ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 279/4057/17
провадження № 51-2727км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
у режимі відеоконференції
представника потерпілого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7, та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060060001163, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Веселівка Коростенського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року ОСОБА_9 відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КК визнано невинуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Постановлено відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Вирішено питання, які стосуються: арешту майна; процесуальних витрат, а також речових доказів у кримінальному провадженні.
Орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК (умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі) та за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК (закінчений замах на умисне вбивство двох або більше осіб, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині).
Так, ОСОБА_9 у період з 22:30 ІНФОРМАЦІЯ_2, а також ОСОБА_10, ОСОБА_8 перебували в кафе "Веселка" на вул. Першотравневій, 33 у с. Васьковичі Коростенського району Житомирської області, де вживали алкогольні напої. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, після якого перший пішов до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 06:00 до домоволодіння ОСОБА_9 за вказаною адресою на скутері приїхали ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з метою придбання саморобного алкогольного напою. У цей час між ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на ґрунті неприязних відносин розпочалася бійка, під час якої ОСОБА_9 завдав декілька ударів дерев`яною шваброю в ділянку голови ОСОБА_8, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: рани потиличної ділянки, рани в лівій тім`яній ділянці. У відповідь на вказані дії ОСОБА_10 завдав одного удару дерев`яною штахетиною в ділянку попереку зліва ОСОБА_9, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. В цей момент в останнього раптово виник намір на умисне вбивство ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10, ОСОБА_9 у приміщенні кухні власного будинку взяв у руки два кухонні ножі, а коли всі троє перемістилися під час указаного конфлікту на подвір`я домоволодіння, клинком ножа, який тримав у лівій руці, умисно зі значною силою завдав ОСОБА_10 одного удару в ділянку життєвоважливих органів, а саме: грудну клітку зліва, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і таким чином спричинив смерть ОСОБА_10, що настала внаслідок проникаючого ножового поранення грудної клітки з ушкодженням серця, що супроводжувалося великою внутрішньою та зовнішньою кровотечею.
У той же час у зазначеному місці між ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на ґрунті неприязних відносин розпочалася бійка, під час якої перший клинком ножа, який тримав у правій руці, умисно зі значною силою завдав потерпілому ОСОБА_8 численних ударів у ділянку життєвоважливих органів, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, але свій злочинний намір не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії припинив ОСОБА_11, вибивши ніж із його рук. ОСОБА_8 надалі своєчасно було надано невідкладну медичну допомогу.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 02 лютого 2023 року апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 та прокурора залишив без задоволення.
Суд постановив, у порядку передбаченому ст. 404 КПК, вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року щодо ОСОБА_9 в частині вирішення цивільного позову змінити. На підставі ч. 3 ст. 129 КПК залишив без розгляду цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7, та прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, кожен окремо, просять скасувати вирок Богунського районного суду м. Житомира від 09 травня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року щодо ОСОБА_9 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Аргументуючи свої вимоги, скаржники зазначають про те, що з установлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин не вбачається ознак протиправного насильницького вторгнення потерпілих у житло ОСОБА_9 і напад групою осіб на останнього.
На переконання представника потерпілого та прокурора, суди достовірно не встановили послідовності подій, які відбувалися в будинку, а відповідно, на їхню думку, не встановлено нападу на ОСОБА_9 групою осіб.
До того ж адвокат ОСОБА_7 наголошує на тому, що характер, кількість та локалізація завданих ОСОБА_9 тілесних ушкоджень потерпілим у місце розташування життєво важливих органів - ділянку грудної клітки, на його думку, переконливо свідчать про усвідомлення ОСОБА_9 можливості настання негативних наслідків у результаті його дій, тобто його умисел був спрямований на заподіяння значної шкоди здоров`ю потерпілих, незважаючи на те, що обставини події не свідчать про напад групою осіб з боку потерпілих та незаконне насильницьке вторгнення в житло.
За твердженням прокурора, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 412, 419 КПК, оскільки фактично продублював вирок суду першої інстанції, належних та достатніх мотивів свого рішення про залишення без задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого не навів.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_7, надавши відповідні пояснення, підтримали касаційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційних скарг та навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7, і прокурора, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги необхідно залишити без задоволення.
За частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Разом з тим суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених районним та апеляційним судами.
При цьому касаційний суд наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Як передбачено ст. 94 КПК, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 36 КК встановлено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Частиною 5 ст. 36 КК передбачено, що незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.
Тобто, закон передбачає, що при необхідній обороні особа, що захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду посягаючому. Однак у разі нападу озброєної особи, нападу групи осіб або протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення шкода, заподіяна особі, яка посягає, не обмежена ніякими межами, аж до позбавлення посягаючого життя, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, який виконав зазначені вище вимоги закону, провівши розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, а також принципу диспозитивності.
Суд першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, виправдовуючи ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, на підставі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, і дійшов правильного висновку про недоведеність того, що в діянні ОСОБА_9 наявний склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Такий висновок районного та апеляційного судів умотивований і ґрунтується на доказах, які суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК безпосередньо дослідив, а саме на показаннях обвинуваченого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_19, висновках експертів, протоколах, складених за результатом слідчих дій, та інших документах, детальний зміст яких відображено у вироку та які у своїй сукупності отримали належну оцінку.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_9 та з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої він заперечував наявність у нього умислу на вбивство потерпілих ОСОБА_10 й ОСОБА_8 і стверджував, що лише захищався від їх нападу, захищав себе та рідних, які перебували в будинку.
Вказану версію ОСОБА_9 суд ретельно перевірив і, навівши відповідні аргументи, визнав достовірною. Як установив суд, вона узгоджується із сукупністю наявних та досліджених судом доказів щодо події від ІНФОРМАЦІЯ_3, яка розпочалася в кафе "Веселка" та продовжилася в будинку й на території домоволодіння ОСОБА_9 .