УХВАЛА
05 вересня2023 року
м. Київ
Справа № 990/20/23
Провадження № 11-30заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Власова Юрія Леонідовича, Воробйової Ірини Анатоліївни,Григор`євої Ірини Вікторівни, Гудими Дмитра Анатолійовича, Желєзного Ігоря Вікторовича, Катеринчук Лілії Йосипівни, Кравченка Станіслава Івановича,Крет Галини Романівни, Лобойка Леоніда Миколайовича, Мартєва Сергія Юрійовича, Пількова Костянтина Миколайовича, Ткача Ігоря Васильовича, Ткачука Олега Степановича, Уркевича Віталія Юрійовича, Усенко Євгенії Андріївни, Шевцової Наталії Володимирівнивід участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року,
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Етичної ради від 01 листопада 2022 року № 82 "Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя".
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження в цій справі.
Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною
скаргою до Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 27 березня та 09 травня 2023 року відкрила апеляційне провадження в цій справі та призначила її до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
03 серпня 2023 року від позивачки надійшла заява про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Кравченка С. І.,Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В. від участі в розгляді цієї справи.
На обґрунтування заяви про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В. позивачка зазначає, що розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду не є розглядом судом, встановленим законом, оскільки, на думку заявниці: фактично Велика Палата Верховного Суду є окремим судовим органом, який не передбачений у Конституції України у системі судоустрою (стаття 125 Конституції України); принцип визначення складу Великої Палати Верховного Суду не відповідає принципам територіальності, спеціалізації (стаття 125 Конституції України) та інстанційності (стаття 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII); призначення окремих суддів, які (можливо) будуть вирішувати спір щодо прав заявниці, відбулось з порушенням порядку, передбаченого Конституцією України та Законом № 1402-VIII; окремі судді прямо заінтересовані в результаті розгляду справи.
Крім цього, заявниця звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), зокрема, у справі "Гурмундур Андрі Астрадсон проти Ісландії" (пункт 98), де зазначено, що "закон" відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" (далі -Конвенція) включає законодавство, що визначає порядок створення та обсяг компетентних судових органів, та будь-яке інше положення національного законодавства, яке, якщо буде порушено, зробить незаконною участь одного або декількох суддів у розгляді справи.
Також заявниця посилається на Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2018 року № 2-р/2020, де зазначено, що зміни у Конституцію України, внесені Законом № 1402-VIII, не були направлені на припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України, а також на рішення ЄСПЛ у справі "Гуменюк та інші проти України", де Суд підсилив наведені висновки Конституційного Суду України та визнав усунення суддів Верховного Суду України від професійних функцій з порушенням статей 6 та 8 Конвенції.
Крім того, на думку ОСОБА_1 :1) суддя Кравченко С. І.входить до складу Великої Палати Верховного Суду за посадою, вибори на яку було проведено з порушенням права обирати та бути обраним суддів Верховного Суду, тобто не із всього складу Пленуму Верховного Суду; 2) судді Воробйова І. А., Крет Г. Р., Усенко Є. А., Шевцова Н. В. призначені на посаду суддів Верховного Суду замість переведення Вищою радою правосуддя; 3) суддя Гудима Д. А. разом із заявницею був кандидатом на посаду члена Вищої ради правосуддя та проходив оцінювання Етичною радою, а також брав участь у розгляді апеляційної скарги Етичної ради з питань територіальної юрисдикції у справі № 990/120/22, а тому участь судді Гудими Д. А. у розгляді цієї справи буде сприяти його інтересам у майбутніх конкурсах та сприймається позивачкою як розгляд справи упередженим судом; 4) суддя Желєзний І. В. надав рекомендацію ОСОБА_2 для участі в конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а після обрання його Головою Верховного Суду суддя Желєзний І. В. був обраний до складу Великої Палати Верховного Суду, що, на думку ОСОБА_1, дає підстави сумніватися в незалежності та неупередженості судді Желєзного І. В. при розгляді цієї справи.
На переконання заявниці за статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зазначені в її заяві судді Великої Палати Верховного Суду підлягають відводу від участі в розгляді цієї справи.
Перевіривши наведені на обґрунтування заяви про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений статтею 40 КАС України, за правилами частини сьомої якої питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Частинами першою, п`ятою та шостою статті 125 Основного Закону встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
За частиною першою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон № 1402-VIII установлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" повторно наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
У відповідності із частиною другою статті 37 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду діє у складі Верховного Суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону № 1402-VIII Велика Палата Верховного Суду є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, до складу якого входить двадцять один суддя Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.