УХВАЛА
5 вересня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/3208/22
Провадження № 12-47гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауєр"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 (головуючий суддя Руденко М. А., судді Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В.)у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Березанський переробний завод"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауєр"
про стягнення грошових коштів,
УСТАНОВИЛА:
1. У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Березанський переробний завод" (далі - Позивач, Завод) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауєр" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про стягнення на свою користь 114 705 доларів 95 центів США основного боргу та 13 139 доларів 86 центів США неустойки.
2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням Компанією ORSETT TRADING SA (Покупець) перед Позивачем (Продавець) зобов`язань за Контрактом № MW-CPT-02-02-22 від 02.02.2022 на поставку пшениці (далі - Контракт) з оформлення актів приймання-передачі та оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у Покупця виник перед Продавцем борг, за стягненням якого останній звернувся до Відповідача (далі також Гарант), який за додатковою угодою № 2 (далі - Додаткова угода) до Контракту взяв на себе всі зобов`язання Покупця, що витікають з Контракту з урахуванням всіх змін та доповнень до нього як існуючих, так і майбутніх. Втім вимогу Позивача про сплату цього боргу Відповідач в семиденний термін відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не виконав.
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 (суддя Морозов С. М.) позов у цій справі залишено без розгляду.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що сторонами Контракту з урахуванням Додаткової угоди укладено арбітражне застереження, яке є дійсним, не втратило чинність та щодо якого сторонами не встановлено неможливості його виконання. Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до визначеного міжнародного комерційного арбітражу і йому за вказаних підстав було відмовлено у розгляді спору, а у суду відсутні підстави вважати, що передбачене умовами Контракту арбітражне застереження не може бути виконано, отже тлумачиться судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, що узгоджується з правовими позиціями, викладеною Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, та, викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) у постанові від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18.
З огляду на наведене, враховуючи наявне в Контракті арбітражне застереження, заперечення Відповідача проти вирішення спору в Господарському суді міста Києва, викладені у відзиві на позовну заяву, відсутність підстав вважати, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позов у цій справі слід залишити без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу Заводу задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у цій справі скасовано, матеріали справи передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
6. Апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що Додаткова угода до Контракту є окремим договором, не містить арбітражного застереження, яке було передбачено пунктом 12.1 Контракту. Наявність арбітражного застереження у Контракті, укладеному між Покупцем та Продавцем, не передбачає автоматичного поширення його на відносини з Гарантом (поручителем) за Додатковою угодою, яка такого застереження не містить.
З огляду на наведене, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи та статей 3, 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, враховуючи положення статей 32, 44, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суд апеляційної інстанції вважав, що саме Господарському суду міста Києва належить розглядати цей спір.
7. У червні 2023 року Товариство (далі також Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 залишити в силі.
8. На обґрунтування підстав оскарження відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 6 - 8 Закону України "Про міжнародне приватне право", статей 553, 638 ЦК України та порушення положень пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.
9. Ухвалою від 19.06.2023 КГС ВС відкрив касаційне провадження та призначив касаційну скаргу Товариства до розгляду у відкритому судовому засіданні, а ухвалою від 19.07.2023 цю справу зі скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16.
10. В ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду КГС ВС звертає увагу на те, що у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом. У разі відсутності такого застереження господарський суд зобов`язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, оформленої відповідним зверненням до суду.
11. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у вказаній постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
12. Колегія суддів КГС ВС звертає увагу, що у справі № 910/8318/16 Верховний Суд України також констатував, що за обставинами цієї справи суди встановили, зокрема, що позивач не був стороною третейського застереження, передбаченого в контракті, та дійшов висновку про те, що відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.
За змістом постанови від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 Велика Палата Верховного Суду не вказувала про відхід чи уточнення висновків Верховного Суду України у цій частині, як не навела і власні висновки щодо чинності арбітражного застереження стосовно сторони спору, яка не є підписантом арбітражної угоди, натомість набуває права та здійснює обов`язки у спірних правовідносинах (в силу правонаступництва, забезпечувального зобов`язання тощо).