ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/8754/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Міщенка І. С., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Приватного підприємства "Автоентерпрайз" - Надточиєва А. П., Гудима В. С.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" - Гордієнко Н. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 (суддя Ягічева Н. І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023
(судді Іоннікова І. А., Разіна Т. І., Михальська Ю. Б.)
за позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1,
про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне підприємстве "Автоентерпрайз" (далі - ПП "Автоентерпрайз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - ТОВ "Іоніті") про визнання недійсним договору про надання послуг з розміщення обладнання від 13.11.2019.
1.2. На обґрунтування позовних вимог зазначило, що його представник ОСОБА_1 уклав оспорюваний договір з перевищенням наданих йому повноважень, всупереч інтересам ПП "Автоентерпрайз", у своїх особистих інтересах як представника, всупереч волі та бажанням довірителя, на заздалегідь невигідних умовах для позивача; схвалення такого правочину не відбулося. Правовими підставами недійсності правочину позивач зазначає положення статей 15, 202, 203, 215, 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
2.1. 13.11.2019 ТОВ "Іоніті" (Замовник) та ПП "Автоентерпрайз" (Виконавець) уклали Договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - договір), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, за адресами та на умовах, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги; місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі.
2.2. Згідно з пунктом 3.1 договору за надані за договором послуги замовник щомісячно виплачує виконавцеві винагороду у розмірі 30,00 грн, а також 2,22 грн за кожен спожитий кВт електроенергії за місяць, яку споживала кожна окрема одиниця обладнання замовника. Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання (у розмірі, визначеному у договорі № 248/04Т), здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, виключно після виставлення виконавцем відповідних рахунків (пункт 3.2 договору).
2.3. Пункт 3.3 договору визначає, що винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання, виплачується протягом 10-ти банківських днів після виставлення виконавцем відповідних рахунків на банківський рахунок виконавця, вказаний у таких рахунках.
2.4. У пункті 4.2 договору сторони погодили, що обладнання замовника має цільове призначення та використовується для обслуговування клієнтів замовника.
2.5. Пункт 5.4 договору встановлює, що у випадку будь-якого порушення відповідачем умов даного договору, що призвело до неможливості використання позивачем для ведення своєї господарської діяльності обладнання або окремих зарядних пристроїв для заряджання електромобілів, визначених в акті (актах) приймання-передачі до цього договору (у тому числі, але не виключно, внаслідок припинення постачання електроенергії, пошкодження обладнання, створення перешкод для вільного доступу користувачів позивача, неможливості підключення обладнання до операційної та облікової системи позивача, відключення обладнання від електричної мережі) за кожен день, впродовж якого існувала така неможливість використання, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі, що вираховується за наведеною у цьому договорі формулою.
2.6. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно (пункт 6.1 договору).
2.7. На обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору від 18.12.2019 позивач посилався на те, що ПП "Автоентерпрайз" не надавало ОСОБА_1 повноважень на укладення договору з ТОВ "Іоніті" від 18.12.2019 без погодження його умов з директором підприємства. Крім того, позивач не видавало довіреність на укладення оспорюваного правочину без погодження його умов з директором ПП "Автоентерпрайз" та в подальшому не схвалювало цього правочину. Також позивач вказував, що він не мав наміру та підстав для укладення оспорюваного правочину, який не відповідає господарським інтересам підприємства. Позивач наголошує, що оспорюваний договір суперечить інтересам підприємства, оскільки такий правочин не відповідає справжньому волевиявленню, а спрямований на задоволення особистих інтересів представника ОСОБА_1, який фактично діяв в інтересах ТОВ "Іоніті". Договір укладений на заздалегідь невигідних умовах для довірителя, внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, з метою незаконного привласнення майна ПП "Автоентерпрайз", та створення штучних підстав для стягнення з позивача коштів з метою незаконного збагачення.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 23.02.2023 відмовив у задоволенні позову.
3.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.06.2023 залишив зазначене рішення без змін.
3.3. Судові рішення мотивовано тим, що Позивач не довів наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. ПП "Автоентерпрайз" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023, в якій просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги зводяться до такого:
- суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без врахування висновків щодо застосування норм права в подібних відносинах, викладених у Постановах Верховного Суду;
- суди не дослідили і не оцінили зібрані у справі докази;
- апеляційним суд безпідставно не врахував висновки Верховного Суду, викладені у справах між тими ж сторонами з подібного предмету спору щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо юридичної сили дублікату господарського договору, не посвідченого нотаріально та предмету доказування), зокрема у постановах у справах № 910/12774/21, №910/6220/22 та №910/5934/22.
Крім того, 23.08.2023 від скаржника надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що справа містить три виключні правові проблеми, а саме:
- щодо визначення правового режиму дублікату договору, не посвідченого нотаріально;
- щодо звільнення від доказування, в тому числі у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, та можливості спростування їх під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
- щодо застосування положень частини третьої статті 238 ЦК України у разі вчинення представником правочину в інтересах афілійованої особи та члена своєї сім`ї.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Іоніті" просить судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
5.2. Узагальнено доводи відповідача зводяться до такого:
- договір укладався в інтересах ПП "Автоентерпрайз" спеціально уповноваженою ним особою;
- оспорюваний договір підписаний ОСОБА_1, якому надавалась довіреність на представництво інтересів позивача;
- єдиною довіреністю, яка видана ОСОБА_1, є довіреність від 05.07.2019, нотаріально засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи;
- на підставі зазначеної довіреності ОСОБА_1 представляв інтереси ПП "Автоентерпрайз" не тільки перед відповідачем, а й іншими особами, зокрема ТОВ "Богдан-Авто Поділ" та ТОВ "Фінкомінвест", втім зазначена обставина не взята до уваги судом апеляційної інстанції;
- разом з довіреністю ПП "Автоентерпрайз" надіслав ОСОБА_1 наказ від 05.07.2019 №17/07, оригінал цього наказу був досліджений в судовому засіданні в межах справи №910/13513/20 (спір між тими ж сторонами про стягнення з ПП "Автоентерпрайз" штрафних санкцій);
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, пославшись на статтю 1003 ЦК України, яка регулює відносини за договором доручення, а не довіреності;
- під час підписання оспорюваного договору ОСОБА_1 не був учасником чи бенефіціаром ТОВ "ІОНІТІ";
- порушення ПП "Автоентерпрайз" умов договорів, укладених з ТОВ "ІОНІТІ" встановлено в чисельних рішеннях господарських судів про стягнення штрафних санкцій за подібними договорами.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
6.2. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6.3. Згідно із частинами першою, третьою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
6.4. За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
6.5. Згідно з частинами першою-третьої, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6.6. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
6.7. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
6.8. Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними.
6.9. Окрім того, може бути визнаний недійсним лише укладений правочин
6.10. Так, підстави позову про визнання договору недійсним зводяться до того, що вказаний правочин є таким, що вчинений представником в своїх особистих інтересах з перевищенням повноважень, всупереч волі та бажанням довірителя, на заздалегідь невигідних умовах.
6.11. Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
6.12. Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
6.13. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
6.14. Суди попередніх інстанцій установили, що договір від 13.11.2019 та акт приймання-передачі обладнання від 13.11.2019 до нього від імені ПП "Автоентерпрайз" підписані ОСОБА_1, який, як вказано у преамбулі договору, діяв на підставі наказу № 17/07 від 05.07.2019 та довіреності від 05.07.2019, а від імені ТОВ "Іоніті" - директором Гулеєм С. В.
6.15. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявною в матеріалах справи, директором ПП "Автоентерпрайз" на день укладення спірного договору про надання послуг від 13.11.2019 був ОСОБА_2 .
6.16. При цьому згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПП "Автоентерпрайз" станом на дату укладення спірного договору (13.11.2019) були відсутні будь-які обмеження у керівника вказаного підприємства (ОСОБА_2) щодо представництва юридичної особи, у тому числі і щодо видачі довіреностей іншим особам на представництво інтересів підприємства.
6.17. Із наявного в матеріалах справи наказу директора ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2 №170/07 від 05.07.2019 вбачається, що ним було видане розпорядження:
- використовувати з 05.07.2019 в господарській діяльності ПП "Автоентерпрайз" додаткову круглу печатку для укладання договорів, додаткових угод та додатків до договорів згідно відбитку, зазначеному у цьому наказі;
- видати уповноваженому представнику ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_1 довіреність на право використовувати печатку та укладати договори, додаткові угоди та додатки до договорів.
6.18. На підтвердження своїх заперечень щодо непідписання договору та акта приймання-передачі до нього позивач надав суду копію довіреності від 05.07.2019, зі змісту якої вбачається, що ПП "Автоентерпрайз" в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, уповноважує ОСОБА_1 бути представником підприємства, зокрема, перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах підприємства, додаткових угод до них та додатків до таких договорів від імені та в інтересах підприємства, виключно за умови погодження таких договорів, угод тощо із директором підприємства у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту. Довіреність видана без права передоручення і дійсна до 31.12.2019.
6.19. Крім того, як врахували суди, у матеріалах справи наявна копія довіреності від 05.07.2019 (надана відповідачем), відповідно до якої ПП "Автоентерпрайз" в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, уповноважує ОСОБА_1 бути представником підприємства, зокрема, перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов`язані з укладанням та підписанням договорів, додаткових угод та додатків до договорів від імені підприємства. ОСОБА_1 надано право від імені підприємства укладати договори (угоди, контракти), додаткові угоди та додатки до договорів, розписуватись від імені підприємства, а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання довіреності. Довіреність видана без права передоручення і дійсна до 31.12.2019.
6.20. Таким чином, матеріали справи містять дві копії довіреності на ім`я ОСОБА_1 від 05.07.2019 різного змісту.
6.21. Поряд із цим, вірність копії довіреності від 05.07.2019, наданої суду відповідачем, з оригіналу документа засвідчена нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А.
6.22. При цьому довіреність від 05.07.2019 містить оригінальний відбиток печатки ПП "Автоентерпрайз", водночас позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження протиправного використання печатки іншою особою, у тому числі ОСОБА_1, або належних доказів втрати чи викрадення печатки ПП "Автоентерпрайз".
6.23. Наявність саме відбитка печатки на довіреності підтвердилась і висновком судово-почеркознавчої експертизи від 20.07.2021 № СУ-19/121-21/15134-ПЧ, наданим самим позивачем до матеріалів справи.
6.24. При цьому суди врахували, що у висновку експерта від 12.07.2021 №СЕ-19/121-21/15118-ДД, наданого позивачем, також не досліджувалося питання та не було встановлено приналежності вчиненого від імені ОСОБА_2 у графі "підпис" довіреності від 05.07.2019, виданої ОСОБА_1, підпису не директору ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_2, а іншій особі.
6.25. Суди попередніх інстанцій також взяли до уваги наявні у матеріалах справи копії договорів укладених, ПП "Автоентерпрайз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Авто Поділ" (договір від 05.09.2019 №05-09-2019/2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінкомінвест" (договір від 30.09.2019 № 30/09), Товариством з обмеженою відповідальністю "А.С.П. ЛТД" (договір від 07.10.2019 №07-10-2019), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (договір від 11.11.2019 № 11-11-19), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (договір від 01.12.2019 № Е-19/М-43/001), Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" (договір від 04.10.2019 № 529-1166/19), при підписанні яких від імені ПП "Автоентерпрайз" діяв також ОСОБА_1 на підставі цієї ж виданої позивачем довіреності від 05.07.2019, яка не встановлювала обов`язку погоджувати укладення договорів із директором підприємства.
6.26. Зазначене також спростовує доводи скаржника про те, що довіреність від 05.07.2019 у поданій відповідачем до матеріалів справи нотаріально посвідченій копії відповідачем за підписом директора ОСОБА_2 не видавалася, адже аналогічна довіреність використовувалась при укладенні ПП "Автоентерпрайз" договорів з іншими контрагентами, дійсність яких ПП "Автоентерпрайз" не заперечує (зокрема, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності судових спорів між ПП "Автоентерпрайз" та вказаними юридичними особами з приводу дійсності перелічених договорів).
6.27. Серед іншого суди врахували положення частини першої статті 241 ЦК України, відповідно до якого правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
6.28. Так, суди установили, що ПП "Автоентерпрайз" було вчинено ряд дій щодо прийняття договору до виконання, зокрема про фактичне виконання Договору свідчить акт приймання-передачі від 13.11.2019, згідно з яким ПП "Автоентерпрайз" надало місце для розміщення обладнання ТОВ "Іоніті".