Постанова
Іменем України
29 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 521/10631/20
провадження № 61-12921св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє Приміч Денис Володимирович, на постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Кутурланової О. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідачки на його користь у межах спадкового майна 16 000,00 доларів США.
В обґрунтування позову зазначав, що 06 січня 2018 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, що оформлено як розписку, за яким він надав у борг позичальнику 16 000,00 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_4 був власником квартири АДРЕСА_1 .
01 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновської нотаріальної контори у м. Одесі з претензією до спадкоємців про погашення боргу. Листом від 05 червня 2020 року № 2037/02-14 Малиновська нотаріальна контора у м. Одесі повідомила його про те, що 06 травня 2020 року із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_2, до якої доведено зміст вимог кредитора. При цьому позивач зазначав, що відповідачка не зверталася до нього для вирішення питання щодо погашення боргу.
Вказував, що у розписці від 06 січня 2018 року сторони не погоджували визначення гривневого еквівалента виконання зобов`язання, тому зобов`язання підлягає стягненню в іноземній валюті.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді Мазун І. А. від 16 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду мотивовано тим, що складена боргова розписка від 06 січня 2018 року не містить валюти боргового зобов`язання, оскільки у вказаному договорі позики не визначено, в яких саме умовних одиницях (предмет договору) був отриманий борг, не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання договору позики (не досягнуто істотних умов договору). Тому правові підстави для стягнення з відповідача на корись позивача суми боргу в умовних одиницях - доларах США за розпискою відсутні.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики (розписки) від 06 січня 2018 року у розмірі
16 000,00 доларів США у межах успадкованого майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір позики у формі розписки, оригінал якої знаходиться у позивача, відповідачка не довела факту повернення грошових коштів та не спростувала укладення розписки спадкодавцем - ОСОБА_4 . При цьому суд зазначив, що вказана в розписці сума боргу в "у.е." є загальноприйнята валюта в доларах США. Отже, наявність позикових правовідносин позивачем доведено.
Апеляційний суд зазначив, що єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_2, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України та частини першоїстатті 1269 ЦК України, тому саме із спадкоємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором позики (розписки) від 06 січня 2018 року у розмірі 16 000,00 доларів США у межах спадкового майна, прийнятого після смерті ОСОБА_4 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Приміча Д. В. задоволено. Постанову Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати, зокрема, такі обставини: при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Вирішуючи справу апеляційний суд таких фактичних обставин не встановив.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 16 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 16 000 доларів США (заборгованість спадкодавця за договором позики) та витрати на сплату судового збору при поданні позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 10 872,04 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, відповідачка заперечувала сам факт наявних у спадкодавця боргових зобов`язань перед позивачем, проте будь-яких заперечень щодо кола спадкоємців, які, крім неї, прийняли спадщину після ОСОБА_4, а також щодо обмеження її відповідальності вартістю успадкованого майна, розмір якої є меншим, ніж заявлена позивачем до стягнення сума боргу, не висловлювала та ці обставини не доводила.
Представник відповідачки - адвокат Приміч Д.В. заявляв про те, що відповідачка не має заперечень з приводу того, що вона є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після ОСОБА_4, та що склад і вартість спадкового майна перевищує розмір витребуваних позивачем грошових коштів у рахунок виконання відповідачкою як спадкоємцем позичальника зобов`язань спадкодавця.
На думку апеляційного суду, такі обставини не підлягають доказуванню з підстав їх визнання відповідачкою.
З урахуванням того, що боргова розписка знаходиться у позивача, а на обставини, які б підтверджували повернення позики у визначений частиною третьою статті 1049 ЦК України спосіб, відповідачка не посилалася, відповідних доказів не подавала і дійсність договору позики не оспорювала, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
15 грудня 2022 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє Приміч Д. В., засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в указаній вище справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статі 1046, 1047 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13; від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17; у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 367/7135/16 та від 06 липня 2022 року у справі № 537/1118/20.
Вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не встановив всі обставини у справі щодо стягнення коштів у межах спадкового майна, а обмежився лише дослідженням розписки, не встановив справжню правову природу правовідносин у справі, так як, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. При цьому посилається на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц, від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц та від 06 липня 2022 року у справі № 537/1118/20.
Зауважує, що по суті між сторонами договору позики були правовідносини з надання послуг щодо переведення нежитлового приміщення у житлове.
Також зі змісту розписки неможливо ідентифікувати повну інформацію про осіб.
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, який оформлений у формі розписки, відповідно до якої ОСОБА_1 позичив ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 16 000,00 у. е. строком на 1 рік та зобов`язався повернути вказані грошові кошти в строк (том 1, а. с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (том 1, а. с. 37).
Відповідачка ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_4 (а. с. 36).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належала 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 16-21).
01 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса з претензією до спадкоємців про погашення боргу (том 1, а. с. 5).
Листом-повідомленням від 08 квітня 2020 року Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одеса повідомила ОСОБА_1 про відкриття спадкової справи № 244/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Станом на 08 квітня 2020 року ніхто зі спадкоємців ОСОБА_4 до Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса не звертався (том 1, а. с. 13).
05 червня 2020 року державний нотаріус Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одеса Дудінова І. Д. повідомила ОСОБА_1 про те, що 06 травня 2020 року заяву про прийняття спадщини подала дружина померлого ОСОБА_2, до якої доведено зміст вимог кредитора (том 1, а. с. 14).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
У статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частини перша та друга статті 1047 ЦК України).