ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа №803/1135/16
адміністративне провадження № К/9901/40739/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``ВОГ РІТЕЙЛ`` до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 (суддя Денисюк Р. С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017 (головуючий суддя Сапіга В. П., судді: Левицька Н. Г., Обрізко І. М.),
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ``ВОГ РІТЕЙЛ`` (позивач, ТОВ``ВОГ РІТЕЙЛ``) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (відповідач, Вінницька ОДПІ) від 25.07.2016 №0000554000, № 0000544000 про збільшення грошового зобов`язання з акцизного податку на суму 8ʼ 235ʼ 824,08 грн, з якої, основний платіж - 5ʼ 484ʼ 117,73 грн, штрафні (фінансові) санкції - 2ʼ 751ʼ 706,35 грн, та на суму 6ʼ 243ʼ 206,61 грн, з якої, основний платіж - 4ʼ 162ʼ 137,74 грн та штрафні (фінансові) санкції - 2ʼ 081ʼ 068,87 грн.
Зазначені податкові повідомлення - рішення Вінницька ОДПІ прийняла на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ``ВОГ РІТЕЙЛ`` від 04.07.2016 №203/28-06-14-00/37821544 із висновком про порушення товариством вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпунктів 215.3.4, 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік, в сумі 530ʼ 030ʼ 582,32 грн, в тому числі по Вінницькій області.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 04.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017, адміністративний позов ТОВ``ВОГ РІТЕЙЛ`` задовольнив повністю, визнав протиправними і скасував зазначені податкові повідомлення-рішення.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі, в якій просив скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі відповідач стверджував про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні питання про правомірність збільшення суб`єкту господарювання грошового зобов`язання з акцизного податку за операціями з роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.05.2017 (суддя Приходько І. В.) відкрив касаційне провадження №К/800/3227/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.
У додаткових поясненнях до поданих раніше заперечень щодо протиправності податкових-повідомлень рішень у цій справі позивач доводить, що операції з відпуску пального на АЗС, яке раніше було реалізовано його контрагентам (покупці) на підставі договорів поставки шляхом передачі карток на пальне, талонів та смарт-карток, на підставі яких покупці в подальшому отримували паливно-мастильні матеріали, не є об`єктом оподаткування.
Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ʼʼПерехідні положенняʼʼ Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду у зв`язку з реорганізацію податкових органів шляхом приєднання, поділу та створення Державної податкової служби України та її територіальних органів, Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ґрунтувалися на тому, що товариство не включило до бази оподаткування акцизним податком обсяги нафтопродуктів та скрапленого газу, реалізовані суб`єктам господарювання на підставі договорів про постачання нафтопродуктів через мережу заправних комплексів (АЗС) за паливними картками (скретч-картками), талонами та відомостями на відпуск пального. Тобто, суть зауважень контролюючого органу зводилася до того, що платник здійснював роздрібний продаж нафтопродуктів та скрапленого газу з колонок через мережу АЗС із застосуванням талонів, паливних карток, смарт-карток та відомостей на відпуск нафтопродуктів, раніше емітованими ним та придбаними споживачами на підставі договорів, без сплати акцизного податку.
Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій застосували положення підпунктів 14.1.4, 14.1.212, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 216.9 статті 216 ПК України, положення Закону України ʼʼПро застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послугʼʼ від 06.07.1995 №265/95-ВР та зазначили, що об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, обов`язковою умовою якої є передача цих товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. Продаж нафтопродуктів через колонки АЗС за оптовими договорами не є роздрібною торгівлею нафтопродуктами. Відпуск позивачем нафтопродуктів шляхом передачі покупцям на підставі раніше придбаних карток на пальне, талонів та смарт-карток не є роздрібною торгівлею нафтопродуктами та не підпадає під визначення розрахункової операції, як підстави виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Однак, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми права, що регулюють спірні правовідносини, та дійшли неправильного висновку щодо прав і обов`язків сторін в цій адміністративній справі.
З 01.01.2015 відповідно до Закону України ʼʼПро внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформиʼʼ від 28.12.2014 №71-VІІІ змінено коло платників акцизного податку, перелік об`єктів оподаткування, ставки податку.
Зокрема, з 01.01.2015 і до 31.12.2016 законодавцем було запроваджено акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, і зокрема, пального.
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України { в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2014 № 71-VIII } реалізація підакцизних товарів (продукції) будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів -продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.
Товари, зазначені в підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України, - це нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне за кодами УКТ ЗЕД, визначеними в цьому підпункті.
За правилом підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 ПК України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 215.3.10 пункту 251.3 статті 215 ПК України операції суб`єктів господарювання з роздрібної торгівлі підакцизними товарами оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 відсотків від вартості цих товарів.
Згідно з ДСТУ 4303:2004 ʼʼРоздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понятьʼʼ роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб`єкта господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Своєю чергою, продаж відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.