ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 183/4826/17
провадження № 61-6687св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом: орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, служба у справах дітей Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Сороки О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 квітня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Піменової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 23 травня 2008 року він перебуває з ОСОБА_2 у шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
До вересня 2017 року вони разом проживали у квартирі АДРЕСА_1, яка на праві власності належить його матері - ОСОБА_4 .
Згодом між ним і відповідачем виникло питання щодо того, з ким із них та де саме буде проживати син ОСОБА_3 .
Позивач наголошував на тому, що він займається підприємницькою діяльністю і його робочий день триває з 9 години до 15 години, тому має можливість приділяти увагу сину, займатись його вихованням, розвитком, відводити та забирати його із садочку. Також вказував, що має стабільний дохід, за рахунок якого має можливість створити всі необхідні умови для проживання сина; у його власності перебуває автомобіль.
ОСОБА_2 не має стабільного доходу і можливості матеріально утримувати сина. Крім того, протягом подружнього життя ОСОБА_2 неодноразово в присутності сина влаштовувала сварки, скандали, що негативно впливало на психічний стан дитини.
Враховуючи інтересів малолітнього сина, ОСОБА_1 просив визначити місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним.
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, служба у справах дітей Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Позов мотивувала тим, що спільне життя з відповідачем не склалось і рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано.
Через постійні сварки та непорозуміння з ОСОБА_1 ще у травні 2017 року вона забрала сина, частину власних речей та переїхала у власний будинок на АДРЕСА_2 .
Зазначала, що вона працевлаштована, має стабільний заробіток та на праві власності - житловий будинок, тому може забезпечити дитині якнайкращі умови для її розвитку.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що вона добросовісно виконує свої материнські обов`язки, сумлінно займається вихованням сина, піклується про його духовний і фізичний розвиток, син тривалий час проживає з нею і забезпечений всім необхідним, вважала за доцільне визначити місце проживання дитини з нею.
Також просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на сина у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 січня 2018 року, до досягнення ОСОБА_5 повноліття.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2021 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю - ОСОБА_2 .
У іншій частині зустрічних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні первісного, суд першої інстанції, врахувавши висновки органу опіки та піклування у контексті пріоритету інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, дійшов висновку, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини, тому визначив місце проживання малолітньої дитини з матір`ю.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 6 квітня 2022 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2021 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.
Апеляційний суд також зазначив, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав і законних інтересів дитини, її найкращим інтересам буде відповідати визначення місця проживання з матір`ю.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визначити місце проживання ОСОБА_5 з ним.
У касаційній скарзі заявник вказував на те, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заявник вважає, що, визначаючи місце проживання сина ОСОБА_3 разом з матір`ю, суди не врахували інтереси дитини, які повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою, та інші обставини, а саме, що з січня 2021 року син ОСОБА_3 проживав разом з ним. Залишено поза увагою судів і те, що дитини має бажання проживати з батьком, який символізує для нього стабільність, спокій та безпеку.
Також, на думку заявника, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при вирішенні справи не врахували висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18, в якому зазначено, що при визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час і місце судового засідання.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив про задоволення касаційної скарги, що, на його думку, буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 183/4826/17.
Відповідно до змісту ухвали Верховного Суду від 23 серпня 2022 року підставами відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18.
Ухвалою Верховного Суду від 5 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 7 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 23 травня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року розірвано.
У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим 29 травня 2013 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області.
З довідки від 13 вересня 2017 року № 4391 суди встановили, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_5 .
Зазначена квартира на праві власності належить матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
З акта обстеження умов проживання від 24 січня 2018 року, складеного начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Новомосковської міської ради Кравченко І. А., суди попередніх інстанцій встановили, що у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_5 не проживають, однак у квартирі створені всі умови для проживання дитини.
Станом на січень 2018 року ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_5 проживали на АДРЕСА_2, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї, відповідно до якого повноважна комісія сільської ради вважає, що у зазначеному будинку створені всі умови для проживання дитини, її фізичного та психологічного виховання.
Житловий будинок на АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_2 .
З акта обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї судами встановлено, що станом на грудень 2018 року ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_5 проживали на АДРЕСА_3 ; у зазначеному будинку створені всі умови для проживання дитини, її фізичного та психологічного виховання.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Новомосковській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як фізична особа підприємець, що підтверджується довідкою від 12 вересня 2017 року.
З характеристики від 11 вересня 2017 року суди встановили, що ОСОБА_1 за постійним місцем проживання характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, порушень громадського порядку не допускає.
З довідки-характеристики від 9 січня 2018 року № 15 судами встановлено, що ОСОБА_2 працює менеджером в ЧП "Куліш Р.Л."; за місцем проживання зарекомендувала себе позитивно, багато часу приділяє вихованню сина ОСОБА_3, який завжди охайно вдягнений та чемний.
З 2 вересня 2019 року ОСОБА_2 працює керівником гуртка в комунальному закладі позашкільної освіти "Центр позашкільної освіти", що підтверджується довідкою від 15 листопада 2019 року № 9, виданою директором комунального закладу позашкільної освіти "Центр позашкільної освіти" ОСОБА_6 .
Висновком служби у справах дітей Губининської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року № 347 визнано доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю - ОСОБА_2 з урахуванням віку дитини, стану здоров`я батьків, стану виконання ними батьківських обов`язків, наявності у кожного з них належних матеріально-побутових умов для утримання та виховання дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 26 червня 2021 року про визначення місця проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю - ОСОБА_2 .
У цьому ж висновку зазначено, що орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради на час складення цього висновку встановив, що з січня 2021 року ОСОБА_5 проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Однак під час бесіди з дитиною встановлено, що малолітній ОСОБА_3 з однаковим почуттям відноситься як до батька, так і до матері; батькові рекомендовано забезпечити можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні потреб сина матір`ю дитини.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).