Постанова
Іменем України
08 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 753/20125/21
провадження № 61-6693св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва
від 24 листопада 2021 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.
Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, укладеним між сторонами 11 квітня 2017 року та посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О. С.
за № 619, у розмірі 1 573 684,49 грн, які складаються з: основного боргу - 1 212 300,00 грн, інфляційних втрат - 253 373,49 грн та 3 % річних -
108 011,00 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовну заяву від імені позивача підписано та подано до суду адвокатом Рабомізо Д. В.
На підтвердження повноважень адвокат надав лише ордер, з якого, на думку суду, неможливо встановити право підписувати позовну заяву від імені ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року скасовано,
а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ордер на представництво ОСОБА_1 адвокатом Рабомізо Д. В. видано відповідно до вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", документ містить всі належні реквізити, зокрема і посилання на номер і дату договору між сторонами та відсутність застережень, а тому у суду були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, а провадження у справі закрити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року поновлено
ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.
У жовтні 2022 року справа № 753/20125/21 надійшла до Верховного Суду.
04 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: розгляд позовної заяви у формі представництва без необхідних документів на підтвердження повноважень адвоката, а також з порушенням правил територіальної підсудності.
Так, звертаючись до суду із позовом від імені ОСОБА_1, адвокат Рабомізо Д. В. не надав передбачених законом документів на підтвердження повноважень, а ордер, який міститься в матеріалах справи, не має посилань про те, що договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Судами першої та апеляційної інстанцій порушено територіальну підсудність, оскільки на момент звернення до Дарницького районного суду міста Києва із цим позовом відповідач була зареєстрована у місті Одесі, а подані адвокатом докази (договір іпотеки, свідоцтво про право власності ОСОБА_2
на квартиру АДРЕСА_1 ) не є належними
і допустимими, оскільки адвокат Рабомізо Д. В. не мав права посвідчувати
їх ("згідно з оригіналом").
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням
чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував на те, що судам необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі