ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/2233/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора Захід"
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 (суддя Стороженко О. Ф.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (головуючий суддя Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Скрипчук О. С.)
у справі № 914/2233/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора Захід"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
про визнання продовженим договору оренди нерухомого державного майна та визнання незаконними і скасування наказів,
(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися)
СУТЬ СПОРУ
1. Суть позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Опора Захід" (далі - позивач, Товариство) зводиться до того, що договір оренди нерухомого державного майна є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що не визнається орендодавцем.
2. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про припинення договору оренди нерухомого державного майна у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та відхиляє доводи орендаря про те, що договір оренди нерухомого державного майна є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах у результаті "мовчазної згоди" орендодавця, з огляду на таке.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
3. 24.06.2014 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) (орендодавець) і Товариство (орендар) уклали договір №85 (далі - договір), згідно з умовами якого позивачу надано у строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення №№385, 386, 387, 388, 389, загальною площею 145,4 кв.м, що розміщені в підвалі будівлі (реєстровий №02497909.1АААЖЖИ759), за адресою: м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 71 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний інститут проектування міст "Містопроект".
4. Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2014 року 1 551,39 грн.
5. Умовами п.10.1 договору встановлено річний строк його дії: до 23.06.2015 (включно).
6. Відповідно до п.10.4. договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди.
7. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії договору оренди щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.
8. На підставі акта приймання-передачі майна від 24.06.2014 нежитлові приміщення передані орендарю.
9. На підставі договорів від 10.07.2015, 26.07.2016, 15.08.2017, 26.06.2020, 01.07.2019 та 15.06.2020 сторони щороку продовжували дію договору оренди (на один рік).
10. Відповідно до умов договору від 15.06.2020, строк дії договору оренди тривав до 23.06.2021 (із врахуванням описки, допущеної в п.4 договору).
11. 20.04.2021 позивач направив на адресу відповідача заяву про продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені зазначеним договором.
12. 08.12.2021 відповідач видав наказ №03072 "Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем" (далі - наказ від 08.12.2021 №03072).
13. 19.01.2022 відповідач видав наказ №00123 "Про припинення з ТОВ "Опора Захід" договору оренди від 24.06.2014 №85" (далі - наказ від 19.01.2022 № 00123).
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
14. Товариство звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - відповідач, Фонд держмайна), у якому просило суд:
- визнати продовженим до 23.06.2022 договір оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 №85;
- визнати незаконними та скасувати накази відповідача: від 08.12.21 №03072 "Про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем" та від 19.01.2022 №00123 "Про припинення з ТОВ "Опора Захід" договору оренди від 24.06.2014 №85".
15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: позивач у межах строків, передбачених умовами пункту 10.4 договору повідомив орендодавця про намір продовжити договір оренди; відповідач у межах строків, встановлених пунктом 144 Порядку передачі майна в оренду, не прийняв рішення, передбачене нормою частини 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме: про оголошення аукціону або про відмову у продовженні дії договору оренди; відповідач не заявляв про припинення дії договору упродовж одного місяця після закінчення строку його дії; після закінчення строку дії договору позивач (орендар) продовжував користуватися орендованим майном; позивач має право на продовження вказаного договору оренди без проведення аукціону на підставі приписів статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Ураховуючи наведене позивач посилається на незаконність наказів відповідача про оголошення аукціону на продовження договору оренди та про припинення договору оренди.
16. Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог послався на те, що: позивач 20.04.2021 з пропуском строку, установленого частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", подав заяву про продовження строку дії договору оренди; відповідач листом від 23.12.2021 повідомив позивача про те, що відповідно до наказу від 08.12.2021 прийнято рішення про оголошення аукціону щодо продовження строку дії договору оренди; аукціон, у зв`язку з відсутністю учасників, визнано таким, що не відбувся, тому, згідно з пунктом 152 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна (затвердженого Постановою КМУ №483 від 03.06.2020), договір оренди припинено з дати закінчення строку дії договору.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
17. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 у задоволенні позову відмовлено.
18. Рішення суду мотивовано тим, що факт порушення позивачем (орендарем) встановленого строку на подання заяви про продовження строку дії договору оренди зумовив відсутність факту виникнення у відповідача (орендодавця) обов`язку з вчинення дій, передбачених нормою частини 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Враховуючи факт припинення дії договору, з 24.06.2021 позивач втратив статус орендаря (і, відповідно, - право користування майном), тому всі дії відповідача (орендодавця), які вчинено після припинення договору (видання наказів 08.12.2021 №03072 та 19.01.2022 № 00123), жодним чином не могли порушити права позивача на оренду у зв`язку з відсутністю у нього такого права.
19. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2023 скасовано частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 19.01.2022 №00123. У решті рішення суду залишено без змін.
20. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи факт припинення дії договору з 24.06.2021 позивач втратив статус орендаря (і, відповідно, - право користування майном), тому видання наказу від 08.12.2021 №03072 жодним чином не порушує права позивача на оренду у зв`язку з відсутністю у нього такого права, оскільки дії відповідача, вчинені 08.12.2021 стосовно прийняття наказу про оголошення аукціону, фактично вчинені не у зв`язку з наявністю обов`язку, передбаченого нормами статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а добровільно.
21. Разом з тим, ураховуючи встановлені обставини щодо припинення договору оренди з 24.06.2021 (в зв`язку із закінченням його строку), наказ від 19.01.2022 №00123, відповідно до якого прийнято рішення про припинення договору з 18.01.2023, суперечить нормам чинного законодавства, а саме частині 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено, та підлягає скасуванню.
22. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу від 19.01.2022 №00123.
Касаційні скарги
23. Не погодившись із судовими рішеннями (в частині відмовлених позовних вимог), Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення скасувати повністю, постанову скасувати в частині залишення рішення без змін (крім визнання незаконним та скасування наказу від 19.01.2022 №001230), ухвалити нове рішення, яким визнати договір оренди від 24.06.2014 № 85 продовженим на тих самих умовах на той самий строк, шляхом оформлення додаткового договору у редакції позивача, визнати незаконним та скасувати наказ від 08.12.2021 № 03072.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. Скаржник стверджує, що приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не застосували приписи статті 764 ЦК України, частини 4 статті 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та не врахували висновки Верховного Суду щодо правильного застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 06.09.2022 у справі № 926/2195/21, від 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, від 08.04.2020 у справі № 915/1124/18, від 30.05.2023 у справі № 906/123/22, від 16.09.2020 у справі № 904/5120/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 26.12.2019 у справі №904/342/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 07.02.2018 у справі № 914/433/16, від 09.04.2019 у справі № 904/3415/18, від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.
25. Позивач пояснює, що враховуючи вищенаведені норми права, та беручи до уваги ті обставини, що протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди від відповідача (орендодавця) не надійшло жодного заперечення щодо продовження договору оренди нерухомого майна чи/або його припинення, то в силу статті 764 ЦК України, частини 4 статті 284 ГК України, умов п. 10.4 договору, цей договір є поновленим (продовженим) на строк, який був установлений п. 10.1 цього договору, а саме на 1 (один) рік : з 24.06.2021 по 23.06.2022 включно.
26. Обставини щодо "мовчазної згоди" орендодавця на продовження договору оренди, за твердженнями позивача, підтверджуються також і прийняттям відповідачем наказу від 08.12.2021 №03072 про призначення аукціону на продовження саме чинного договору оренди на 5 років.
27. Скаржник не погоджується з висновками судів в частині того, що у даному випадку у орендодавця не виник обов`язок з вчинення дій, передбачених частиною 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та наголошує на тому, що норми вказаного Закону не передбачають відмову в продовженні договору оренди з підстав отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
28. Посилається на відсутність висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо застосування положень нового Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ при вирішенні питання про відмову у продовження договору оренди з підстав несвоєчасного подання заяви про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону.
Узагальнені доводи інших учасників справи
29. Фонд держмайна у відзиві на касаційну скаргу вказує про її безпідставність та необґрунтованість, висновки судів попередніх інстанцій вважає законними, обґрунтованими та такими, що відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
30. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
31. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
32. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
33. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
34. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
35. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
36. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
37. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому і підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для проведення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень відсутні з огляду на таке.
38. Предметом касаційного оскарження є рішення судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме вимоги позивача про визнання продовженим до 23.06.2022 договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 № 85 та визнання незаконним та скасування наказу від 08.12.2021 № 03072.
39. Як установили суди попередніх інстанцій, на час укладення договору оренди нерухомого державного майна від 24.06.2014 № 85 діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон від 10.04.1992 № 2269-XII).