Постанова
Іменем України
06 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 193/805/20
провадження № 61-13263св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - селянське (фермерське) господарство "Велич",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Велич" на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року в складі судді Кащук Д. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року в складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства "Велич" (далі також - СФГ "Велич", відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84687767 від 10 квітня 2017 року вона є законним власником земельної ділянки загальною площею 8,050 га, кадастровий № 1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, отриманої у спадок від ОСОБА_2 за заповітом № 314 від 10 квітня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Кот Л. І., про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47384319 від 10 квітня 2017 року.
Між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ "Велич" в особі голови ОСОБА_3 20 лютого 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,050 га, кадастровий № 1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 30 років. Згідно з пунктом 40 вказаного договору, право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендодавця переходить до спадкоємців, тобто в даному випадку до позивача.
Однак після укладення вказаного договору (навіть ще за життя ОСОБА_2 ), відповідач належним чином не виконував умови вищезазначеного договору, допустив порушення пунктів 9, 10, 13 договору, що в свою чергу є порушенням пункту 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якого істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності.
Позивач уточнила позовні вимоги у процесі розгляду справи і остаточно просила: розірвати договір оренди земельної ділянки № 5, укладений між ОСОБА_2 (спадкоємець, власник ОСОБА_1 ) і СФГ "Велич" в особі засновника ОСОБА_3, зареєстрований 27 червня 2008 року у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДБ "Центр ДЗК при Держкомземі України", запис № 040813300581; зобов`язати СФГ "Велич" негайно передати їй земельну ділянку загальною площею 8,050 га, кадастровий № 1225284100:01:003:0084, розташовану на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в стані придатному для цільового використання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Софіївський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 15 вересня 2021 року позов задовольнив.
Розірвав договір оренди земельної ділянки № 5 від 20 лютого 2006 року, укладений між ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ) і СФГ "Велич" в особі засновника ОСОБА_3 та зареєстрований 27 червня 2008 року у Софіївському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що вчинено запис № 040813300581.
Зобов`язав СФГ "Велич" передати власнику ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 8,050 га, кадастровий № 1225284100:01:003:0084, розташовану на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в стані придатному для цільового використання.
Розподілив судові витрати.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки від 20 лютого 2006 року, несвоєчасно здійснював виплату орендної плати у грошовій формі та не в повному обсязі, що свідчить про неналежність виконання умов договору та систематичність порушення його умов. Позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та доведені належними та допустимими доказами. Вимога про передачу земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди і також підлягає задоволенню.
Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 06 грудня 2022 року апеляційну скаргу СФГ "Велич" залишив без задоволення, а рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року - без змін.
Переглядаючи рішення місцевого суду апеляційний суд дійшов висновку про правильне застосування судом першої інстанції як норм матеріального, так і процесуального права з чітко визначеним характером спірних правовідносин, та перевірив належним чином питання чи здійснював відповідач нарахування орендної плати з 2008 року з урахуванням індексу інфляції, як це передбачено пунктом 10 договору оренди, оскільки такі доводи є вагомими у спорі про розірвання договору оренди землі. При цьому апеляційний суд врахував, що виплата орендної плати у меншому розмірі, ніж передбачено законом і договором, також є підставою для його розірвання. Під час нового розгляду справи апеляційним судом враховано, що за статтею 21 Закону України "Про оренду землі" розмір орендної плати, який визначено у договорі, її обчислення (для сплати) відповідачем не здійснювалось з урахуванням індексів інфляції, як і не здійснювалась індексація нормативної грошової оцінки, зворотнього відповідачем не доведено, як і не надано належних доказів сплати коштів за оренду, як то: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування. Апеляційний суд дійшов висновку про дотримання судом першої інстанції всіх вимог норм матеріального права та погодився з місцевим судом, щовідповідач неналежно виконував свої зобов`язання договором оренди земельної ділянки від 20 лютого 2006 року, несвоєчасно здійснював виплату орендної плати у грошовій формі та не в повному обсязі, що свідчить про неналежність виконання умов договорів та систематичність порушення ним умов договору оренди.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, а вимога про передачу земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, тому також має бути задоволена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року представник СФГ "Велич" - адвокат Мудраченко В. М. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 березня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СФГ "Велич" на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження представник вказує застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17, від 16 березня 2020 року в справі № 922/1658/19, від 25 травня 2020 року в справі № 475/793/17. Також апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.Суди не врахували усну заяву представника відповідача про застосування спливу позовної давності, заявлену ним в суді першої інстанції. Також зазначав, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем із сплати орендної плати за спірним правочином, а навіть наявна переплата, оскільки відповідач надавав позивачу, а також її матері ( ОСОБА_4 ) грошові кошти на лікування та поховання первісного орендодавця ОСОБА_2 (баби позивача та відповідно матері ОСОБА_4 ) в якості оплати відповідачем орендної плати за відповідним договором оренди.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників
У встановлений ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року строк відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84687767 від 10 квітня 2017 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 8,050 га, кадастровий № 1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, отриманої у спадок від ОСОБА_2 за заповітом № 314 від 10 квітня 2017 року, складеним приватним нотаріусом Софіївського району нотаріального округу Кот Л. І.
Між ОСОБА_2 та СФГ "Велич" в особі голови ОСОБА_3 20 лютого 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки № 5 загальною площею 8,050 га, кадастровий № 1225284100:01:003:0084, розташованої на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 30 років.
Пунктом 5 вказаного договору визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 20 лютого 2006 року у розмірі 76 930,51 грн.
Згідно з пунктом 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошова - 1 154 грн; або натуральна: зернові - 2 000 кг, насіння соняшника 200 кг, відробіткова: оранка і культивація городу до 0,50 га на території Мар`є-Дмитрівської сільської ради.
Відповідно до пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Пунктом 11 цього ж договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня звітного року.
Розмір орендної плати переглядається один раз у п`ять років, зокрема зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 13 договору оренди).
У пункті 28 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
ОСОБА_2 09 березня 2010 року направила голові СФГ "Велич" ОСОБА_3 заяву, в якій зазначила, що запроваджена орендна плата за землю у розмірі не менше 3 % від визначеної законодавством вартості земельної ділянки, у зв`язку з чим просила провести з нею розрахунок з орендної плати у відповідності до вимог чинного законодавства України - не менше 3 % від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації та негайно переукласти договір оренди земельної ділянки чи внести до нього відповідні зміни.
ОСОБА_2 09 березня 2010 року зверталася з листом до прокурора Софіївського району, у якому зазначала, що ОСОБА_3 орендну плату їй сплачує без врахування індексації, визначеної пунктом 10 договору, її розмір не відповідає законодавству України.
Згідно з розпискою ОСОБА_4 отримала орендну плату від СФГ "Велич" 24 грудня 2006 року за ОСОБА_2 за 2007 рік у розмірі 300 грн.
ОСОБА_2 22 квітня 2007 року отримала у рахунок орендної плати за 2007 рік 200 грн.
Згідно з розпискою від 29 квітня 2008 року ОСОБА_2 отримала орендну плату в розмірі 500 грн, однак за який рік не зазначено.
ОСОБА_2 отримала орендну плату за 2013-2014 роки в розмірі 9 000 грн (по 4 500 грн за кожен рік), що підтверджується видатковим касовим ордером від 28 березня 2013 року.
Також судом із відомості про видачу орендної плати встановлено, що розмір фактично виплаченої орендної плати 28 березня 2013 року за 2013 рік становить 4 500 грн, за 2014 рік - 4 500 грн, за 2015 рік - 5 500 грн, однак підпис отримувача є нерозбірливим.
За 2016 рік у графі дебет неможливо розібрати розмір отриманої суми оренди.
За 2017 рік отримана 04 липня 2016 року орендна плата 10 000,00 грн, а за 2018 рік - отримана 27 липня 2016 року орендна плата 10 000,00 грн. Однак ідентифікація особи, яка розписалась у відомості про її отримання викликає труднощі, у зв`язку з відмінністю підпису від підпису орендодавця та незазначенням прізвища і ініціалів отримувача.
ОСОБА_1 24 грудня 2019 року отримала поштовим переказом у рахунок орендної плати за землю за 2019 рік - 6 135 грн. Однак зазначена виплата проведена без урахування коефіцієнтів індексації та 3 % річних, є сумою, яка не відповідає змінам розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів, нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на 2019 рік.
Згідно з інформацією з Держгеокадастру, опублікованою на офіційному сайті, середня орендна плата за користування землею сільськогосподарського призначення у Дніпропетровській області встановлена у таких розмірах: 2016 рік - 949,90 грн за 1 га; 2017 рік - 1 012,90 грн за 1 га; 2018 рік - 1 276 грн за 1 га, 2019 рік - 2 594 грн за 1 га.
Також встановлено, що позивач за загальну площу земельної ділянки у розмірі 8,050 га мала отримувати орендну плату за землю в середньому за: 2016 рік - 7 646,69 грн, 2017 рік - 8 153,84 грн, 2018 рік - 10 271,80 грн, 2019 рік - 2 0881,70 грн.
ОСОБА_1 у березні та червні 2020 року звернулася із вимогами до відповідача про погодження дострокового розірвання договору оренди на підставі пункту 38 договору № 5 від 20 лютого 2006 року за взаємною згодою сторін та укладення угоди про дострокове розірвання зазначеного договору, у зв`язку із неналежним виконанням умов цього договору, а саме пунктів 9, 10, 13.
Однак, станом на 16 липня 2020 року ОСОБА_1 відповіді на зазначені вимоги не отримала.
На виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків за період з 2008 року по 2017 рік (включно) відсутнє нарахування та виплата СФГ "Велич" доходів громадянці ОСОБА_2 у вигляді орендної плати. За відомостями з того ж державного реєстру, відповідно до податкової звітності СФГ "Велич" за період з 2017 року по 2020 рік підприємством проводились нарахування та виплата орендної плати громадянці ОСОБА_1 у сумі 7619,90 грн у третьому кварталі 2019 року та в сумі 10 000,00 грн. у четвертому кварталі 2020 року. Виплати здійснювались за ознакою доходу "106" (надання земельної ділянки частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга СФГ "Велич" не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У частині першій статті 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України "Про оренду землі").