ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/84/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Міщенко І. С., Чумак Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Офісу Генерального прокурора - Шапка І. М.,
Приватної агрофірми "Дністер" - Пастернак П. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023
(судді Бойко С. М., Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.)
за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області
до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області та Приватної агрофірми "Дністер"
про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. Заступник керівника Львівської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА) до Стрийської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Стрийська РДА, - відповідач-1) та до Приватної агрофірми "Дністер" (далі - ПАФ "Дністер", відповдіач-2), за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, в якому просив:
- визнати недійсною додаткову угоду від 07.02.2019 до договору оренди землі від 14.02.2011 на земельну ділянку площею 11,5 га кадастровий №4623010100:02:000:0069, укладену Миколаївською (Стрийською) районною державною адміністрацією та ПАФ "Дністер";
- скасувати державну реєстрацію права власності Стрийської (Миколаївської) РДА на земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості з кадастровим номером №4623010100:02:000:0069 площею 11,5 га, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту (реєстраційний номер нерухомого майна 1814817846230, зареєстровану 16.04.2019, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46553770 від 19.04.2019) припинивши речове право, а саме право державної власності;
- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення землі промисловості з кадастровим номером №4623010100:02:000:0069 площею 11,5 га, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту, зареєстрованого за ПАФ "Дністер" (номер запису про інше речове право 31258303, зареєстроване 16.04.2019) припинивши речове право оренди земельної ділянки;
- зобов`язати ПАФ "Дністер" повернути в розпорядження Львівської ОДА земельну ділянку площею 11,5 га кадастровий №4623010100:02:000:0069, що розташована в урочищі "Гори середні" на території Миколаївської міської ради Львівської області за межами населеного пункту.
1.2. Позов обґрунтований тим, що договір оренди землі продовжений без розпорядження Львівської ОДА, а державна реєстрація права власності спірної земельної ділянки за відповідачем-1 здійснена всупереч приписів законодавства.
1.3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 замінено позивача - Львівську ОДА на правонаступника - Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області (далі - Миколаївська міськрада, позивач), а в судовому засіданні 07.07.2022 вирішено визначити склад учасників справи та ухвалено розгляд справи здійснювати за позовом прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської міськради до відповідача-1 та до відповідача-2.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Розпорядженням голови Львівської ОДА від 14.12.2010 № 1505/0/5/-10 "Про передачу в оренду земельної ділянки", ПАФ "Дністер" надано земельну ділянку під розширення існуючого кар`єру піску площею 11,5 га із категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в оренду на 8 (вісім) років на території Миколаївської міської ради Миколаївського району (пункт 3 розпорядження).
2.2. Пунктом 5 розпорядження Миколаївську (Стрийську) РДА уповноважено укласти договір оренди земельної ділянки і зареєструвати його у встановленому порядку.
2.3. Миколаївська (Стрийська) РДА в особі голови Пілки Ігоря Ярославовича, що діяв на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та розпорядження голови Львівської ОДА від 14.12.2010 № 1505/0/5/-10 (орендодавець; уповноважена ним особа) та ПАФ "Дністер" (орендар) 14.02.2011 уклали договір оренди землі № 2, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Львівської ОДА від 14.12.2010 № 1505/0/5/-10 надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в урочищі "Гори середні" Миколаївської міськради, за межами населеного пункту, індексний кадастровий номер земельної ділянки 4623010100:02:000:0069.
2.4. Пункт 8 договору визначає, що договір укладений строком на вісім років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
2.5. Відповідно до пункту 15 договору цільове призначення земельної ділянки - землі несільськогосподарського призначення, землі промисловості.
2.6. Миколаївська (Стрийська) РДА в особі голови Коса Андрія Івановича, що діяв на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації", та ПАФ "Дністер" 07.02.2019 уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 14.02.2011, відповідно до пункту 2 якої дія договору оренди землі від 14.02.2011 продовжується строком на вісім років з дня державної реєстрації.
2.7. Всі інші умови договору залишаються незмінними (пункт 3 додаткової угоди).
2.8. 16.04.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про реєстрацію права державної власності на вказану земельну ділянку за Миколаївською (Стрийською) РДА, а також внесені відомості про право оренди земельної ділянки за ПАФ "Дністер". Підставою реєстрації права державної власності за Миколаївською (Стрийською) РДА вказаний Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-VI. Підставою для державної реєстрації права оренди за ПАФ "Дністер" вказана додаткова угода від 07.02.2019 до договору оренди землі від 14.02.2011.
2.9. Листом від 27.10.2021 № 15/1-1754вих-21 прокурор звернувся до Львівської ОДА про надання інформації щодо звернення/не звернення ПАФ "Дністер" до Львівської ОДА з листом (проектами додаткової угоди) про продовження (поновлення) дії договору оренди від 14.02.2011 № 2; чи приймалися з цього приводу рішення (розпорядження) або чи делегувалися Миколаївській (Стрийській) РДА повноваження на пролонгацію цього договору.
2.10. У відповідь на вказаний лист Львівська ОДА листом від 08.11.2021 №45890-21 повідомила таке:
- клопотання щодо продовження договору оренди земельної ділянки площею 11,5 га кадастровий № 4623010100:02:000:0069 на адресу Львівської ОДА від ПАФ "Дністер" не надходило та, відповідно, обласна державна адміністрація не приймала розпорядження стосовно порушеного питання;
- щодо вжиття заходів до захисту інтересів держави, Львівська ОДА зазначила, що з 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ. Відповідно до підпункту 58 пункту 4 вказаного Закону розділ Х "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24, за яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім визначеного переліку земель, передбачених цим Законом. Перехід права власності на такі земельні ділянки у комунальну власність виникає з моменту державної реєстрації. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади (у цьому випадку Львівська ОДА), що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками не мають права здійснювати розпорядження ними. Відтак, заходи щодо захисту інтересів держави не вживалися.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Ухвалою від 16.06.2022 Господарський суд Львівської області замінив позивача у цій справі Львівську ОДА на її правонаступника Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області.
3.2. Господарський суд Львівської області рішенням від 04.08.2022 позов задовольнив частково. Визнав недійсною додаткову угоду від 07.02.2019 до договору оренди землі від 14.02.2011, скасував державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та зобов?язав ПАФ "Дністер" повернути земельну ділянку в розпорядження Миколаївської міськради. У частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності за Миколаївською (Стрийською) РДА на земельну ділянку закрив провадження у справі.
3.3. Суд зазначив, що у Миколаївської РДА був відсутній необхідний обсяг повноважень на укладення додаткової угоди щодо поновлення терміну дії договору оренди землі від 14.02.2011. При цьому суд вказав, що спір між Миколаївською міськрадою, яка є правонаступником Львівської ОДА у цій справі, та Стрийською (Миколаївською) РДА щодо реєстрації права державної власності на спірну земельну ділянку відсутній, оскільки земля перейшла у комунальну власність та зареєстрована за Миколаївською міськрадою з 26.05.2022.
3.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 скасовано, позов залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду від 18.04.2023 постанову суду апеляційної інстанції від 20.12.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
3.5. Західний апеляційний господарський суд постановою від 14.06.2023 скасував рішення суду першої інстанції від 04.08.2022 та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
3.6. Зазначив, що договір може бути визнаний недійсним відповідно до частини першої статті 203 ЦК України у разі наявності вад у його змісті, а не в суб`єктному складі. З урахуванням частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі" дії ПАФ "Дністер" щодо звернення до Миколаївської (Стрийської) РДА були належними та правомірними, а додаткову угоду сторони уклали у відповідності до вимог Закону України "Про оренду землі" з додержанням умов пункту 8 договору оренди землі від 14.02.2011. Крім того, оскільки заявлені вимоги про скасування державної реєстрації права власності та права оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку мають похідний характер від вимоги про визнання правочину недійсним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 14.07.2023 прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.2. В обґрунтування касаційної скарги прокурор зазначив, що у цій справі орендар не звертався до належного орендодавця (Львівської обласної державної адміністрації) щодо реалізації належного йому переважного права на пролонгацію договору оренди землі; в свою чергу орендодавець не приймав розпоряджень стосовно порушеного питання, тож суд апеляційної інстанції застосував статтю 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 32/563, постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 909/485/21, від 07.12.2022 у справі №904/6735/20 (624/215/21), від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 12.06.2018 у справі № 927/967/17. Натомість за згаданими висновками відсутність волевиявлення орендодавця на виникнення орендних правовідносин виключає можливість передати земельну ділянку в користування.
4.3. Апеляційний господарський суд застосував статтю 33 Закону України "Про оренду землі" та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Рисовський проти України" від 20.10.2011 № 29979/04 без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, за яким висновки ЄСПЛ слід застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи. У цьому випадку орендар був обізнаний, або, проявивши принаймні розумну обачність, не міг не бути обізнаний про межі повноважень Миколаївської РДА, тож обставини справи не свідчать про його добросовісність.
4.4. Пред`являючи позов, прокурор правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, натомість з урахуванням пункту 24 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ Миколаївська міська рада не мала повноважень щодо спірної земельної ділянки, набувши їх лише після реєстрації права комунальної власності.
4.5. Скаржник вказує, що апеляційний господарський суд застосував Закон України "Про оренду землі" та Податковий кодекс України без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 3-487гс15, від 02.03.2016 у справі № 3-476гс15, від 13.09.2017 у справі № 910/28080/14, від 13.09.2017 у справі № 910/28081/14, постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 16.10.2018 у справі № 910/20790/17, від 06.11.2019 у справі № 924/187/18, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 23.11.2021 у справі №911/604/19, стосовно подальшого схвалення правочину.
4.6. Прокурор також зауважує, що суд апеляційної інстанції застосував статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм права при визначенні підстав недійсності правочину, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 31.07.2019 у справі № 910/2030/18, від 26.06.2019 у справі № 136/394/17, від 05.09.2019 у справі №910/13412/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. Позивач, відповідачі 1, 2 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю - доповідачку, прокурора, представника відповідача-2 дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Щодо суб`єкта права державної власності у цій справі
6.2. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах, розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава (зокрема цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-160гс18, пункти 6.21, 6.22; від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (провадження №12-245гс18, пункти 4.19, 4.20).
6.3. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
6.4. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
6.5. За змістом частини першої статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.
6.6. Що ж до органів державної влади, то в силу приписів частин другої та третьої статті 326 ЦК України органи державної влади здійснюють право власності від імені та в інтересах держави Україна, управляють майном, що є у приватній власності.
6.7. Здійснення органом державної влади реєстрації права державної власності на об`єкт нерухомого майна (в тому числі, й на земельну ділянку) не створює права державної власності держави в особі саме цього органу окремо і таких наслідків чинне законодавство не містить.
6.8. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
6.9. За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 45 ГПК України один і той самий суб`єкт не може бути одночасно позивачем і відповідачем. Тому за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №826/3115/17 (пункт 35); позов, пред`явлений прокурором до державного органу, фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі державного органу) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 7.6).
6.10. У цій справі прокурор, діючи в інтересах держави в особі уповноваженого органу державної влади, просив скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, припинивши речове право, а саме право державної власності, спрямовуючи вимоги держави проти неї самої в особі іншого органу (Стрийської районної державної адміністрації Львівської області), який, хоч і зареєстрував речове право, однак в цьому випадку власних прав та обов`язків щодо спірної земельної ділянки не набув.
6.11. Також прокурор від імені держави пред`явив вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та застосування наслідків такої недійсності шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та про зобов`язання повернути земельну ділянку.
6.12. Саме ці вимоги, заявлені прокурором від імені держави, є вимогами однієї сторони договору - орендодавця (держави) до іншої - орендаря. Жодна з цих вимог не спрямована проти держави.
Щодо вирішення спору по суті
6.13. Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга) тощо.
6.14. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
6.15. Отже, наведеними положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
6.16. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
6.17. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
6.18. Суди попередніх інстанцій встановили, що з відповідачем-2 договір оренди землі від 14.02.2011 № 2 укладений відповідачем-1, як орендодавцем на підставі розпорядження Львівської ОДА від 14.12.2010 № 1505/0/5/-10. Пункт 8 договору передбачає умови, за яких договір оренди може бути продовжений.
6.19. Відповідно до частин першої-другої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення спірної додаткової угоди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
6.20. Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач-2 згідно з умовами умов пункту 8 договору звертався із заявою на пролонгацію договору до відповідача-1, за результатами чого 07.02.2019 відповідачі уклали додаткову угоду та 16.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за відповідачем-2 право оренди земельної ділянки державної форми власності. За відповідачем-1 зареєстровано право державної власності на спірну земельну ділянку.