються нецензурними словами і він дуже нервує та хоче проживати разом із батьком.
При цьому позивач не має шкідливих звичок, працює механіком автомобільної колони в ТОВ "Люкс Сервіс Плюс", характеризується позитивно, проживає в двокімнатній квартирі, з сином має дружні стосунки, добрий психологічний контакт, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 листопада
2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивоване тим, що враховуючи однакову прихильність дитини до обох батьків, характер спірних правовідносин, які стосуються вкрай чутливої сфери, з урахуванням висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради у сукупності з іншими доказами, місце проживання дитини слід визначити з батьком, що відповідатиме забезпеченню її найкращих інтересів.
Батько офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, постійно проживає за місцем своєї реєстрації як внутрішньо переміщена особа. Він створив більш сприятливі умови для проживання сина, його гармонійного психологічного розвитку, і це не вплине на реалізацію матір`ю своїх прав на участь у вихованні дитини. У свою чергу ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження наявності постійного доходу та працевлаштування. Крім того, вона постійно виїжджає за кордон, а тому достатнього часу сину не приділяє.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 14 червня 2023 року, ОСОБА_7, яка діє від імені ОСОБА_2, просить скасувати оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У липні 2023 року справа № 639/3862/20 надійшла до Верховного Суду.
04 липня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вказує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові
від 26 січня 2023 року у справі № 164/812/21, відповідно до якої суди повинні з`ясувати думку дитини та можуть не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. У цій справі суди не надали оцінки поясненням дитини, яка
у судовому засіданні висловила бажання проживати з мамою.
Суди не взяли до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені
у постановах від 13 червня 2022 року у справі № 766/17903/19, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 27 січня 2021 року у справі
№ 727/3856/18, згідно з якими при визначенні місця проживання дитини суди повинні враховувати ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, її соціальні зв`язки, психологічний стан. При цьому суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами та своєю аморальною поведінкою може завдати шкоди дитині.
Суди повно та всебічно не дослідили докази у справі, не звернули увагу на те, що мати тривалий час самостійно займалася вихованням сина, батько має заборгованість зі сплати аліментів, а його постійний дохід не забезпечить потреб дитини. Крім того, відмова суду першої інстанції у прийнятті деяких доказів, поданих відповідачем, є проявом надмірного формалізму.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Суд установив, що з 20 червня 2009 року до 14 лютого 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 11, 13 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Калінінським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області 25 листопада 2009 року, актовий запис № 792 (а. с. 12 т. 1).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами з Донецької області, проживають окремо у м. Харкові. Позивач проживає за адресою:
АДРЕСА_2 (а. с. 14 т. 1). Відповідач разом із батьками проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 68-70 т. 1).
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 10 вересня 2014 року у справі № 619/4696/14-п (провадження № 3/619/1265/14)
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 51,00 грн, у зв`язку з вчиненням психологічного насилля стосовно дружини ОСОБА_2 у вигляді образ (а. с. 174, 175 т. 1).
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 15 травня 2015 року у справі № 619/1721/15-п (провадження № 3/619/465/15)
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді громадських робіт на строк 50 годин, у зв`язку з вчиненням ним сварки, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою щодо матері своєї дружини ОСОБА_6 (а. с. 170-172 т. 1).
13 вересня 2016 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_5) з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-2282/2011, виданого 16 листопада 2011 року Калінінським районним судом м. Горлівки Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої сина у розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2011 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 25 т. 1).
Із характеристики на ОСОБА_3, учня 2-А класу Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 18, хлопчик, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_3, навчається в ХСШ № 18 із 01 вересня
2016 року, встановлено, що хлопчик проявив себе як недисциплінований учень, дуже активний, рухливий на перерві, непосидючий на уроках. За характером ОСОБА_3 добрий, не виявляє агресії до вчителів та однолітків. Протягом навчання у школі вихованням ОСОБА_3 займаються дідусь та бабуся. Мама, ОСОБА_2, не приділяє належної уваги вихованню сина, не підтримує його, не допомагає у навчанні. У 2016-2017 навчальному році мама була в школі, спілкувалася з вчителем, цікавилась успіхами сина 2-3 рази: у вересні та травні. Цього навчального року ОСОБА_2 була в школі тільки на початку вересня. Зі слів бабусі ОСОБА_3 та самого хлопчика, мати по декілька місяців вдома відсутня, приїздить на декілька днів, дуже рідко. У жовтні 2016 року за хлопцем почали приходити сторонні чоловіки, говорячи про те, що вони будуть опікуватися ОСОБА_3 на час відсутності матері. Мати ні про що класного керівника не попереджала. Це викликало непокоєння. Соціальним педагогом та класним керівником дитину було відвідано за місцем проживанням, про що було складено акт обстеження. Чоловіки виявилися сторонніми людьми, вони не мали ніякого відношення до дитини, а мати була певний час відсутня. З того часу до школи та після школи приводили та забирали ОСОБА_3 бабуся та дідусь. Мати дуже часто за нез`ясованими причинами у школі не з`являлася. Батько, ОСОБА_1, з ОСОБА_3 не мешкає, але приділяє дитині достатньо уваги, опікується ним, завжди підтримує його, піклується про здоров`я. Відвідує батьківські збори та позакласні заходи, часто спілкується з вчителем. Цікавиться поведінкою та навчанням сина, виконує всі рекомендації. ОСОБА_3 дуже любить батька, з радістю чекає його після уроків у п`ятницю. На вихідні дні та канікули ОСОБА_1 забирає сина до себе. Хлопчик із захопленням розповідає вчителю, як проводить вихідні дні з татом. Після вихідних, проведених із батьком, ОСОБА_3 поводить себе краще, більш спокійний
і врівноважений (а. с. 19 т. 1). Схожа за змістом характеристика надана директором та класним керівником Харківської спеціалізованої школи № 114 (а. с. 24 т. 1), а також директором Харківської спеціалізованої школи
І-ІІІ ступенів № 18 від 02 червня 2020 року (а. с. 20 т. 1).
08 грудня 2016 року ОСОБА_2 склала заяву про надання згоди на те, щоб її малолітнього сина, ОСОБА_3, учня 1-А класу Харківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 18 Харківської міської ради, після закінчення уроків забирали дідусь ОСОБА_5 та/або бабуся ОСОБА_6
у період із 09 грудня 2016 року до 09 грудня 2017 року, які несуть відповідальність за життя та здоров`я її дитини та яким вона надає повноваження вирішувати усі питання, що стосуються її сина. Ця заява посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г. І. та зареєстрована в реєстрі за № 5439 (а. с. 27 т. 1).
Батьки відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є пенсіонерами та отримують пенсію за віком (а. с. 148, 149 т. 1).
Довідкою ТОВ "Люкс Сервіс Плюс" підтверджено, що ОСОБА_1 працює в товаристві на посаді механіка автомобільної колони (гаража) з 17 січня
2020 року (а. с. 22 т. 1). За період роботи з січня до травня 2020 року отримав дохід без урахування аліментів у загальному розмірі 14 509,75 грн, що підтверджується відповідною довідкою про доходи (а. с. 23 т. 1). Сукупний дохід ОСОБА_1 за період із 17 січня 2020 року до 30 квітня 2021 року склав 78 149,61 грн, утримання - 36 252,41 грн, сума до виплати - 41 897,20 грн
(а. с. 224 т. 2).
Відповідно до характеристики, складеної роботодавцем ТОВ "Люкс Сервіс Плюс", ОСОБА_1 працює на посаді механіка транспортної колони з січня 2020 року та за місцем роботи характеризується з позитивної сторони.
Не вживає алкогольні напої, не палить, займається спортом та пропонує здоровий спосіб життя у колективі (а. с. 28 т. 1).
05 вересня 2020 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 412 (а. с. 32 т. 2).
23 жовтня 2020 року Державна прикордонна служба надала витяг із наявною у базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" інформацією щодо перетинання державного кордону України
у період із 01 вересня 2016 року до 22 жовтня 2020 року ОСОБА_2, паспорт серії та номер НОМЕР_3 та НОМЕР_4 : 15 жовтня 2016 року виїжджала за межі України, 04 грудня 2016 року в`їжджала на територію України; 13 грудня 2016 року виїжджала за межі України, 12 січня 2017 року в`їжджала на територію України; 24 січня 2017 року виїжджала за межі України, 21 березня 2017 року в`їжджала на територію України; 01 квітня 2017 року виїжджала за межі України, 23 травня 2017 року в`їжджала на територію України; 31 травня 2017 року виїжджала за межі України, 04 липня 2017 року в`їжджала на територію України; 21 липня 2017 року виїжджала за межі України, 21 липня 2017 року в`їжджала на територію України; 04 серпня 2017 року виїжджала за межі України, 26 серпня 2017 року в`їжджала на територію України; 07 вересня 2017 року виїжджала за межі України, 16 грудня 2017 року в`їжджала на територію України; 23 грудня 2017 року виїжджала за межі України, 27 січня 2018 року в`їжджала на територію України; 09 лютого 2018 року виїжджала за межі України, 19 березня 2018 року в`їжджала на територію України; 03 квітня 2018 року виїжджала за межі України, 09 липня 2018 року в`їжджала на територію України; 31 липня 2018 року виїжджала за межі України, 07 серпня 2018 року в`їжджала на територію України; 13 серпня 2018 року виїжджала за межі України, 21 квітня 2019 року в`їжджала на територію України; 05 червня 2019 року виїжджала за межі України, 25 липня 2019 року в`їжджала на територію України; 07 серпня 2019 року виїжджала за межі України, 02 листопада 2019 року в`їжджала на територію України; 25 листопада 2019 року виїжджала за межі України, 26 листопада 2019 року в`їжджала на територію України; 08 грудня 2019 року виїжджала за межі України, 20 березня 2020 року в`їжджала на територію України; 18 липня 2020 року виїжджала за межі України, 27 серпня 2020 року в`їжджала на територію України (а. с. 115 т. 1).
Відповідач надала суду копії квитанцій на підтвердження того факту, що вона здійснювала грошові перекази на утримання сина (а. с. 150-166,
188-204 т. 1), проте суд зазначив, що частина вказаних квитанцій не має перекладу з іноземної мови, з іншої частини неможливо встановити цільове призначення таких переказів. Отже, вказані квитанції не прийняті в якості належних доказів.
Згідно з сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду серії 10ААЖ № 184069 від 01 вересня 2020 року наркологічні протипоказання у ОСОБА_1 не виявлені (а. с. 248 т. 1).
Актом обстеження умов проживання від 03 вересня 2020 року співробітниками Служби у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2, проживають: ОСОБА_1 (позивач), який орендує квартиру з 2017 року та відповідно до довідки ВПО фактично проживає за вказаною адресою, а також без реєстрації у вказаній квартирі проживає дружина ОСОБА_9 . Квартира складається з двох кімнат, обладнана усіма необхідними комунікаціями, побутовою технікою, меблями. Санітарно-гігієнічні норми задовільні, в квартирі чисто. Для виховання, розвитку та проживання дитини створено такі умови: окрема кімната, двоспальне ліжко, шафа, облаштоване місце для навчання та розвитку, одяг та взуття відповідно до віку та сезону, іграшки, книжки. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови (а. с. 247 т. 1).
11 вересня 2020 року ОСОБА_4 склав заяву на ім`я директора Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в якій хлопчик пояснив, що він мешкає разом із бабусею та дідусем, мама часто їздить в іншу країну на 2-3 місяці, а зараз вона вдома. На вихідних хлопчик у батька та він бажає проживати разом із ним, а з мамою бачитися по вихідним (а. с. 246 т. 1).
У висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 грудня 2020 року № 635 вказано, що
ОСОБА_2 була запрошена до спеціаліста Департаменту для з`ясування її ставлення до питання про визначення місця проживання її дитини, але не з`явилася та жодних доказів щодо виконання нею батьківських обов`язків не надала. Під час співбесіди з малолітнім ОСОБА_3 було встановлено, що він хоче проживати разом з батьком, а з мамою зустрічатися по вихідним. Питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 додатково було розглянуто на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, згідно з рекомендацією якої в інтересах дитини, діючи як орган опіки та піклування, Департамент вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком, ОСОБА_1 (а. с. 244, 245 т. 1).
Також судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду
м. Харкова від 12 лютого 2021 року у справі № 639/906/2 (провадження
№ 3/639/525/21) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та піддано її адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170,00 грн. У вказаній справі встановлено, що ОСОБА_2 за місцем свого мешкання вчинила сварку зі своїм малолітнім сином ОСОБА_10, у ході якої вдарила його ременем по руці, чим допустила домашнє насильство.
ОСОБА_2 свою провину визнала повністю та підтвердила обставини, які викладені в протоколі (а. с. 71 т. 2).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2021 року у справі № 639/1528/21 стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період із 01 листопада 2019 року до 01 червня 2020 року у розмірі 5 057,50 грн.
У судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 у присутності представника Департаменту служб у справах дітей пояснив, що проживає з мамою, дідусем і бабусею. Коли він навчався у 3 класі, то проживав із батьком із вересня до червня, коли той його забрав, а мама поїхала до Туреччини. Коли мати приїжджала, то хлопчик бачився з нею. Дитина бачила матір 2 чи 3 рази. Потім ОСОБА_3 переїхав до бабусі, проживав із ними.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;